Справа №2-2268/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕНМ УКРАЇНИ

19 березня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Бужак Н.П.

При секретарі Очалюк М В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання позивачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач та його представник в судовому засіданні пояснили, що спірна квартира належить на праві власності як позивачу так і відповідачці. Проте, позивачка більше 6 місяців в квартирі не проживає без поважних причин, а тому втратила право користування житловим приміщенням. Тому, вони просять позовні вимоги задовольнити на підстав ст. 67, 68 СК України, ст. 358 ЦК України та ст. 71 ЖК України.

Відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали, пояснивши, що відповідачка є співвласником квартири, а тому не може бути позбавлена права користуватися власністю. З цих підстав просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 25 травня 2005 року.

2 березня 1999 року органом приватизації державного житлового фонду Старокиївського району м. Києва видано свідоцтво про право власності на житло, а саме на квартиру АДРЕСА_1 на ім»я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях.

Спірна квартира складається із однієї кімнати, має загальну площу 31, 1 кв.м.

В зв»язку з погіршенням між сторонами взаємовідносин, розірванням шлюбу , відповідачка в жовтні 2005 року вимушена була покинути квартиру.

Та обставина, що між сторонами склалися негативні взаємовідносини підтверджується листом Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 27.09.2005 року.

Крім того, в 2006 році Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення відповідно до я кого зобов»язано позивача ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні житловим приміщенням - спірною квартирою.

Допитані в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили , що відповідачка не проживає в спірній квартирі.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім»ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців.

Проте, зазначена норма ЖК України не може застосовуватись до правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки стосується користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідачка як і позивач є співвласником спірної квартири, а тому користується всіма правами щодо власності, в тому числі правом користування квартирою або ж її розпорядженням на рівні із позивачем.

Чинний ЦК України , який регулює правовідносини в області власності, не передбачає можливості позбавити права співвласника користуватися належною їй частиною власності, а саме не передбачає позбавлення особи права користуватися квартирою, яка знаходиться у спільній власності.

Відповідно до ст. 155 ЖК України, жилі квартири, що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування квартирою, крім випадків, встановлених законом. .

Таким чином, доводи позивача та його представника про те, що відповідачка втратила право користування квартирою, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Безпідставними є доводи представника позивача в частині посилання на ст.. 67-68 СК України як на правову підставу визнання відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Зазначені статті Сімейного Кодексу України регулюють право спільної сумісної власності подружжя, в тому числі здійснення ними права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу.

Проте, зазначені статті 3акону не передбачають підстав для визнання одного із співвласників таким, що втратив право користування житловим приміщення, яке знаходиться у спільній сумісній власності.

Крім того, відповідно до ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача не ґрунтуються на чинному законодавстві України, а тому не підлягають задоволенню

Керуючись ст. 316, 319, 321, 365, 369 ЦК України, ст.71, 155 ЖК України, ст. 10, 59, 60, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження та подання протягом 20 днів після подання заяви апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя