Справа № 2-а-822/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 серпня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого         судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДАІ Солом’янського району УДАІ ГУМВС України в м. Києві, інспектора ДПС ВДАІ Солом’янського району УДАІ ГУМВС України в м. Києві Мурманцева Дмитра Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

в с т а н о в и в:

У липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВДАІ Солом’янського району УДАІ ГУМВС України в м. Києві (в подальшому відповідач-1), інспектора ДПС ВДАІ Солом’янського району УДАІ ГУМВС України в м. Києві Мурманцева Д. В. (в подальшому відповідач-2) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.07.2010 позивач, керуючи автомобілем Мерседес Бенц 190 Е, державний номер НОМЕР_1, рухався по пр. Повітрофлотському в м. Києві. Був зупинений інспектором ДПС, який повідомив його проте, що ним було порушено п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України, а саме, здійснено рух праворуч на вимкнену додаткову секцію світлофору. Після цього відповідачем-2 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, і винесена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 грн.

Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним, оскільки він не порушував правил дорожнього руху, так як перетинав регульоване перехрестя на зелений сигнал світлофора, що миготів, та не мав змоги зупинити транспортний засіб без застосування засобів екстреного гальмування. Крім того, зазначив, що внаслідок особливостей розташування світлофору та місця, де ніс службу інспектор ДПС, останній фізично не міг бачити а ні додаткову секцію світлофору, а ні світлофор для пішоходів з циферблатом, тому що його перекривають гілки дерев та, найголовніше, стояв до нього спиною, що ним було прямо зазначено у поясненнях до протоколу. У зв’язку з цим позивач просить скасувати постанову АА № 455917 від 14.07.2010 та закрити провадження у справі.

У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (а.с. 16). Причини неприбуття до суду не повідомили, заперечення проти позову, будь-яких заяв чи клопотань не направили.

Суд за згодою позивача ухвалив продовжити судовий розгляд справи за відсутності відповідачів в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 128 КАС України, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 14.07.2010 відповідачем-2 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що ОСОБА_1 14.07.2010 о 13:55 в м. Києві по пр. Повітрофлотському, керуючи автомобілем Мерседес Бенц 190 Е, державний номер НОМЕР_1, здійснив рух праворуч на вимкнену додаткову секцію світлофору, чим порушив п. 8.7.3 Правил Дорожнього руху (а.с. 4).

Відповідачем-2 14.07.2010 винесено постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 грн. (а.с. 5).

Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Уповноваженою посадовою особою, що має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП є посадова особа органу внутрішніх справ (ст. 255 КУпАП). Згідно з ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, також покладено на органи внутрішніх справ (міліцію). Отже, адміністративне стягнення накладене на позивача правомочним органом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що належними доказами можуть бути також показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.  

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідачі жодних доказів, перелік яких визначений ст. 251 КУпАП, і які б спростовували твердження позивача, суду не надали.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.  

Як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем-2 при винесенні постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про адміністративне правопорушення, не зазначено мотивів відхилення інших доказів, на які посилався ОСОБА_1

Викладене свідчить про порушення прав позивача на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності.  

У судовому засіданні дала свої показання свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є матір’ю позивача і знаходилась з ним в автомобілі, як пасажир. Вона підтвердила факт дотримання позивачем Правил дорожнього руху під час здійснення маневру, та додатково вказала, що не була зазначена в протоколі як свідок, оскільки інспектор ДПС пояснив, що свідками не можуть бути близькі родичі. Вже через деякий час вони звернули увагу на те, що свідком зазначений ОСОБА_6, хоча їм не відомо хто це.

Таким чином, на думку суду, винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.  

Враховуючи те, що при винесенні постанови від 14.07.2010 інспектор ДПС  припустився порушень порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, зазначена постанова підлягає скасуванню.  

Що стосується позовних вимог в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то вони задоволенню не підлягають, оскільки адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення. Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється лише на спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 122, 222, 251, 254, 255, 256, 268, 283, 289 КУпАП, постановою Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», статтями 2, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, –

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення АА № 455917 від 14 липня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу – скасувати.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Постанова у повному обсязі складена 20 серпня 2010 року.

Головуючий