Справа № 1-471/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кормушина К.О.

при секретарі - Юферовій Є.Д.

за участю прокурора - Рябенка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Очитків Оратівський району Вінницька області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого.

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,

встановив:

12.01.2009 року, приблизно о 15 год. 10 хв. ОСОБА_1, знаходячись на території ринку "Нивки", по вул.  Салютній, 5-А, в м. Києві, побачив наглядно знайому ОСОБА_2, в лівій руці якої знаходився мобільний телефон "Нокіа-5200", в корпусі червоного кольору. В цей час у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи злочинний намір, ОСОБА_1 підбіг до ОСОБА_2 та вихопив з її рук мобільний телефон "Нокіа-5200", вартістю 849 гривень, який знаходився в чохлі прозорого кольору, вартістю 20 гривень, з карткою оператора '"Київстар", вартістю 25 гривень, та з картою пам'яті на 1 Гб, вартістю 60 гривень, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 954 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся і підтвердив правильність викладених в резолютивній частині обвинувального висновку обставин щодо часу, місця, способу злочину та кількості і вартості викраденого.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками процесу не оспорюються.

Суд вважає доведеною винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Вирішуючи питання про обрання підсудному виду і розміру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, його вік, сімейний стан, задовільний стан здоров'я, те, що він не працює, має постійне місце проживання, характеризується позитивно.

Обставиною, яка пом'якшує покарання підсудного, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання, суд не вбачає.

З урахуванням наведених обставин в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованого закону. На думку суду, виправлення і перевиховання підсудного можливе без відбування покарання, із встановленням випробування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, і призначити покарання два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи, періодично, у визначені органом кримінально - виконавчої системи дні, з'являтись в цей орган для реєстрації.

Зобов'язання ОСОБА_1 з'являтись за викликами органів дізнання, слідства, прокуратури і суду до набрання вироком законної сили, скасувати.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.