КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.09.2007                                                                                           № 15/135

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Мартюк А.І.

 суддів:                                           

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Вороний В.К. – дов. б/н від 01.01.2007р.;

 від відповідача - Апанасенко К.І. – дов. №3-16/131 від 06.02.2007р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2007

 у справі № 15/135  

 за позовом                               Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва

 до                                                   Чернігівської міської ради

 про                                                  стягнення 76233,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про зобов'язання відповідача відшкодувати з міського бюджету чи за рахунок субвенцій та дотацій з державного бюджету, які передбачені на фінансування житлово-комунального господарства, збитки в сумі 76 233,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем було проведено капітальний ремонт покрівель будинків, які знаходяться на балансі позивача, частковим відшкодуванням затрачених на капітальний ремонт коштів тарифом на поточний ремонт, встановлений рішенням Чернігівської міської ради №181 від 31.07.2006р., зобов'язанням відповідача відшкодувати втрати в разі затвердження тарифів, нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідно до п.1.8 ст. 22 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

13.06.2007р. позивачем було подано доповнення до позову, в яких він навів додаткове обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначивши про те, що ремонт приміщень, будинків, споруд здійснюється за рахунок дотацій з державного та місцевого бюджетів, а відповідач своїм рішенням №181 від 31.07.2006р. п.11 додатку визнав дотування з міського бюджету підприємства позивача як виробника послуг.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на те, що відповідно до законодавства міська рада та її виконавчі органи не повинні затверджувати тариф на послуги з ремонту приміщень. будинків, споруд, до того ж, міська рада не завдавала позивачу збитків. При вирішенні спору не підлягають застосуванню Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду та Порядок участі в організації та фінансуванні ремонту приватизованих житлових будинків їх колишніх власників”, у зв’язку з прийняттям Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, впровадженням реформи системи оплати праці, неможливістю надання позивачу дотацій з місцевого чи державного бюджетів на проведення капітального ремонту житлових будинків.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області по справі №15/135 від 02.07.2007р. в задоволенні позовних вимог Житлово-комунальному підприємству Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №15/135 від 02.07.2007р., прийнявши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2007р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.09.2007р.

У судовому засіданні 19.09.2007р. представник позивача подав клопотання від 19.09.2007р. про залучення до справи копій документів, а саме копію розпорядження №3 від 01.03.1993р. об’єднання “Чернігівоблагробуд”, рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради №213 від 26.08.2006р. та рішення Чернігівської міської ради від 31.08.2006р., які не подавались до суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №15/135 від 02.07.2007р., прийнявши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити оскаржуване Рішення суду без змін як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.  

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Житлово-комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва є балансоутримувачем житлових будинків у м. Чернігові по вул. Космонавтів, 22, вул. Любечській, 21, пр-ту Миру, 182. Дана обставина не заперечується сторонами по справі.

В преамбулі Закону України “Про житлово-комунальні послуги” зазначено, що цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 24 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, позивач  повинен забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів цих будинків, відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил.

Позивачем було проведено капітальний ремонт покрівель будинків по пр-ту Миру, 182 та вул. Космонавтів, 22 у м. Чернігові, що підтверджується наступними доказами:

- договорами підряду №30 від 26.10.2006р., №33 від 30.11.2006р., №34 від 06.12.2006р.;

- довідками про вартість виконаних робіт;

- актами приймання виконаних підрядних робіт (т.с.1, а.с. 20-31);

- копіями платіжних доручень по оплаті виконаних робіт (т.с.1, а.с. 32-36).

Також, на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.12.2006р., яким було присуджено до стягнення з Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва на користь Тарасової Т.А. 7 869,91 грн. (з них: 2 706,40 грн. - майнова шкода, 4 000,00 грн. – витрати на капітальний ремонт даху будинку, 500,00 грн. - моральна шкода, 557,95 грн. - вартість експертизи, 75,56 грн. - судовий збір, 30,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), позивачем було сплачено 7 869,91 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №115 від 16.03.2007р.

Рішенням №181 від 31.07.2006р. “Про послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій” (п.2 додаток 2) Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради було погоджено для застосування виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій некомунальних форм власності тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення.

В преамбулі Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вказано, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до п. “а” ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до повноважень виконавчого комітету міської ради належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

В ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” наведено розподіл житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення.

Зокрема, п.4 ч.1 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачено такий вид житлово-комунальних послуг як послуги по ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій, тощо).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом (ч.2 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”).

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 12.07.2005р. було затверджено «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі за текстом – Порядок), який визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - послуги) і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають зазначені послуги.

Згідно з вищевказаним Порядком, включення до складової тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій витрат на проведення капітального ремонту житлових будинків не передбачено.

В ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачено,  що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.  

Таким чином, у відповідності до п.3 ч.1 ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, органи місцевого самоврядування не повинні затверджувати тариф на послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд, а ціни/тарифи на них визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, виробник має право:

1) розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги першої та другої груп (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону);

2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону);

3) укладати договори з органами місцевого самоврядування на виробництво та створення житлово-комунальних послуг;

4) вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг від виконавців;

5) брати участь у конкурсах на набуття права виробництва житлово-комунальних послуг на певній території;

          6) видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до відповідних централізованих інженерних мереж у встановленому законодавством порядку;

7) отримувати інформацію про місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та інші галузеві програми для відповідних територій;

8) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.  

Таким чином, підстави для застосування до спірних відносин п.8 ч.1 ст. 22 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” відсутні. До того ж, рішення №181 від 31.07.2006р. прийняте Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, який є окремою юридичною особою, і Чернігівська міська рада не може нести відповідальності за дії Виконавчого комітету.

Згідно з приписами ст. 13 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, до впровадження реформи системи оплати праці зберігається діючий порядок державних дотацій на обслуговування, утримання, ремонт державного та приватизованого житлового фонду, комунальні послуги.

В п.4 ст. 10 вищезазначеного Закону передбачено, що державні комунальні підприємства по обслуговуванню та ремонту житла зобов'язані здійснювати обслуговування та ремонт приватизованого житла, надавати мешканцям комунальні та інші послуги за державними розцінками і тарифами. Контроль за додержанням розцінок і тарифів здійснюють фінансові органи.

Проте приписи вказаної статті не розповсюджуються на позивача, який не є державним комунальним підприємством.

Окрім того, Законами України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, “Про державний бюджет України на 2007 рік” не передбачено надання державних дотацій та субвенцій на обслуговування, утримання та ремонт державного та приватизованого житлового фонду.

Посилання позивача на рішення Чернігівської міської ради (сьома сесія п’ятого скликання) від 31.08.2006р. “Про передачу в комунальну власність територіальної громади м. Чернігова житлового фонду та об’єктів соціальної інфраструктури”, яким вирішено питання про передачу в комунальну власність житлового фонду, що перебуває на балансі позивача, судом не приймається, оскільки ані на час розгляду справи у суді першої інстанції, ані в апеляційному суді позивачем  не надано належних та допустимих доказів на підтвердження  фактичної передачі вищезазначеного житлового фонду.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В ст. 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, на які він посилається в позові, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на те, що оскаржуване Рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, підстав для його скасування немає, тому апеляційна скарга Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва з підстав, викладених у ній, задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 75, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду Чернігівської області по справі №15/135 від 04.07.2007р. – без змін.

2. Матеріали справи №15/135 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді