Справа №2а-147/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого-судді Васильєвої Т.М.
при секретарі Теличко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 до Київської міської ради, 3-я особа ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» про визнання частково нечинним рішення
встановив:
позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просять визнати нечинним п. 65 рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 року « Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею». Свої вимоги обґрунтовують тим, що при прийнятті вказаного рішення відповідачем були порушені:ст.20 Земельного Кодексу України стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки по вул. О.Гончара 17-23 в м.Києві; ст..ст.150, 151 Земельного Кодексу України стосовно порядку вилучення особливо цінних земель (відсутність узгодження з Верховною Радою України);п.9 Додатку №2 Розпорядження Київської міської державної адміністрації №979 від 17.05.2002 року «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 р.№920 « Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорон пам»яток історії та культури в м.Києві», відповідно до якого в архітектурній охоронній зоні дозволяється будівництво лише особливо важливих споруд;норми Закону України «Про охорону культурної спадщини». Також позивачі просять поновити строк на подачу позову, посилаючись на те, що про порушення своїх прав їм стало відомо в жовтні 2008 року.
В судовому засіданні представники позивачів позовні вимоги підтримали.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, пояснивши, що спірне рішення прийнято відповідно до вимог закону, в межах наданих повноважень.
Представник третьої особи позовні вимоги не визнала, вважаючи їх безпідставними.
Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
15 липня 2004 року Київською міською радою прийнято рішення №419/1829 « Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею».
П.65 вказаного рішення затверджено проект відведення земельних ділянок ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом на вул. О.Гончара 17-23 у Шевченківському районі м. Києва, площею 0.32 га.
Вказана земельна ділянка, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року № 979 дійсно знаходиться в межах архітектурної охоронної зони. Однак вона не відноситься до категорії особливо цінних земель та не належить до земель історико-культурного призначення.
У відповідності до ст..53 ЗК України передбачений вичерпний перелік земель, які належать до категорії земель історико-культурного призначення, а саме, це землі , на яких розташовані: історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам»ятні місця, пов»язані з історичними подіями;городища, кургани, давні поховання, пам»ятні скульптури та мегалітцнаскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів; архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.
Ст. 54 ч.2 ЗК України встановленого навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків , давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності , яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель.
Таким чином, охоронні зони не належать до категорії земель історико-культурного призначення, а тому до них не діє особливий порядок , передбачений ст..ст. 150, 151 ЗК України.
Ст..34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до земель історико-культурного призначення включені території охоронних зон.
Однак відповідно до п.3 Прикінцевих положень ЗК України закони та інші нормативно-правові акти , прийняті до набрання чинності цим Кодексом (з 1 січня 2002 року), діють у частині , що не суперечать цьому кодексу.
Тому на думку суду, щодо визначення категорії спірної земельної ділянки, необхідно керуватися не Законом України «Про охорону культурної спадщини», а Земельним Кодексом України.
При прийнятті відповідачем оспорюваного рішення про передачу ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» земельної ділянки за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови площею 0.02 га та земель міської забудови площею 0.23 га не потребувало зміни цільового призначення цієї земельної ділянки та її вилучення за погодженням з Верховною Радою України.
П. 9 Додатку №2 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979 « Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 р. №920 « Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам»яток історії та культури в м.Києві», Додаток №11 до рішення Київської міської ради від 26 квітня 2007 року № 477/1829 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 27.01.2005 р. №11/2587 «Про Правила забудови м.Києва» передбачено, що в охоронній зоні дозволяються перетворення , що не суперечать вимогам охорони культурної спадщини Верхнього міста і визначеної ролі в ньому ансамблю Софії Київської, сприяють регенерації кращих якостей історичного середовища ансамблю, а також підвищенню якості міського середовища, а саме: перетворення, пов»язані з функціонуванням Верхнього міста як частини ядра загальноміського центру і формуванням його як житлово-ділового, громадського, культурного і туристсього центру, з дотриманням обґрунтованих обмежень висоти та щільності забудови;реконструкція історичних будівель з їх надбудовою і прибудовами, що не порушують архітектурних особливостей цих будівель і характеру пов»язаного з ними традиційного середовища; будівництво нових об»єктів в місцях втрачених малоцінних будівель і на недоосвоєних історично ділянках за індивідуальними проектами з відповідними науковими обгрунтуваннями тощо.
В охоронній зоні забороняються перетворення, що призводять до порушення традиційного міського середовища та зменшення його історико-культурного та
композиційно-художнього потенціалу, а саме: зміни історичного розпланування; зведення висотних будівель і споруд; перевищення новобудовами і надбудовами висоти традиційної забудови без композиційно-просторового аналізу в складі історико-містобудівних обгрунтувань; порушення історичного силуету; порушення цінних видів , що визначають своєрідність Верхнього міста ;порушення масштабних співвідношень в забудові;порушення візуального оточення історичних комплексів високими новобудовами і надбудовами навколо них; розміщення реклами, що порушує історичне середовище і заважає огляду пам»яток архітектури та містобудування. Також передбачено, що реконструкція і нове будівництво в охоронній зоні можливе лише на основі погоджених з центральним органом охорони культурної спадщини проектів з необхідними обґрунтуваннями.
ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» на виконання вимог закону замовило і розробило історико-містобудівне обгрунтування.
Посилання позивачів як на обґрунтування позовних вимог на рішення Київської міської ради від 26 квітня 2007 року, на розпорядження КМДА від 12.05.2006 року є безпідставними, оскільки на момент прийняття спірного рішення тобто на 15 липня 2004 року вказані нормативні акти не існували.
Крім того, 22.06.2007 року Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією було організовано і проведено громадські обговорення проекту будівництва житлового комплексу з приміщеннями громадського призначення та вбудованим паркінгом за адресою м.Київ вул. О.Гончара 17-23.
У відповідності до вимог ст.. 30-2 ч.3 Закону України «Про планування і забудову територій» громадське обговорення містобудівної документації , місцевих правил забудови проводиться один раз.
Тому, суд не може прийняти до уваги протокол громадських слухань від 2 лютого 2009 року та прийняту на них резолюцію як підставу визнання протиправним рішення відповідача, оскільки він протирічить вимогам зазначеного вище Закону.
Оскільки про порушене право позивачі дізнались в жовтні 2008 року, а оспорюване рішення прийнято 15 липня 2004 року, суд вважає можливим поновити позивачам строк для звернення до суду.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач, приймаючи спірне рішення 15 липня 2004 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України , а тому підстави для визнання його нечинним відсутні, в зв»язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, суд вважає можливим відповідно до вимог ст..118 КАС України скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 10 грудня 2008 року.
На підставі ст.ст. 20, 53, 54, 150, 151 Земельного Кодексу України, ст..30-2 ч.3 Закону України «Про планування і забудову територій», ст.34 Закону України « Про охорону культурної спадщини», керуючись ст.ст.11, 69, 70, 71, 118, 160-163, 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії п. 65 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року №419/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» та заборони ТОВ «Інвестиційно-будівельна група» проводити вишукувальні, проектні та будівельні роботи
на земельній ділянці по вул. О.Гончара 17-23 у Шевченківському районі м.Києва, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 10 грудня 2008 року.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складання її повного тексту. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не скасовано.