ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"19" березня 2007 р. Справа № А6/074-07
10.35 год.
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Маляренка А.В.
при секретарі Петровій Л.М.
розглянувши адміністративну справу №А6/074-07
за позовом Державної податкової інспекції у Макарівському районі, смт Макарів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватель», м. Боярка
про стягнення 1180,20 грн.
Представники:
від позивача Ольшевський В.С. (дов. № 10316/0 від 29.12.2006 р.);
від відповідача не з’явився
Обставини спору:
Державна податкова інспекція у Макарівському районі Київської області (далі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватель»(далі - відповідач) про стягнення 1180,20 грн.
Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 26.02.2007 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).
Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого за ним утворився податковий борг перед бюджетом.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою суду документів не подав, хоча належним чином був повідомлений про місце і час судового засідання ухвалою суду від 26.02.2007р. Останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання повістками суду, що підтверджується штампом про відправлення на зворотній стороні зазначених ухвал. Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
Відповідно до вимог ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутністю відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,
встановив:
20.03.2006 р. між ДПІ у Макарівському районі Київської області та ТОВ «Приватель»було укладено Угоду за №14/2923/10-24-0 про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави.
Відповідно до умов даної угоди позивач доручив відповідачу реалізовувати передане йому майно, що перейшло у власність держави. Виконавець в свою чергу, брав на себе обов’язок забезпечити власними силами зберігання майна та його споживчих якостей, його транспортування, а також виконання інших дій для реалізації безхазяйного зазначеного в угоді майна.
Відповідно до Постанови КМ України №1340 від 25.08.1998 року "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" відповідною комісією було складено акт опису та попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного від 17.03.2006 року за №3. Згідно даного акту комісією з представників ДПІ у Макарівському районі, відділу доходів фінансового управління та Відділу податкової міліції в Києво-Святошинському районі було описано яблука в кількості 6000 кг. та попередньо оцінено їх на суму 12 000,00 грн.
Начальником ДПІ у Макарівському районі було прийнято Рішенням за №3 від 20.03.2006 су про реалізацію безхазяйної речі, що швидко псується або витрати щодо зберігання якої є непропорційно великими порівняно з її вартістю. Керуючись п.3 ст.337 ЦК України було вирішено реалізувати безхазяйне майно яблука в кількості 6000,00 кг. На підставі даного рішення ДПІ у Макарівському районі 20.03.2006 року було дано Заявку на реалізацію безхазяйного майна та іншого майна, що належить або переходить у власність держави на біржових торгах. Даною Заявкою податкова інспекція, перевіривши всі надані відповідні документи, запропонувала ТОВ "Приватель" провести підготовку до реалізації, а також реалізувати на біржових торгах зазначені яблука в кількості 6000,00 кг.
Зазначене безхазяйне майно, що перейшло у власність держави, відповідно до акту №3 20.03.2006 року було додатково описане, ще раз оцінено та передано в.о. директора ТОВ Приватель" Беліменку О.Г. Відповідно до даного акту вартість винагороди ТОВ "Приватель" становила 10% від вартості товару, тобто 1200,00 грн. Отже, вартість майна, переданого податковою інспекцією на реалізацію ТОВ "Приватель" становить 12 000,00 грн. Загальна сума, за винятком винагороди торгівельної організації, яка підлягала перерахуванню до бюджету повинна складати 10 800,00 грн.
Таким чином, відповідач прийняв на себе зобов’язання по реалізації безхазяйного майна на загальну суму 12000 грн.
Пунктом 13-14 «Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним", затвердженого Постановою КМ України №1340 від 25.08.1998 року передбачено, що угоди на реалізацію безхазяйного майна укладаються з торговельними організаціями лише після включення їх до єдиного реєстру торговельних підприємств та організацій, а кошти, одержані від реалізації такого майна, перераховуються до Державного бюджету в термін не пізніше семи банківських днів від дня продажу. Умови угоди між податковою інспекцією та ТОВ "Приватель" також дублюють норми чинного законодавства, якою передбачено як терміни виконання послуг, так і порядок розрахунків за реалізоване майно. Зокрема, в п.4 .1 передбачено, що кошти, отримані від реалізації майна, за винятком комісійної винагороди, перераховуються виконавцем до Державного бюджету на відповідний рахунок у термін не пізніше семи банківських днів вії дати реалізації товару.
Між ТОВ "Приватель" та СПД Рудь Г.Д. 03.01.2006 р. було укладено договір реалізації товару терміном дії до 30.06.2006 року. На підставі угоди з ДПІ у Макарівському районі від 20.03.2006 року ТОВ "Приватель" було реалізовано безхазяйне майно (яблука) в кількості 6000,00 кг на суму 12000,00 грн. саме зазначеному СПД Рудь Ігорю Дмитровичу, що підтверджується накладною за №8/11 від 30.03.2006 року та прибутковими ордерами наявними в матеріалах справи на загальну суму 7250 грн. Отже, датою реалізації (продажу) товару є 30 березня 2006 року, саме з цієї дати слід рахувати сім банківських днів, протягом яких ТОВ "Приватель" повинно було перерахувати кошти до державного бюджету.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача неодноразово надходили листи з вимогою про перерахування до державного бюджету коштів за реалізовану продукцію. Судом встановлено, що відповідачем виконані умови угоди частково, а саме останнім перераховано до державного бюджету кошти в сумі 9950 грн.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Як і будь-які інші цивільні та господарські правовідносини, зобов’язання виникають при наявності певних юридичних фактів. Ці факти або певні їх сукупності називаються підставами виникнення зобов’язання. Підстави виникнення господарських зобов’язань визначені ст. 174 Господарського Кодексу України, а саме: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Таким чином, враховуючи зміст вищенаведених норм чинного законодавства, судом встановлено, що між сторонами, з моменту надання позивачем для реалізації та прийняття його відповідачем, виникли господарські зобов’язання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
До виконання господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України.
Таким чином, сума заборгованості відповідача належна до перерахування до бюджету становить 850 грн.
Пунктом 7.2 Угоди, у разі порушення ренінів перерахування до державного бюджету належних до сплати коштів від реалізації майна виконавець сплачує пеню ву розмірах, визначених чинним законодавством України. На дату отримання майна згідно з актом опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави.
Відповідно до п. 14 «Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою КМ України №1340 від 25.08.1998 р., кошти, одержані від реалізації майна, перераховуються до державного бюджету в термін не пізніше семи банківських днів від дня продажу. У разі несвоєчасного перерахування до державного бюджету належних сум за продані товари торгівельні підприємства, з якими укладено угоду, відповідно до цієї угоди сплачують пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку за кожний день прострочення з належної до сплати суми або відповідна сума стягується згідно із законодавством.
Згідно ст. 230 ГК України порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.
Отже, позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань за угодою в розмірі 330,20 грн.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в розмірі 1180,30 грн. правомірні, позивачем обгрунтовані, відповідачем не спростовані, і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Статтею 167 КАС України передбачено, що копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення направляється лише особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини постанови суд повідомляє час виготовлення постанови суду в повному обсязі. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати копію постанови чи ухвали в суді.
Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст. 17, 94, 160, 162, 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватель»(08150, Київська обл., Макарівський район, м. Боярка, вул. Леніна, 49; код ЄДРПОУ 31425530) 1180 (одна тисяча сто вісімдесят) грн. 30 коп. в доход Державного бюджету України.
2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватель»(08150, Київська обл., Макарівський район, м. Боярка, вул. Леніна, 49; код ЄДРПОУ 31425530) 1180 (одна тисяча сто вісімдесят) грн. 30 коп. перерахувати до державного бюджету кошти за реалізоване безхазяйне майно (яблука свіжі) на р/р №31119129700385 код платежу 31010000 Банк УДК в Київській області МФО 821018, отримувач УДК в Макарівському районі код 23570013).
Постанова суду може бути оскаржена до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.
Суддя