АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. О.Довженка, 7

Справа № 22- 831/06                                               Головуючий у 1 інстанції - Куропятник О.М.

Категорія - 20                                                                       Доповідач - Леско В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 липня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

Головуючого - Леска В.В.

суддів - Кожух О.А., Куцин М.М.

при секретарі - Гусар Н.В. з участю представника Державного казначейства України Васілинець Н.В., позивачки ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного казначейства України Васілинець Наталії Віталіївни на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Мукачівського міського відділу УМВС України в Закарпатській області, Управління внутрішніх справ України в Закарпатській області, держави України - Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

15 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Мукачівського міського відділу УМВС України в Закарпатській області, Управління внутрішніх справ України в Закарпатській області, держави України - Державного казначейства України про стягнення моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що у грудні 2003 року слідчим відділенням Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області відносно неї була порушена кримінальна справа за фактом підробки документів за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч. 1 КК України.

12 грудня 2003 року по вказаній кримінальній справі ОСОБА_1 була затримана слідчим міліції у порядку ст. 106 КПК України.

15 грудня 2003 року позивачку було звільнено з-під варти, а постановою Мукачівського міськрайонного суду від 23 грудня 2003 року визнано незаконним її затримання в порядку ст. 106 КПК України.

Постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Закарпатській області від 10 грудня 2004 року порушену проти позивачки кримінальну справу закрито за відсутністю в її діях складу злочину.

Опинившись в ІТТ серед циган, людей, які в дійсності були злочинцями, ОСОБА_1 психологічно була шокована, впала в депресію, в неї піднявся тиск. Це призвело до нервового зриву і серцевих нападів. Після звільнення з ІТТ вона захворіла й знаходилась на лікарняному з 19 по 29 грудня 2003 року.

Честь і гідність позивачки принижувалася з перших днів порушення кримінальної справи. Колеги знали її як чесну людину. Обшуки по місцю роботи, вдома принижували її та сім'ю в очах колег та сусідів.

За час затримання та, перебуваючи під слідством, позивачка захворіла, зазнала страждань внаслідок фізичного та психологічного впливу.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила стягнути за рахунок державного бюджету в її користь завдану їй моральну шкоду, яку визначила в розмірі 50000 грн.

Рішенням суду позов задоволено частково.

Стягнуто з Держави Україна з державного бюджету України через Державне казначейство України 25000 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник Державного казначейства України Васілинець Н.В. порушила питання про скасування рішення суду як необгрунтованого, оскільки висновки суду стосовно належної до відшкодування суми не відповідають фактичним обставинам справи та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог частково в розмірі 5 000 грн.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи й, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 1 ч. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Статтею 2 п. 1-1 та п. 2 цього Закону визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи розгляду справи обшуку, виїмки, закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину.

Суд першої інстанції установив, що 12 березня 2003 року ОСОБА_1 була затримана слідчим міліції у зв'язку з порушенням проти неї кримінальної справи. Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 23 грудня 2003 року затримання позивачки слідчим міліції було визнано незаконним.

Слідство по справі тривало до 10 грудня 2004фоку, що підтверджується постановою старшого слідчого СУ УМВС України в Закарпатській області про закриття, порушеної відносно ОСОБА_1 кримінальної справи за відсутністю в її діях складу злочину.

Листками непрацездатності стверджується, що з 19.12.2003 року по 29.12.2003 року, тобто після незаконного затримання та проведення слідства, позивачка перебувала на лікуванні в Мукачівській МКЛ із діагнозом ішемічна хвороба серця, що свідчить про перенесення нею значних моральних страждань.

На час затримання та проведення слідства на утриманні позивачки знаходилось двоє дітей. Ізоляція матері від дітей є значною моральною шкодою як для матері так і для дітей. У присутності неповнолітнього сина ОСОБА_2 працівники міліції проводили обшук у квартирі.

При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував обставини справи і прийшов до вірного висновку, що на користь ОСОБА_1 слід стягнути 25000 грн.

Розмір моральної шкоди суд визначив відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», згідно якої відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством і судом. Тому доводи апелянта про зменшення розміру моральної шкоди до 5000 грн. не заслуговують на увагу, оскільки розмір відшкодування, завданої позивачці моральної шкоди суд визначив відповідно до чинного законодавства.

Апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст., ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника Державного казначейства України Васілинець Н.В. відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 21 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий: Судді: