Справа №2-4977/09
РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
13 лютого 2009 року Приморський районний суд м. Одеси, в складі:
Головуючого судді - Терьохіна С.Є.
при секретарі - Лапшинської Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, залученого відповідача автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1, просить стягнути з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради 34778 (тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 61 коп. майнової шкоди, посилаючись на те, що вона йому була завдана в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 березня 2006 року біля 8 годин 50 хвилин на вулиці Грушевського в м. Одесі з вини водія ОСОБА_2, який керував автомашиною ГАЗ-3110 державний номер НОМЕР_1, що належить Приморській районній адміністрації Одеської міської ради. Порушивши п. 11.4 Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_2 виїхав на зустрічну смугу та скоїв зіткнення з двома автомобілями, у тому числі з автомобілем «Мерседес-Бенц», державний номер НОМЕР_2, що належить позивачу, який керував цим автомобілем. До суми майнової шкоди в ходять: 34507 (тридцять чотири тисячі п*ятсот) грн. 46 коп. - сума майнової шкоди пошкодженої автомашини «Мерседес - Бенц»; 121 (сто двадцять одна) грн. 15 коп. -витрати на лікування від тілесних ушкоджень, 150 (сто п*ятдесят) грн. - витрати на послуги евакуатора, щодо прибирання пошкодженого автомобіля позивача з місця ДТП.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача у відшкодування завданої моральної шкоди 10000 (десять тисяч) грн., посилаючись на те, що в наслідок ДТП, яке мало місце з вини водія відповідача, який керував автомобілем ГАЗ 31105-120 державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, він втратив транспортний засіб, який використовував у своєму щоденному житті, отримав тілесні ушкодження, нервовий стрес, на відновлення свого фізичного та психологічного стану витратив час, в продовж якого не працював, крім того, відповідач добровільно завдану шкоду не відшкодував, що змусило звертатися до судового захисту.
Представником відповідача - Приморської районної адміністрації Одеської міської ради 14 лютого 2007 року було надано листа, зі змісту якого вбачається, що Приморська районна адміністрація Одеської міської ради не вважає себе належним відповідачем, просить провести заміну неналежного відповідача, долучити до справи у якості належного відповідача - автотранспортне господарство виконавчого комітету Одеської міської ради. В подальшому представник відповідача Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з*являвся. Про час та місце судових засідань відповідач повідомлявся належним чином в порядку ч.3, 4, 8 ст. 74 ЦПК України, при тому причини своєї неявки суду - не повідомив, що дозволило розглянути справу за його відсутності, відповідно до ч.4, ст. 169 ЦПК України.
Вислухавши позивача, представника відповідача „Автотранспортного господарства, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи із нижченаведених обставин.
Так, з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 11 травня 2006 року вбачається, що 28 березня 2006 року о 8 годині 50 хвилин на вул. Грушевського з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем ГАЗ-3110 державний номер НОМЕР_1, сталася дорожньо-транспортна пригода. В наслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ГАЗ-3110 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер від отриманих під час ДТП травм, а ОСОБА_1, який керував автомобілем «Мерседес-Бенц» державний номер НОМЕР_2, отримав тілесні ушкодження. Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 11 травня 2006 року причиною дорожньо-транспортної пригоди було порушення вимог п. 11.4 Правил дорожнього руху водієм автомобіля ГАЗ-310 ОСОБА_4, який рухаючись на автомобілі у світлу годину доби по дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги руху в одному напрямку, де заборонено виїзд на зустрічну смугу руху, проявив необережні та необачні дії, виїхав на зустрічному смугу, допустив зіткнення з двома автомобілями.
Як вбачається з довідки міської клінічної лікарні № 1 за № 2340 від 28 березня 2006 року, наданої ОСОБА_1, останній був доставлений до лікарні з місця ДТП з тілесними ушкодженнями, де він отримав медичну допомогу, від подальшої госпіталізації відмовився.
Позивачем суду надано фіскальний чек з ТОВ «АПТЕКА ГАЕВСКОГО» за 28 березня 2006 року, відповідно до якого ним було закуплено медикаментів на загальну суму 121, 15 грн. Назви медикаментів з фіскального чеку, свідчать про те, що вони були придбані у зв’язки з необхідністю лікування тілесних ушкоджень, отриманих позивачем під час ДТП, яка сталася 28 березня 2006 року.
Відповідно до довідки, виданої ОСОБА_1 Державтоінспекцією ОМУ УМВС України в Одеській області 28 березня 2006 року о 8 годині 50 хвилин на вул. Грушевського № 6, в наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Мерседес номерний знак НОМЕР_2 одержав механічні пошкодження: деформовано передній капот, два передніх крила, розбиті передній бампер, декоративна решітка, обидві передні фари, показники поворотів, габарити. Іншим учасникам ДТП вказано ОСОБА_2.
З висновку, який викладено в акті авто товарознавчої експертизи від 29 квітня 2006 року за № 116, що проводилася на підставі заяви ОСОБА_1, довідки ДАЇ, за участю представника Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, який приймав участь в огляді пошкодженого автомобіля Мерседес-Бенц, державний номер НОМЕР_2, рік випуску 1988, вбачається що сума матеріальної шкоди від пошкодження автомашини Мерседес-Бенц, державний номер НОМЕР_2, в наслідок ДТП становить 34507, 46 грн.
Позивачем суду надано копію чека № п/п 148 з надання послуг евакуатора щодо автомобіля Мерседес-Бенц, державний номер НОМЕР_2, який було вилучено з місця ДТП, так як в наслідок отриманих механічних пошкоджень цей автомобіль не міг пересуватися самостійно. Вартість послуг евакуатора становить відповідно до копії чека № п/п 148 становить 150 грн.
Як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 11 травня 2006 року автомобіль ГАЗ-3110 державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, належить Приморській районній адміністрації Одеської міської ради.
Цей висновок підтверджується копією тимчасового реєстраційного талону на автомобіль ГАЗ 31105-120 державний номер НОМЕР_1, виданого МРЄВ-1 УДАІ УМВС України в Одеській області, відповідно до якого вказаний вище автомобіль був зареєстрований за Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, а також, матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи по факту ДТП за № 314, які залучені до матеріалів справи. З цих матеріалів, також вбачається, що ОСОБА_2 працював водієм у Приморській районній адміністрації.
У зв’язку з вище наведеним, суд вважає необгрунтованими доводи, викладені представником відповідача у листі від 14 лютого 2007 року про те, що Приморська районна адміністрація Одеської міської ради є неналежним відповідачем. Ці доводи відповідача, також спростовуються листом № 170 від 12 червня 2007 року установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому», копію якого було надано суду представником позивача. Вказаним листом комунальна установа «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» заперечує факт прийняття на свій баланс автомобіля ГАЗ 31105-М, державний номер НОМЕР_1.
Вислухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню щодо відшкодування майнової шкоди у повному обсязі заявлених вимог, а стосовно відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково з таких правових підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є «завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі».
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України «особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування», при цьому відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України «збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням пошкодженої речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав», при цьому, відповідно до ч. 2 вказаної статті моральна шкода полягає, зокрема, « 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім*ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна».
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала».
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України «шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’є.ктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку», при цьому, згідно ч. 5 ст. 1187 ЦК України «особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого».
Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 1167 моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, «якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодження здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки».
В ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних засадах, а саме: «шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою».
З врахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги в частині відшкодування майнової шкоди доведеними та такими що грунтуються на відповідних правових нормах.
Суд вирішує, що позивач зазнав моральної шкоди, та приймаючи до уваги характер правопорушення, яке мало місце з вини відповідача, глибину фізичних та душевних страждань позивача, небажання відповідача добровільно відшкодувати нанесену шкоду, з врахуванням вимоги розумності і справедливості, керуючись ч.3 ст. 23 ЦК України, присуджує йому 5000, 00 грн.
При розгляді даної справи, судом ретельно були вивчені та прийняті до уваги зауваження, щодо попереднього рішення за даним спором, які містилися в ухвалі Апеляційного суду Одеської області, від 31 січня 2008 року, у зв'язку із чим до участі в справі в якості співвідповідача була залучена Установа комунальної власності „Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому", проте як і з раніше наданих, та наведених в даному рішенні матеріалів (доказів), так і з додаткових матеріалів: Наказу „Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому" № 1, від 04.01.2006 року, яким водій ОСОБА_2 був закріплений за авто Тойота „Авенсіс", д/н знак НОМЕР_1, а не за автомобіль ГАЗ-3110 державний номер НОМЕР_1, яким він керував 28.03.2006 року; відомостей Начальника РЕВ-1 ВДАІ ГУМВС України в Одеській області, від 29.01.2009 року, № 42/1-408 - судом була встановлена приналежність джерела підвищеної небезпеки - авто автомобіль ГАЗ-3110 д/н НОМЕР_1, саме Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.
Стосовно залучення до участі у справі правонаступників загиблого водія ОСОБА_2, з метою можливого пред'явлення до них вимог в порядку регресу - суд дійшов до висновку про недоцільність вжиття таких заходів, виходячи з нижче наступних обставин.
Так, відповідно до ч.ч.1 та 2, ст. 25 ЦК України - цивільна правоздатність, є здатність фізичної особи (людини) мати цивільні права та обов'язки. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Згідно до ч.4 наведеної статті ЦК - цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Як вбачається із доданих до цивільної справи матеріалів розслідування обставин ДТП, внаслідок якого позивачу було завдано матеріальної шкоди та моральних збитків -водій ОСОБА_2, що керував автомобілем Приморської РА м. Одеси - загинув безпосередньо на місці пригоди внаслідок отриманих травм та тілесних ушкоджень.
Отже саме в момент своєї смерті гром. ОСОБА_2 втратив можливість мати й цивільні права та нести будь-які цивільні обов'язки в т.ч.1 з відшкодування шкоди, яку сторони зазнали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 28.03.2006 року.
За таких умов, будь-якої фізичної чи юридичної особі, що буде намагатись звернутися до правонаступників загиблого з вимогами, пов'язаними з відшкодуванням збитків внаслідок наведеної ДТП, насамперед прийдеться довести той факт, що в загиблого взагалі виникли обов'язки по такому відшкодуванню.
В разі, якщо навіть розглядати питання того, що в загиблого, за певний проміжок часу між ДТП та смертю все ж таки встигло виникнути зобов'язання по відшкодуванню збитків сторонам - суд вважає за необхідне застосувати норму ч.1, ст. 608 ЦК України, яка визначає, що зобов'язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Таким чином, враховуючи те, що за загальною нормою ст. ст. 1166 та 1167 ЦК України, обов'язок по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди покладений на особу, яка таку шкоду завдала, при тому ДТП 28.03.2006 року, сталося з порушення ОСОБА_4 правил дорожнього руху - дане зобов’язання за обставинами та характером свого виникнення напряму повідане із особою загиблого.
Крім того, ч.1, ст. 37 ЦПК України, визначає такі підстави процесуального правонаступництва, як смерть фізичної особи, припинення юридичної особи, аміни кредитора або боржника по зобов'язанню, а також і інших випадках заміни особи у відношеннях по яким виник спір. За таких умов, суд не вбачає наявності в даній справі жодної із наведених законом підстав, для застосування інституту процесуального
правонаступництва. Також, враховуючи наведену норму, а також норму ч.1, цієї ж статті ЦПК, їх зміст прямо вказує на те, що правонаступництво застосовується в разі коли до певної особи (фізичної чи юридичної) вже заявлені вимоги, існує спір й особа з певних обставин вибула зі справи на будь-якій стадії її розгляду. Проте загиблий водій ОСОБА_2 - не був учасником спору, стороною по справі та до нього з боку жодної із сторін будь-яких вимог - не заявлялося.
На останок, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. ст. 10, 27, 35 та 130 ЦПК України, жодна із сторін не звернулися до суду із вимогами про залучення до справи будь-яких осіб, правонаступників (спадкоємців) загиблого ОСОБА_2, не повідомили анкетних, адресних чи інших даних таких осіб. Такі особи не заявили про себе самостійно, відповідно до ст. 36 ЦПК України.
До того ж, суд відповідно до ч.1, ст. 11 ЦПК України, проводить розгляд справ не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог, а висновки суду, згідно до ч.4, ст. 60 ЦПК, не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, за зазначених вище обставин, суд не вважає за можливе в даному випадку передбачати те, що будь-хто з відповідачів, може скористатися або не скористатися своїм правом на судовий захист, відповідно до ст.3 ЦПК України та звернути свої вимоги до можливих, невідомих правонаступників загиблого майже три роки тому гром. ОСОБА_2
Крім того, суд вважає що за відсутності будь-яких даних, проводити розшук можливих правонаступників гром. ОСОБА_2 буде пов'язано з багатьма об'єктивними складнощами та невизначеним часом (може таких не було і взагалі, якщо померлий наприклад був неодружений, бездітний сирота), що з одного боку може бути предметом окремої процедури, а з іншого призведе до суттєвого обмеження позивачу, оперативно захистити свої права та інтереси в суді.
Керуючись ст. 11, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, ЦК України, ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, автотранспортного господарства Одеського міськвиконком - задовольнити частково.
Стягнути з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 34778 (тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят вісім) гривень та 61 копійку.
Стягнути з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди в розмірі 5000, 00 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 347 (триста сорок сім) гривень 79 копійок та 250, 00 (двісті п*ятдесят) гривень по сплаченому ним державному миту, а також - 30, 00 (тридцять) гривень судових витрат з інформаційного-технічного забезпечення розгляду судової справи.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси, в порядку ст. ст. 294-296 ЦПК України.