Справа №2-165/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2009 р. Солом’янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Букіна О.М.

при секретарі Балагурі О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2008 року позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором.

Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» був укладений Договір № CL-001/152/2004, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в сумі 25 000, 00 доларів США для придбання автомобіля строком до 04 червня 2007 року, зі встановленням фіксованої відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 12, 50 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04 червня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір застави автотранспортного засобу № PCL-001/152/2004, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. за реєстраційним номером 4295, відповідно до якого позивач передає в заставу автомобіль марки SUBARU IMPREZA, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія : РМС № НОМЕР_3, видане МРЕВ-5 ДАІ ГУ УМВС України в м. Києві.

Позивач виконав умови договору кредиту та надав відповідачу грошові кошти.

Відповідачем було частково погашено заборгованість по кредиту за період з 05 липня 2004 року по 29 серпня 2006 року у розмірі 24 469, 49 доларів США.

Станом на 18 квітня 2008 року загальна заборгованості відповідача складає 638, 29 доларів США, що складається із суми заборгованості по кредити у розмірі 530, 51 долар США та суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 107, 78 доларів США.

Враховуючи вищенаведене представник позивача просить задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Свої заперечення мотивує тим, що зобов'язання по кредитному договору № CL-001/152/2004 від 04 червня 2004 року укладеного з АКБ «Райффайзенбанк Україна» відповідачкою були виконані належним чином у повному обсязі та достроково-18 вересня 2006 року, тобто до закінчення терміну дії кредитного договору, зазначає, що позивачем пред»явлено вимоги безпідставно, оскільки виконавче провадження щодо стягнення з відповідачки всієї суми заборгованості за Кредитним зобов»язанням, визначених за виконавчим написом нотаріуса закінчено, про що свідчить копія постанови про закінчення виконавчого провадження від

27.09.2006 року. Також вважає, що нараховані відсотки за користування кредиту в сумі 107, 78 дол. США за період з 28.09.2006 року по 18.04.2008 року , тобто після закінчення виконавчого провадження суперечать вимогам діючого законодавства , оскільки після закінчення вищезазначеного виконавчого провадження припиняються будь-які цивільно-правові відносини щодо кредитного договору.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 04 червня 2004 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» був укладений Кредитний Договір № CL-001/152/2004, відповідно до якого відповідачу було надано кредит в сумі 25 000, 00 доларів США для придбання автомобіля строком до 04 червня 2007 року, зі встановленням фіксованої відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 12, 50 % річних (а.с.4-6).

Позивач виконав свої зобов'язання і надав відповідачу грошові кошти у розмірі 25 000, 00 доларів США відповідно до Додатку № 1 до Кредитного Договору № CL-001/152/2004 від 04 червня 2006 року, що підтверджується Кредитною заявкою від 04 червня 2006 року. (а.с.7).

У п. 2 ч. 1 кредитного договору було встановлено та визначено дату остаточного повернення кредиту 04 червня 2006 року.

Відповідно до п. 6.2. кредитного договору останній набирає чинності з моменту підписання сторонами і дії до виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань по Договору у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

З моменту укладання вказаного договору та до грудня 2005 року відповідачка своєчасно та в повному обсязі здійснювала платежі з погашення основної суми кредиту та відсотків за ним, але через непередбачувані обставини, що склалися восени 2005 року, у позичальника по кредитному договору виникла заборгованість перед кредитором.

Вперше про наявність кредитної заборгованості позивач повідомив відповідачку листом № 22-4/1201 від 01 лютого 2006 року, відповідно до якого вбачається, що станом на 01 лютого 2006 року загальний розмір заборгованості становив 831, 40 доларів США, що складається із суми заборгованості по кредити у розмірі 694, 44 доларів США та суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 136, 96 доларів США, а також 61, 56 гривень, розмір пені від суми несвоєчасного виконання зобов'язання ( а.с. 23).

У зв'язку з чим, 22 лютого 2006 року боржник ОСОБА_1, з метою вирішення виниклого спірного питання та узгодження з банком терміну для відновлення платоспроможності позичальника, звернувся до позивача з пояснювальною запискою, в якій виклала суть обставин, що склалися (а.с.99).

Також, повторно, 19 квітня 2006 року, боржник звертався до кредитора з проханням відстрочити сплату виниклої заборгованості за кредитним договором до 19 липня 2006 року, про що в пояснювальній записці до позивача від 22 лютого 2006 року було вчинено відповідний напис ( а.с. 100).

Встановлено, що жодної відповіді про відмову у відстроченні сплати виниклої заборгованості на адресу боржника від кредитора не надходило.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 205 ЦК України, у випадках встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строків для відповіді, вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

У судовому засіданні встановлено, що 12 травня 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. за реєстровим № 5001 був вчинений виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 66 567, 79 гривень за рахунок заставленого майна, а саме автомобіля SUBARU IMPREZA, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1, що не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст.3 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ч. 2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюються на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконання такі виконавчі документи, як виконавчі написи нотаріусів.

На підставі вищенаведеного 24 травня 2006 року, за заявою АКБ «Райффайзенбанк Україна», головним державним виконавцем Державної виконавчої служби Солом'янського району м. Києва Саліженко М.В., було винесено постанову № 169/7 2006 про відкриття виконавчого провадження (а.с.43).

У судовому засіданні встановлено, що 04 липня 2006 року боржником, шляхом внесення через касу АКБ «Райффайзенбанк Україна» готівкових коштів, було погашено розмір заборгованості, з урахуванням нарахованих процентів за користування кредитом, який на момент погашення становив 5 778, 00 доларів США, що було еквівалентно 29 178, 90 гривень, а не 66 567, 79 гривень, тобто вся сума заборгованості, яка підлягала стягненню за виконавчим написом нотаріуса, що підтверджується квитанцією № 76 від 04 липня 2006 року (а.с.46).

Відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не впливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Аналогічна норма відображена також в п. 2.4.2 кредитного договору від 04 червня 2004 року та передбачає, що позичальник має право достроково повернути кредит Банку у порядку, визначеному у п. 1.8.

У судовому засіданні встановлено, що 29 червня 2006 року ОСОБА_1 звернулася до заступника начальника сектору обслуговування приватних клієнтів відділу обслуговування приватних клієнтів Управління супроводження продажів АКБ «Райффайзенбанк Україна» з заявою про дострокове виконання зобов'язання за кредитними договором у сумі 6 600, 00 доларів США, що було еквівалентно 33 330, 00 гривень, які банк погодився прийняти, що підтверджується виданою квитанцією № 81 від 04 липня 2006 року (а.с.45, 47).

Судом встановлено, що 04 липня 2006 року відповідачкою сплачено пеню, що була нарахована за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, шляхом внесення готівкових коштів на поточний рахунок АКБ «Райффайзенбанк Україна», що підтверджується квитанцією № 78 на суму 1370, 00 грн. (а.с.46).

Таким чином, наведе вище свідчить, що відповідачка виконала свої обов'язки за кредитним договором від 04 червня 2004 року не лише протягом строку дії, а й достроково, тобто до 04 червня 2007 року.

Відповідно до п. 6.2 кредитного договору визначено, що останній набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по договору в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Отже, зобов'язання за кредитним договором були виконані ОСОБА_1 своєчасно, а саме протягом строку дії кредитного договору та в повному обсязі. У зв'язку з чим відповідачка звернулася до позивача з листом № 2962 від 05 липня 2006 року про відкликання виконавчого документа з ДВС Солом'янського районного суду м. Києва та закінчення виконавчого провадження (а.с.48).

Проте, в задоволенні заяви відповідачки було відмовлено, що підтверджується листом № 12/5406 від 10 липня 2006 року (а.с.49).

Відповідно до виконавчого напису нотаріуса з боржника було стягнуто залишок заборгованості за кредитом в сумі, еквівалентній 12 500, 08 доларів США, відсотків за користування кредитом в сумі 681, 66 доларів США, пені за прострочення виконання зобов'язань в сумі 722, 05 гривень, а всього на загальну суму 66 567, 79 гривень, що складає розмір більший ніж вказаний позивачем у листі № 12/5406 від 10 липня 2006 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» вказує, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до ч. 2 п. 284 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року за № 20/5 заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірно і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

За правилами п. 1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» для одержання виконавчого напису за Нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються : оригінал нотаріальної угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином позивач звернувшись до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, 12 травня 2006 року встановив суму заборгованості, яку вважав безспірною та такою, що не потребувала додаткового доказування, а в листі від 10 липня 2006 року лише підтвердив розмір суми заборгованості, визначеної в нотаріальному написі.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

У ч.3 ч. 4 ст. 613 ЦК України вказано, що боржник має право на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, оскільки таке прострочення сталося з вини останнього і є наслідком його цілеспрямованих дій і боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в контексті вказаних норм права та з урахуванням викладених обставин, відповідачкою були вжиті всі належні від неї заходи щодо належного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Враховуючи вищенаведене, відмова позивача відкликати виконавчий лист за виконавчим написом нотаріуса може свідчити лише про прострочення кредитора внаслідок цілеспрямованих дій останнього.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадках фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Встановлено, що відповідачкою на розрахунковий рахунок ДВС в Солом'янському районі м. Києва було остаточно сплачено заборгованість у розмірі 2 688, 89 гривень, що підтверджується копією квитанції № 000192 від 18 вересня 2006 року (а.с.52).

Таким чином, відповідачкою повністю сплачено заборгованість , яка була визначено виконавчим написом нотаріуса, тобто в сумі 66567, 79 грн. ( 29778, 00, 00 грн. +1370, 00 грн.+33330, 00 грн.+2688, 89 грн =66567, 79 грн.

Судом встановлено, що 27 вересня 2006 року державним виконавцем Саліженко М.В. ДВС Солом'янського району м. Києва було винесено постанову № 169/7 2006 року про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з усього майна боржника, а саме з автомобіля SUBARU IMPREZA, 2004 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (а.с.53).

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження свідчить про виконання відповідачкою зобов'язання за кредитним договором. А, отже, зобов'язання відповідачки по кредитному договору № CL-001/152/2004 від 04 червня 2004 року укладеного з АКБ «Райффайзенбанк Україна» були виконані належним чином та достроково, тобто до закінчення терміну дії кредитного договору.

Оцінюючи викладене вище, суд вважає, що нарахування заборгованості по кредиту в розмірі 530, 51 дол. США та відсотків 107, 78 дол. США за користування кредитними коштами є безпідставними.

Крім того, суд враховує ту обставину, що з моменту проведення боржником останньої оплати по кредиту 18 вересня 2006 року до моменту закінчення виконавчого провадження 27 вересня 2006 року, а також на момент подання даної позовної заяви до суду, позивач про наявність будь-якої непогашеної заборгованості та невиконаних зобов'язань за кредитним договором, відповідачку не повідомляв. Будь-яких листів або вимог про сплату останньою заборгованості в сумі 638, 29 дол. США не надсилав, виконавчого напису нотаріуса, яким було визначено фактичну заборгованість за Кредитним договором не оскаржував, що підтверджено в судовому засіданні представником позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження згідно зі ст. 37 цього закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішень, а також провадяться дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не можу бути розпочате знову крім випадків, передбачених цим законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене та характеру правовідносин, що склалися між сторонами, суд вважає, що вимоги позивача безпідставні та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 610, 611, 651, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.