Справа № 2-а-242/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2009 р. м.Київ

Солом'янський районний суд міста Киева у складі:

Головуючого судді Коробенка С.В.

При секретарі Маршалюк К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про відновлення пропущеного строку для зверненням до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. до 31.12.2008 року та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 -2008 роки в сумі 3891 гривень 90 копійок.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Позивач як дитина війни, має право на виплату соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач в порушення ст. 124 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., не здійснив перерахування та виплату пенсії у передбаченому законодавством порядку та розмірах.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, як це визначено абз.1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить посвідчення дитини війни.

За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року до статті 110 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235- IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було внесено зміни, якими "установлено, що пільги, дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6-у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Відповідно до п. 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 у справі № 1-9/2007 визнано не конституційними (в тому числі) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", також Суд звернув увагу парламенту, Президенту України та Уряду України про необхідність дотримання положень статей Конституції України, Бюджетного Кодексу України під час підготовки, ухвалення і введення в дію законів про Держбюджет.

Закон України №107 від 28.12.2007р. „Про Державний бюджет України на 2008 рік" (п. 41 розділ II) встановив надбавку до пенсії дітям війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 p. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 p. N10-pп/2008.

Таким чином, у зв'язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають

Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України (щодо 2007 року), чи вони змінені в сторону обмеження прав громадянина (щодо 2008 року), на підставі якого позивачу ОСОБА_1 не було нараховано доплати до пенсії, відповідач зобов'язаний здійснити йому перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішеннями Конституційного Суду України розмір виплат позивачу доплати до пенсії.

Відповідно до пунктів 5 та 6 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № б-рп/2007 (справа №1-29/2007), рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку - це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Саме з урахуванням зазначених положень, Суд приходить до висновку про те, що встановлений Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року до статті 110 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235- IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" механізм «поетапного» запровадження пільг, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і постановлениям їх у залежність від результатів виконання бюджету у першому півріччі, та порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, фактично є обмеженням конституційних прав громадян. А відсутність зазначеного «Порядку» не може бути підставою для відмови Судом у задоволенні вимог особи, пов'язаних із захистом її конституційних прав.

В той же час, відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку Суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Разом з тим, згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Таким чином, відмова у задоволенні позовних вимог Позивача про нарахування йому соціальної надбавки, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в періоди з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. (до визнання рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. № 6-рп/07 неконституційними положень Закону «Про державний бюджет на 2007 рік») та з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. (до визнання рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 6-рп/07 неконституційними положень Закону «Про державний бюджет на 2008 рік») грунтувалася б на нормах вказаних Законів про затвердження бюджетів, які - хоч і в подальшому - але були визнані такими, що суперечать Конституції. З огляду на це застосування при вирішенні справи формально чинних у період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р. та 01.01.2008р. по 22.05.2008р. положень вказаних Законів, які за своєю правовою природою суперечили Конституції України, є неможливим.

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято Закон України "Про прожитковий мінімум"(№ 966-ХІУ від 15.07.1999 p.). Цей Закон дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею другою закону "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для:

встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;

формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується зокрема на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України, основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, Конституційний Суд України своїм рішенням №26-рп/2008 від 27.11.2008 року у справі за конституційним поданням Кабінету Міністрів України про офіційне тлумачення положення ч.2 ст.95 Конституції України та словосполучення «збалансованість бюджету», використаного в ч.3 цієї статті, роз'яснив, що з врахуванням правових позицій, висловлених, зокрема, у рішенні №60рп/2007 від 09.07.2007 року у справі про соціальні гарантії громадян та у Рішенні №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, що цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше /додаткове/ правове регулювання відносин, що є предметом інших законів.

Законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, -прожитковий мінімум, який встановлюється законом, - не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

Згідно з Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить : з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється нарівні: з 1 січня — 380, 00 гривень, з 1 квітня — 406, 00 гривень, з 1 жовтня - 411, 00 гривень.

Згідно з Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 470, 00 грн., з 1 квітня - 481, 00 грн., з 1 липня - 482, 00 грн., з 1 жовтня - 498, 00 грн.

Розрахунок невиплаченої ОСОБА_1 у 2006 - 2008 роках соціальної допомоги становить: (4302 + 4809) х 30% + 5793 х 20% = 3 891 гривень 90 копійок.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень, чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка нею суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого сома врядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 100 Кодексу, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Беручи до уваги, що Відповідач не просив відмовити у задоволенні позову Позивача з огляду на пропущення ним строку звернення до суду за захистом своїх прав, суд з власної ініціативи не може вирішувати дане питання, у зв'язку з чим немає необхідності і вирішувати питання про поважність причин пропущення Позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.   1.     Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.   2.     Визнати відмову Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006р. по 31.12.2008р. незаконною.

3.   3.     Зобов'язати Управління Пенсійного фонду у Солом'янському районі м. Києва здійснити нарахування ОСОБА_1 недоплаченої як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 -2008 роки в розмірі 3891 , 90 грн. (три тисячі вісімсот дев'яносто одна гривня 90 копійок).

4.   4.     Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3, 40 грн.

У задоволенні вимоги про покладення на відповідача збору за банківські послуги та відшкодування іншої частини державного мита відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.