Справа №2-3822/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2009 року Шевченківський районний суд м.Києва

в складі: головуючого-судді Васильєвої Т.М.

при секретарі Теличко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та відшкодування моральної шкоди

встановив:

позивачка в своїх інтересах та в і інтересах неповнолітньої доньки звернулась до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди в користуванні власністю -квартирою АДРЕСА_2, які чинять відповідачі по справі; зобов»язати відповідачку виселитися із даної квартири та стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду в сумі 10000 грн. та на користь неповнолітньої доньки моральну шкоду в сумі 10000 грн.Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірна квартира належить на праві власності її дочці та відповідачу по справі. Однак відповідач без її згоди вселив у квартиру свою співмешканку відповідачку ОСОБА_4, яка створює незручності, оскільки користується ванною кімнатою, кухнею, меблями, постільною білизною , посудом та ін., що призводить до стресового стану дитини, страждань.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позовні вимоги не визнали.

Відповідачка ОСОБА_4 позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не визнала, пояснивши, що ніякої шкоди позивачці та дитині не завдала, щодо виселення погодиться з рішенням, яке прийме суд.

Заслухавши пояснення сторін/їх представників, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

20 березня 1999 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_2.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 21 січня 2009 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірваний.

Квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності неповнолітній ОСОБА_2 (7/13) та відповідачу ОСОБА_3

У відповідності до вимог ст..319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійсненні своїх прав та виконанні обов»язків власник зобов»язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Ст..356 ЦК України визначає, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю.

Ст..358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Судом встановленого спірна квартира АДРЕСА_2 перебуває у спільній частковій власності неповнолітньої та відповідача ОСОБА_3 та в натурі між співвласниками не поділена.

Відповідач ОСОБА_3 без згоди позивачки, як представника неповнолітньої вселив у спірну квартиру відповідачку ОСОБА_4

Згідно зі ст..391 ЦК України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки вселення відповідачки ОСОБА_4 в спірну квартиру, яка належить на праві спільної часткової власності відповідачу та неповнолітній, від імені якої виступає її мати позивачка по справі здійснене без згоди останніх, вимоги позивачки в інтересах неповнолітньої щодо зобов»язання ОСОБА_4 не чинити перешкоди в користування власністю квартирою АДРЕСА_2 та виселення її з вказаної квартири є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивачки в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої про усунення перешкод з боку відповідача ОСОБА_3 у користуванні спірною квартирою, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, так як відповідач ОСОБА_3 є співвласником квартири і відповідно до закону має право володіти, користуватися та розпоряджатися нею. Суперечки які виникають між; позивачкою та відповідачем носять суто сімейний характер і не є перешкодою в реалізації неповнолітньою дитиною її права як власника відповідачем спірної квартири нарівні з відповідачем.

Також суд вважає, що є недоведеними і позовні вимоги позивачки в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої щодо відшкодування моральної шкоди, не обгрунтований її розмір, не зазначено, в чому саме полягає моральна шкода, а тому в цій частині в позові необхідно відмовити.

Таким чином.суд оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст..23, 319, 356, 358, 391, 1167 ЦК України, керуючись ст..ст.10, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов»язати ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 перешкод к користуванні власністю квартирою АДРЕСА_2.

Виселити ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_2.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом , якщо його не скасовано.

Суддя