Цивільна справа № 2-1916/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Мишко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

В липні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та відповідачкою 06 травня 1993 року було зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів громадського стану Василеостровської державної адміністрації мерії м. Санкт-Петербурга, про що було зроблено актовий запис № 392.

Подружнє життя у сторін не склалося через постійні сімейні конфлікти, взаємне непорозуміння, образи, все це зруйнувало шлюб. Шлюбні відносини припинені, спільне господарство не ведеться. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

В судовому засіданні позивач підтримав позов з викладених в ньому підстав та просив суд його задовольнити. Відповідачка позов визнала в повному обсязі та зазначила, що подальше збереження шлюбу не можливо та буде суперечити інтересам сторін.

Заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини по справі, надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06 травня 1993 року.

Судом встановлено, що між сторонами склались неприязні стосунки, які негативно впливають, як на позивача так і на відповідача. З вересня 2005 року позивач та відповідач не ведуть спільного господарства, не підтримують шлюбних стосунків.

Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

У відповідності з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Частиною 2 ст. 112 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є

неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам. Витрати по реєстрації розірвання шлюбу покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 174, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 223 Цивільного процесуального кодексу України; ч. 2 ст. 104, ч. 1 ст. 110, ст. 112 Сімейного кодексу України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 06.05.1993 року відділом реєстрації актів громадського стану Василеостровської державної адміністрації мерії м. Санкт-Петербурга, про що було зроблено актовий запис № 392, (свідоцтво про шлюб НОМЕР_1) - розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в розмірі 17 /сімнадцять/ грн. 00 коп., ОСОБА_2 від сплати державного мита звільнити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.