Справа № 2-803/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2009 p. м.Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коробенко С.В.

при секретарі Маршалюк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» про визнання договорів недійсними та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачки заборгованість за послуги стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM 900\1800 у сумі 3851, 58 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з відповідачкою були укладені угоди про надання абоненту послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 на підставі її замовлень №1078275, 1078276, 1078277, 1078278, 1078280 від 11.08.2004р.

Відповідно до умов договору відповідачці надавалися послуги стільникового зв'язку, а вона зобов'язувалась своєчасно оплачувати надані їй послуги.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали повністю.

Представники відповідача проти позову заперечували, пояснивши, що угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку з позивачем відповідачка не укладала і підпис, що значиться в договорі не її, що підтверджується висновком проведеної судово-почеркознавчої експертизи. Крім того, вони пояснили, що відповідачка постійно проживає у Німеччині, і необхідності користуватись мобільним зв'язком «Київстар» у неї не було. Більше того, під час укладення угоди - 11.08.2004р. - вона також перебувала у Німеччині, що підтверджується наданими суду документами.

Крім того, представник відповідачки заявила зустрічний позов про визнання угод недійсними, а також про стягнення з Позивача на користь Відповідачки моральної шкоди в розмірі 5000 гривень та відшкодування вартості отриманої правової допомоги в розмірі 2000 гривень. Крім того Позивачка за зустрічним позовом просила стягнути з ЗАТ «Київстар» понесені нею витрати, пов'язані з проведенням по справі експертизи.

Свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди представник відповідачки мотивував тим, що Відповідачка зазнала душевних страждань, пов'язаних із переживанням через цинічне ігнорування Позивачем за первісним позовом прав Відповідачки, безпідставним звинуваченням у заборгованості, витратами додаткових зусиль для організації свого життя, поширенням негативної та недостовірної інформації про ОСОБА_2, внаслідок чого її репутації за місцем роботи завдано шкоди.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов заявлений в справі задоволенню не підлягає, а зустрічний підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі замовлень №1078275, 1078276, 1078277, 1078278, 1078280 від 11.08.2004р року від імені ОСОБА_2 з ділером ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» -компанією ТОВ «Елефант-Мобіл» - були укладені угоди про надання абоненту послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800. Відповідно до умов

договору позивач зобов'язався надавати відповідачці послуги стільникового зв'язку, а відповідачка зобов'язана своєчасно оплачувати надані йому послуги.

Позивачем було в повному обсязі виконано свої обов'язки по наданню відповідачці послуг мобільного зв'язку, що підтверджується рахунками-фактурами, однак внаслідок невиконання зобов'язань відповідачкою по оплаті послуг утворилась заборгованість в сумі 3851, 58 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу та необережності), якщо інше не встановлено законом.

При визначенні наявності вини відповідачки - ОСОБА_2 у порушенні зобов'язання суд враховує висновок №561 судово-почеркознавчої експертизи, складений 30.01.2009 року, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в графі „Абонент" в угодах (без номера) про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM 900/1800 від 11.08.2004 року та в графах „Підпис Абонента" в замовленнях №1078275, 1078276, 1078277, 1078278, 1078280 від 11.08.2004р на послуги стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, які укладені від імені „Київстар Дж.Ес.Ем." та ОСОБА_2, виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2

Висновок експертизи сторонами не заперечувався і тому заслуговує на увагу суду і не викликає сумніву, оскільки наданий в межах компетенції експерта, ґрунтується на методичних рекомендаціях та результатах обстеження об'єкту оцінки, висновок логічний та відповідає фактичним даним справи.

Крім того, судом встановлено, що 11.08.2004 року (день оформлення заявок та угод) ОСОБА_2 була відсутня на території України, що підтверджується:

•   •     відповідними дозволами на перебування в Німеччині № D22839742, продовжений дозволом № D528822930, продовжений дозволом № D35092744, продовжений дозволом №D37625327 до 18.19.2011 року (а.с.90-91);

•   •     відповідними візами, відмітками про в'їзд і виїзд, та штампами аеропорту «Бориспіль» в закордонному паспорті ОСОБА_2 (а.с. 126-127);

• довідкою державної прикордонної служби, з якої вбачається, що 28.02.2004 року ОСОБА_2 виїхала до Німеччини і поверталась лише 04.01.2005 року (а.с.86).

Таким чином, умови зазначених угод відповідачем не виконувалися, так як договори про надання послуг стільникового мобільного зв'язку між позивачем і відповідачем не укладалися, оскільки ОСОБА_2 не підписувалися, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, а за таких обставин вина Відповідачки за невиконання умов зазначеного договору відсутня, і вона не може нести відповідальності по зобов'язанням за угодами, яких не укладала.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає.

Щодо зустрічної позовної вимоги визнати угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 недійсними, суд вважає її необгрунтованою виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти змісту правочину (незаконність), дефекти (недотримання) форми, дефекти суб'єктного складу, дефекти волі — невідповідність волі та волевиявлення.

В той же час необхідно розмежовувати недійсні та неукладені правочини, тобто такі, в яких відсутні встановлені законодавством необхідні умови для його укладення.

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною,

В зустрічні позовній заяві Позивач наводить цілу низку обставин в підтвердження того, що угоди не були укладені, проте, вимагає визнати їх недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, недійсним можуть бути визнані виключно правочини, які були вчинені. Неукладена угода не може бути визнана недійсною, що

підтверджується, правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в узагальненні практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними. Так у вказаній вище узагальненій практиці Верховного Суду України вказано, що «встановивши, що правочин є неукладеним, суд на цій підставі залишає позов про визнання правочину недійсним без задоволення. Наслідки недійсності правочину до неукладеного правочину не застосовуються, оскільки вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів» передбачених ст. 16 ЦК України, підстав для його задоволення немає».

А тому суд вважає вимогу Позивача за зустрічним позовом про визнання недійсними угод про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню,

Щодо наявності моральної шкоди та обгрунтованості вимог про її відшкодування суд виходить з наступного.

Важливою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією України є захист від протиправних посягань на його честь та гідність.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода завдана фізичній особі, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, визначає ст. 1167 ЦК України.

Звернення Позивача за первісним позовом до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості не може розцінюватись як неправомірні дії по поширенню негативної та недостовірної інформації про Відповідача, оскільки направлені на захист прав та законних інтересів і вчинені у порядок та спосіб визначений чинним законодавством.

Позивачем не надано жодних доказів наявності моральної (немайнової) шкоди, а наведено виключно нічим не підкріплені міркування про посягання на його честь, гідність та ділову репутацію.

Таким чином, Позивачем за зустрічним позовом в порушенням норми статей 60, 119 ЦПК України не доведено його позовні вимоги щодо обґрунтованості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до абзацу 3 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009р.«Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», інформація, зазначена у позовній заяві чи заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета... Оскільки інформація, яку Позивачка за зустрічним позовом вважає недостовірною інформацією щодо неї, була саме підставою для звернення Позивача за первісним позовом до суду, його дії не можуть бути кваліфіковані як поширення недостовірної інформації.

Щодо вимог про стягнення з Відповідача за зустрічним позовом на користь Позивачки судових витрат у сумі 2000, 00 грн, слід зазначити наступне.

В обгрунтування своєї вимоги про стягнення з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» витрат на правову допомогу Позивачка за зустрічним позовом посилається на Договір № 14-11-08 про надання правової допомоги від 14.11.2008р., Додаток № 1 по договору від 17.11.2008 р. та квитанцію № 561050 від 14.11.2008р.

Разом з тим зазначені докази на думку суду є суперечливими і не можуть братись до уваги з наступних міркувань.

Пунктом 9.2. ст. 9 Договору № 14-11-08 про надання правової допомоги встановлений строк дії договору з 11.11.2007 року по 11.11.2008 року. Нормою ст. 631 ЦК України визначено, що строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та обов'язки відповідно до договору. Відтак, Договір № 14-11-08 не може вважатися підставою надання адвокатських послуг Позивачці за зустрічним позовом.

Крім того, Розділом 5 Договору визначений порядок сплати винагороди адвокату. Зокрема, строки сплати та розмір винагороди (гонорару), що сплачує Довіритель Адвокату за надання правової допомоги згідно умов цього договору, порядок її обчислення і внесення вказується сторонами у протоколах доручення. Підставою для сплати винагороди, накладних витрат та інших платежів за цим договором являються відповідні Протоколи доручення.

Так, в матеріалах справи міститься Додаток №1 від 17.11.2008р. до Договору №14-11-08 (Протокол доручення №1), в якому в пункті №2 визначена суми гонорару адвокату в розмірі 2000 гривень.

Разом з тим, квитанція № 561050 про прийняття оплати адвокатом в розмірі 2000, 00 гривень датована 14.11.2008р., тобто оплата згідно цієї квитанції була здійснена не на підставі Протоколу доручення №1, оскільки він був підписаний сторонами договору пізніше, лише 17.11.2008р.

А зважаючи на те, що вказана квитанція не містить підпису ОСОБА_2В, з наданих суду документів не вбачається дій ОСОБА_2 по фактичній оплаті 2000 грн. на користь адвоката ОСОБА_3 2000, 00 грн.

У зв'язку з вищевикладеним позовні вимоги про стягнення з Відповідача за зустрічним позовом на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу не достатньо обґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому зустрічну позовну вимогу про стягнення з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» понесених ОСОБА_2 витрат на оплату проведеної по справі судової почеркознавчої експертизи в розмірі 1353, 60 гривень суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 215, 638, 1167 Цивільного Кодексу України, статтями 57-60, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» на користь ОСОБА_2 вартість проведеної експертизи в розмірі 1353 гривень 60 копійок .

В іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.