Справа № 2-1385/09

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарях - Комаревцевій Л.В., Мягкій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, та Державного закладу "Національна бібліотека України для дітей" про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У липні 2008 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначила, що з 2001 року працювала у Національній бібліотеці України для дітей на посаді бібліотекаря 1-ої категорії. Наказом від 26 жовтня 2005 року звільнилась з роботи.

За час її роботи у неї склалися неприязні стосунки з директором бібліотеки ОСОБА_2, яка принижувала її перед колегами, між ними виникали постійні сварки. Особливо відносини погіршились після прийняття на роботу ОСОБА_3 Щодо ситуації, яка склалася позивачка неодноразово зверталась до відповідача, як директора бібліотеки з письмовими заявами, доповідними записками, проте реакція відповідачки була образлива для неї. її звернення до прокуратури м. Києва та до Територіальної державної інспекції праці у м. Києві, Міністерства культури та туризму України також не призвели до позитивних наслідків.

Таке відношення змусило її подати заяву про звільнення. Позивач стверджує, що внаслідок зазначених обставин, що призвели до звільнення з роботи, у неї змінився життєвий уклад, виникли складнощі в організації власного життя, у зв'язку з чим погіршився стан здоров'я і вона зверталася за лікарською допомогою. Враховуючи наведене, позивач просила відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000грн.

У запереченнях проти позовних вимог (а.с. 17, 43) відповідач пояснила, що позивач була звільнена на підставі заяви про звільнення за власним бажанням. Зазначені у позовній заяві доводи щодо принизливих виступів під час її роботи у бібліотеці деяких працівників бібліотеки та відповідачки на адресу позивача є неправдивими та надуманими. За період роботи позивача у бібліотеці будь яких порушень з боку адміністрації не було, відповідних документів контролюючих або інших правозахисних органів не складалось. Не надано позивачем доказів про те, що їй було заподіяно моральну шкоду внаслідок якихось відносин з відповідачем або іншими працівниками бібліотеки.

Ухвалою суду від 21 липня 2008 року притягнуто до участі у справі як відповідача Державний заклад "Національна бібліотека України для дітей".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, працювала у Державному закладі "Національна бібліотека України для дітей" на посаді бібліотекаря відділу зберігання фонду. Вона звернулась до Генерального директора Державного закладу "Національна бібліотека України для дітей" ОСОБА_2 із заявою від 13 жовтня 2005 року про звільнення з посади за власним бажанням.. Наказом № 115 від 26 жовтня її було звільнено з тих же підстав, проведено розрахунок та видано трудову книжку.

Звертаючись до суду у травні 2008 року з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, позивач посилалась на те, що за час її роботи у неї склалися неприязні стосунки з директором бібліотеки ОСОБА_2, яка принижувала її перед колегами, між ними виникали постійні сварки, відносини погіршились після прийняття на роботу ОСОБА_3 її звернення до директора бібліотеки з письмовими заявами, доповідними записками викликали образливу для неї реакцію, що змусило її подати заяву про звільнення. Позивач стверджує, що внаслідок зазначених обставин, що призвели до звільнення з роботи, у неї змінився життєвий уклад, виникли складнощі в організації власного життя, у зв'язку з чим погіршився стан здоров'я і вона зверталася за лікарською допомогою.

У відповідністю із ч. 1 ст. 1167 ЦК України підставою відповідальності за завдану моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У запереченнях проти позову ОСОБА_2 пояснила, що позивач звернулась до неї із заявою від 13 жовтня 2005 року про звільнення з посади бібліотекаря відділу зберігання фонду за власним бажанням.. Наказом № 115 від 26 жовтня її було звільнено з тих же підстав, проведено розрахунок та видано трудову книжку. З моменту звільнення і по даний час жодною контролюючою чи перевіряючою організацією або іншими установами чи органами будь яких порушень з боку відповідача за час роботи позивача і у процесі звільнення не було встановлено. Зазначені позивачем доводи у позовній заяві про грубі та принизливі вислови на її адресу з боку членів колективу чи керівництва є неправдивими.

Досліджуючи матеріали справи, пояснення сторін та показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та інші надані суду письмові докази, суд встановив, що вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями відповідача, як директора Генерального директора Державного закладу "Національна бібліотека України для дітей", яка полягала у нераціональному використанні вільного часу, неможливості реалізації планів по організації власного життя, постійному нервуванні, що призвели до поганого

самопочуття та зверненням за допомогою до лікарів, не знайшли підтвердження у судовому засіданні.

Зокрема, як слідує із показань свідка ОСОБА_7, бібліотекаря, у неї, свідка, дійсно склалися неприязні стосунки із позивачкою, які були пов'язані з поведінкою позивачки, яка на неї скаржилась директору і заважала працювати. Свідок написала доповідну директору з приводу неякісного прибирання приміщення і не згадувала у доповідній позивачку. За її доповідною директором після з'ясування питань щодо прибирання сховища бібліотеки з усіма, хто працював у цьому приміщення, були вжиті відповідні заходи з цього питання.

Такі ж показання надала свідок ОСОБА_5, завгосп, стосовно виникнення питання про прибирання приміщення сховища.

Свідок ОСОБА_6., заступник директора, показала, що вона не може згадати чи були доповідні від позивача і з яких питань та їй нічого не відомо з приводу нанесення образ та принизливих слів щодо позивачки з боку директора

На запитання учасників процесу щодо викладених позивачкою фактів щодо поведінки відповідачки, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6., заступник директора, зазначили, що про нанесення образ та принизливих слів щодо позивачки з боку директора при розгляді питання про неякісне прибирання приміщення їм нічого невідомо.

Вони не можуть підтвердити якісь факти щодо відносин між сторонами, оскільки їм не відомо про будь які образи чи приниження позивачки з боку

відповідача.

Із долучених позивачем документів вбачається, що вона зверталась з приводу порушення трудових прав керівництвом бібліотеки до прокуратури м. Києва, якою її скарга була надіслана до Територіальної державної інспекції праці у м. Києві, за наслідками перевірки дотримання законодавства була надана відповідь стосовно звільнення позивача за її ж заявою за власним бажанням.

На її звернення до Міністерства культури та туризму України з приводу перевірки архівів та щодо порушення її трудових прав, оскільки судом відмовлено у задоволені її вимог, у відповіді зазначено що законних підстав для задоволення її звернення немає.

Посилання позивача на медичні довідки, зокрема виписку із історії хвороби від 06.08.2008 року, про стан її здоров"я, самі по собі не свідчать про причинний зв'язок її хвороби з обставинами, на які вона посилається та які до того ж не доведені у процесі розгляду справи.

За змістом частин 1 та 2 ст.60 ЦПК України обов'язки доказування і подання доказів покладені на кожну сторону, яка зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи зазначене, а також те, що під час судового розгляду справи не знайшли підтвердження посилання ОСОБА_1, що їй спричинена моральна шкода діями відповідача з посиланням на те, що у неї змінився життєвий уклад, виникли складнощі в організації власного життя, у зв'язку з чим погіршився стан

здоров'я і вона зверталася за лікарською допомогою, суд не має підстав для задоволення позовних вимог.

Тому, на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, та Державного закладу "Національна бібліотека України для дітей" про відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: О.Ф. Малинников.