Справа №2-3944/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» березня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Загороднюк В.І.

при секретарі Сребняк І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП «Одесміськелектротранс», третя особа ОСОБА_2, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяною в результаті ДТП,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до КП «Одесміськелектротранс» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 155200 (ста п'ятдесяти п'яти тисячі двісті) гривень та моральної шкоди у розмірі 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень, заподіяні в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13 червня 2008р. на вул.  Фонтанська Дорога в м. Одесі.

При цьому посилається на те, що 13 червня 2008 року у 10 годині 20 хвилин під час виїзду на вулицю Фонтанська дорога в м. Одесі сталася дорожня - транспортна пригода, в результаті якої зіткнулись трамвай, який належить відповідачу, та автомобіль позивачки марки «БМВ» 2001 р/в, державний номер НОМЕР_1, яким вона керувала. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження в зв'язку з чим відновленню не підлягає. Вказана дорожньо-транспортна пригода скоєна з вини водія трамвая, третьою особою по даній справі, ОСОБА_2 що підтверджується адміністративними матеріалами ДАІ та постановою Київського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2008р. (адміністративна справа № 3-27585/08).

Крім того згідно з вказаними матеріалами винна сторона вказаної ДТП, водій трамвая ОСОБА_2 свою вину визнав. До скоєної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивачці коштував 140000 (сто сорок тисяч) гривень, що в еквіваленті становить 28000 (двадцять вісім тисяч) дол. США. Крім цього в даний час проходить технічна експертиза відносно пошкодженого автомобіля, результати якої будуть пред'явлені суду. 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень позивачка просить стягнути з відповідача у якості моральної шкоди у результаті вчиненої ДТП.

Представник позивачки за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволені відмовити.

Третья особа ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволені відмовити. В останнє судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 червня 2008 року на перехресті Фонтанської дороги та Клубничного провулку у м. Одесі сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої зіткнулись трамвай, під керуванням ОСОБА_2, який належить відповідачу КП «Одесміськелектротранс», та автомобіль позивачки марки «БМВ» 2001 р/в, державний номер НОМЕР_1, яким під час пригоди вона керувала. Внаслідок вказаної ДТП автомобіль позивачки отримав механічні пошкодження в зв'язку з чим відновленню не підлягає. Згідно наданої у судовому засіданні, представником позивачки, автотехнічної експертизи від 04.07.2008р., проведеної ПП «Аргумент» вартість матеріальної шкоди, унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 18615

(вісімнадцять тисяч шістсот п'ятнадцять) дол. США. Про час та місце проведення цієї експертизи сторони були повідомлені.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що не визнає себе винним в скоєної дорожньо-транспортної пригоди. Крім цього заявив що відносно вказаного адміністративного правопорушення, в Київському районному суді м. Одесі, на нього тиснули, тому він був вимушений себе обмовити, та зазначена постанова Київського районного суду м. Одеси від 14.08.08г. не відповідає дійсності та діючому законодавству України. Апеляційна скарга на вказану постанову суду ним подана не була.

Як вбачається з наданої Київським районним судом м. Одеси адміністративної справи № 3-27585/08 відповідно протоколу ВН № 727517 від 21 липня 2008р. складеному інспектором дізнання УДАЇ ГУМВС України в Одеській області, ОСОБА_2, керуючи трамваєм Т-3 б/н 2958, порушив вимоги п.п. 12.1, 12.3 «Правил дорожнього руху України» не вибрав безпечну швидкість руху, при виникненні перешкоди для руху, яку він об'єктивно спроможній був виявити, не вжив заходи для зупинки, внаслідок чого допустив зіткнення з зазначеним автомобілем, під керуванням ОСОБА_1, яка зупинилась для надання переваги в русі іншим транспортним засобам. Згідно висновку дослідження обставин зіткнення автомобіля та трамваю, у момент первинного контакту транспортних засобів автомобіль «БМВ» був нерухомий. Вина ОСОБА_2 підтверджена протоколом про здійснення адміністративного правопорушення, іншими матеріалами справи та постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 14.08.2008 року, згідно якої ОСОБА_2 при розгляді справи визнав себе винним у скоєнні ДТП.

Таким чином вищезазначені обставини, на які посилався ОСОБА_2 не відповідають дійсності. Вина водія трамваю Т-3 б/н 2958, ОСОБА_2 у скоєні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, встановлена судом у повному обсязі. Вказаний трамвай належить КП «Одесміськелектротранс».

Згідно зі ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»: Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»: Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і ін.).

Тому суд вважає що з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 18615 (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятнадцять), що

дол. США згідно офіційного курсу Національного Банку України на 20 березня 2009 року 1 дол. США дорівнює 7.70 грн., становить 143335, 5 гривні.

Також суд вважає, що з відповідача слід стягнути моральну шкоду, розмір якої визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості - положення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Тому з відповідача на користь ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки також підлягають стягненню судові витрати, що підтверджені відповідними квитанціями витрати за надання правових послуг в розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень. Також з відповідача слід стягнути на корись держави судові витрати, що складаються: з суми державного мита в розмірі 1433 гривні 36 копійок та інформаційно-технічні витрати в розмірі 30 гривень, а всього в розмірі 1463 гривні 36 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1172, 1187 ЦК України, п.п. 2, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», п.п. 3, 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 143335, 5 (сто сорок три тисячі триста тридцять п'ять) гривень п'ятдесят копійок, що складає згідно курсу Національного Банку України в еквіваленті 18615 (вісімнадцять тисяч шістсот п'ятнадцять) дол. США, витрати на юридичну допомогу у розмірі 7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень, моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, а всього стягнути 155835 (сто п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять) гривень 50 копійок.

Стягнути з КП «Одесміськелектротранс» на користь держави судові витрати, що складаються: з суми державного мита в розмірі 1433 гривні 36 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 гривень, а всього в розмірі 1463 (одна тисяча шістдесят три) гривні 36 копійок.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження.