Справа №2-2371/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Бужак Н.П.

При секретарі Очалюк М.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту , третя особа: міністр міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту Павленко Юрій Олексійович про стягнення незаконно відрахованих коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить суд стягнути з Міністерства України у справах сімі молоді та спорту незаконно відраховані із його заробітної плати (лікарняних) 7552.31 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що відповідач без його згоди незаконно стягнув отриману ним матеріальну допомогу, чим порушив його права та вимоги закону.

Крім того, він вважає, що будь-якої матеріальної шкоди Міністерству він не завдавав, а тому відповідач безпідставно стягнув матеріальну допомогу як завдану шкоду.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, пояснивши, що позивач навмисно не повідомив позивача про те, що вже отримував матеріальну допомогу в 2007 року, знову написав заяву про її виплату. Дізнавшись про дану обставину, Міністерство відповідно до наказу стягнуло незаконно виплачену матеріальну допомогу з позивача із заробітної плати . Вона вважає, що не має підстав для повернення коштів, так як позивач права на дані кошти не має.

Третя особа в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень на позов не подав. Враховуючи, що третя особа належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, суд за згодою сторін вважає за можливе слухати справу у його відсутності.

Заслухавши сторони, провіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач працював в Міністерстві у справах сім>ї, молоді та спорту з 09 лютого 2007 року на посаді начальника юридичного управління.

13.11.2007 року позивач подав заяву на ім>я Міністра України у справах сім'ї, молоді та спорту про надання частини основної щорічної відпустки з 26 по 30 листопада 2007 року та про надання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Наказом №319-кв від 13.11.2007 року позивачу була надана щорічна основна відпустка тривалістю 5 календарних днів з 26 по 30 листопада 2007 року за період роботи з 09.02.2007 року по 08.02.08 року та виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до наказу№91-кв від 19.05.2008 року позивачу була надана відпустка за період роботи з 09.02.07 року по 08.02.2008 року загальною тривалістю 42 календарних дні.. Підстава - заява ОСОБА_1 від 19.05.08р.

Крім того, в наказі зазначено про виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Таким чином, позивач отримав двічі матеріальну допомогу на оздоровлення за період роботи з 09.02.07 по 08.02.08 року.

Відповідно до довідки Державної служби туризму і курортів від 23.01.2008 року позивач ОСОБА_1 працював в державній службі на посаді начальника управління політики з 06.2006 року по 08.02.2007 року. У 2007 році при звільненні ОСОБА_1 отримав компенсацію за невикористану відпустку 16 календарних днів, матеріальну

допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Стаття 35 Закону України "Про державну службу" визначає, що державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

У відповідності до підпункту.З пункту 2 Постанови KM України від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов праці працівників апарату органів виконавчої влади..» керівникам органів надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної зарплати працівника.

При звільненні з роботи з Державної служби туризму і курортів позивач отримав компенсацію за невикористану відпустку за 16 календарних днів при звільненні в 2007 році та матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної зарплати та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Наказом №159-к від 27.03.2008 року Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту проведено відрахування матеріальної допомоги на оздоровлення, нарахованої відповідно до наказу від 13.11.2007 року №319-кв із заробітної плати позивача.

Оспорюючи законність відрахування матеріальної допомоги, позивач вказав, що без його дозволу та без відповідного рішення суду відповідач не мав права проводити такі відрахування, а тому він просить стягнути відраховану суму.

Зазначені доводи позивача суд не може прийняти до уваги як підставу для стягнення коштів.

Судом встановлено, що матеріальна допомога позивачу була нарахована та виплачена відповідно до його заяви неправомірно, оскільки на її отримання права він не мав.

Наказ Міністерства України у справах сім>ї, молоді та спорту №159-к від 27.03.2008 року про відрахування матеріальної допомоги на час розгляду справи не визнаний недійсним, є чинним.

Оскільки, саме на підставі даного наказу відповідач стягнув грошові кошти з позивача, суд вважає, що підстави для стягнення даних коштів на користь позивача на даний час відсутні.

Крім того, суд враховує, що так як законних підстав на отримання даної матеріальної допомоги позивач не мав, незаконно отримані кошти з нього вже стягнуто, відсутні підстави для їх стягнення з відповідача на користь позивача..

Також суд враховує, що грошові кошти з позивача стягнуто в межах середньомісячного заробітку, що не суперечить вимогам ст. 132 КЗпП України

Керуючись ст.132, 136 КЗпП України, ст.35 Закону України «Про державну службу", ст. 10, 59, 60, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення з Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту відрахованих із заробітної плати коштів в розмірі 7552 грн. 31 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження та подання протягом 20 днів після подання заяви апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.