Справам 2-130/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2009 року Шевченківський районний суд м.Києва
в складі: головуючого-судді Васильєвої Т.М.
при секретарі Теличко А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить поділити в натурі майно придбане в період шлюбу з відповідачкою, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_1, в співвідношенні частин 50% на 50%.
20 листопада 2007 року позивач доповнив свої позовні вимоги та додатково просив поділити в натурі наступне майно набуте за час шлюбу з відповідачкою:
1. Пральну машину Siemens (1 шт.) - 1500 грн.
1. 2. Умивальник скляний (зелений) (1шт.) - 1000 грн.
2. 3. Унітаз (1 шт.) - 700 грн.
3. 4. Ванну джакузі (1шт.) - 2500 грн.
4. 5. Змішувач багатофункціональний настінний (1шт.) - 500 грн.
5. 6. Барочну поверхню Indesit (1 шт.) - 400 грн.
6. 7. Духову шафу Gorenje (1шт.) - 1500 грн.
7. 8. Холодильник 2-х камерний Gorenje (1шт.) - 2000 грн.
8. 9. Витяжку (1шт.) - 500 грн.
1. 10. Мікрохвильову піч (1 шт.) - 200 грн.
2. 11. Кондиціонер Наіеr (1 шт.) - 3000 грн.
3. 12. Шкіряний м 'який куточок (диван, крісло, сервант) - 5000 грн.
4. 13. Шафу - бібліотеку (1шт.) - 1000 грн.
5. 14. Стіл (1 шт.) - 900 грн.
6. 15. Стільці (4 шт.) - 600 грн.
7. 16. Телевізор Sony (1шт.) - 1500 грн.
8. 17. Програвач дисків DVD Tel - 300 грн.
9. 18. Підставку під телевізор (1 шт.) - 500 грн.
10. 19. Підставку для квітів (1 шт.) - 300 грн.
11. 20. 2-х спальне ліжко (1 шт.) - 1500 грн.
1. 21. Тумбочки (2 шт.) - 500 грн.
2. 22. Комод (1 шт.) - 500 грн.
3. 23. 3-х створчату шафу (1 шт.) -1500 грн.,
та виділити вищевказані речі відповідачці.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив саме визнати право власності на частки в наступному спільному майні його та відповідачки:
а) визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;
б) визнати за відповідачкою право власності на 1/2 частину квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27 грудня 1997 року у відділі РАГС Мінського районного управління юстиції він зареєстрував шлюб з відповідачкою і до січня 2006 року проживав однією сім»єю, після чого шлюбні відносини були фактично припинені.
Під час шлюбу, разом з дружиною, він придбав трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1, загальною вартістю 17800, 00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 28 липня 2003 року.
Статтею 70 Сімейного кодексу України визначено, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором і тому вищевказане не потребує визначенню в судовому порядку.
Поділити вищевказану квартиру в натурі неможливо, так як відсутня технічна можливість виділити з неї ізольовані приміщення, що відповідають вимогам житлового законодавства України.
Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред 'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, право власності його на 1/2 частину квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не визнається та оспорюється відповідачкою.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідачка та її представник проти позову заперечують посилаючись на те, що, спірна квартира є особистою приватною власністю відповідачки і не підлягає поділу так як придбана за кошти, які належали їй особисто, а саме подаровані їй батьком.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи .спірна квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 куплена сторонами в період зареєстрованого шлюбу, про що укладено договір купівлі-продажу від 28 липня 2003 року.
Заперечення відповідачки, що спірна квартира придбана за кошти, які належали їй особисто не підтверджуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах Закону, виходячи з наступного.
Вищевказані висновки відповідачка обґрунтовує показаннями свідка ОСОБА_3 її батька та наданою ним розпискою та посилається на ту обставину, що в день придбання спірної квартири її батьком була продана квартира №86 в цьому ж будинку, кошти за продаж якої подаровані їй і за які вона придбала квартиру АДРЕСА_1
Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 244 ЦК України (який діяв на момент придбання спірної квартири)
договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.
Згідно ст. 47 ЦК України (1963р.) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.
Згідно ст. 153 ЦК України (1963 р.) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Тому не є доведеним факт дарування відповідачці грошових коштів у сумі 35000, 00 доларів США для придбання квартири яка є предметом даного спору.
На думку суду свідок ОСОБА_3 є зацікавленою особою в силу родинних стосунків, тому до його показів суд відноситься критично.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що вона працює брокером, що спірна квартира не придбана за кошти, які належали особисто відповідачці та зазначила, що 28 червня 2003 року між ОСОБА_5 (продавцем спірної квартири) і ОСОБА_6 (яка діяла за дорученням свого сина - позивача) укладено договір про наміри №53/00 (копія договору знаходиться в матеріалах справи). Згідно умов вищевказаного договору, покупець (мати позивача) і продавець (ОСОБА_5) зобов 'язались укласти договір купівлі-продажу спірної квартири. Для забезпечення виконання своїх обов'язків ОСОБА_6 передала продавцю спірної квартири 700 доларів США авансу. Свідок також зазначила, що остаточний розрахунок за спірну квартиру в сумі 34300, 00 доларів США здійснено саме позивачем.
Крім того, як вбачається із долученої до матеріалів справи відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В., згідно даних реєстру нотаріальних дій за 28 липня 2003 року першою була укладена угода купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, про що зроблено запис в реєстрі нотаріальних дій за номером 6749, через дві нотаріальні дії була укладена угода купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, про що зроблено запис в реєстрі нотаріальних дій за номером 6752.
Згідно пп.1 п. 2 розділу VII "Прикінцеві положення" Сімейного кодексу України Кодекс про шлюб та сім'ю України втратив чинність лише зі вступом у дію Сімейного кодексу України 01 січня 2004 року.
Враховуючи загальне правило дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються лише до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
Спірна квартира №121 по проспекту Перемоги в будинку №18 у м. Києві придбана 28 липня 2003 року, у зв 'язку з чим до даних правовідносин повинні бути застосовані норми Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до ст. 23 Кодексу про шлюб та сім'ю України при укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов 'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб які беруть участь у справі виникає спір -доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин на які він посилався як на підставу свої заперечень проти позову.
Щодо іншого майна зазначеного в позовних вимогах, позивач не надав доказів які вказують, що воно придбане в період шлюбу, у зв 'язку з чим в даній частині позов
задоволенню не підлягає.
Оцінивши наявні у справі докази та пояснення сторін в сукупності, суд вважає, що квартира яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є спільним майном сторін, придбаним ними в період шлюбу.
Статтею 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України передбачено, що частки в спільному сумісному майні подружжя визнаються рівними.
Тому суд вважає, що спірна квартира АДРЕСА_1 підлягає поділу між сторонами в рівних частках.
Крім того, відповідно до вимог ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову також підлягають скасуванню.
На підставі ст. 22, 23, 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України, керуючись ст.ст.10, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
В порядку розподілу майна визнати право власності:
за ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 8900 грн.;
за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, вартістю 8900 грн..
В решті позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 6 грудня 2006 року.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.
Суддя