№ 1-49
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 квітня 2009 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді капітана юстиції ОСОБА_1, при секретарі АБРОСІМОВА О.О., за участю помічника військового прокурора Деснянського гарнізону старшого лейтенанта юстиції БОРЧАКОВСЬКОГО М.Б., потерпілого ОСОБА_2., підсудного ОСОБА_3, його захисника-адвоката ОСОБА_4, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А1048, солдата
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Маріуполь Донецької області, українця, громадянина України, з середньо освітою, неодруженого, несудимого, призваного на строкову військову службу в жовтні 2008 року Маріупольським ОМВК Донецької області, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України.
Судовим слідством військовий місцевий суд, -
ВСТАНОВИВ:
12 лютого 2009 року, солдат ОСОБА_3, у приміщенні холу їдальні на території військової частини А1048, близько 19 години 40 хвилин, в присутності інших військовослужбовців строкової служби, хибно розуміючи інтереси служби, будучи обуреним, що солдат ОСОБА_2 голосно розмовляв у строю та належним чином не відреагував на його, ОСОБА_3, зауваження з цього приводу, всупереч вимог 11, 16, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, бажаючи продемонструвати свою уявну перевагу над ОСОБА_2, який у відносинах підлеглості з ним не перебував, вдарив останнього правим коліном по лівому стегну, в результаті чого ОСОБА_2 було спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин нижньої третини лівого стегна.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і дав покази, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину і при цьому пояснив, що 12 лютого 2009 року, приблизно о 19 годині 40 хвилин, він, перебуваючи разом із особовим складом роти у холі їдальні частини, будучи незадоволеним, що ОСОБА_2 голосно розмовляв у строю і на його, ОСОБА_3, зауваження з цього приводу належним чином не відреагував, наніс потерпілому один удар правим коліном у ділянку його лівого стегна. Разом з тим, ОСОБА_3 уточнив, що у відносинах підлеглості з потерпілим він не перебував та неприязних стосунків не мав.
Крім особистого визнання, вина підсудного у порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, які виразились в заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, підтверджується добутими під час досудового слідства та розглянутими у судовому засіданні іншими доказами.
Так допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2, перед цим підтвердивши покази, що давались ним на досудовому слідстві під час його допитів пояснив, що 12 лютого 2009 року, біля 19 години 40 хвилин, він, ОСОБА_2, разом із особовим складом роти, в тому числі і з підсудним, прибув на вечерю та знаходився у холі їдальні, де отримав зауваження від ОСОБА_3, що він, ОСОБА_2, голосно розмовляє. Як пояснив далі потерпілий, на вказане зауваження ОСОБА_3 він відповів у цензурній формі, що голосно не розмовляє, після чого ОСОБА_3 підійшов до нього та завдав один удар правим коліном по його, ОСОБА_2, лівому стегну.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під час судового розгляду в ході допиту пояснили, що проходять строкову військову службу у військовій частині А1048 разом із потерпілим та підсудним. Далі вказані свідки пояснили, що 12 лютого 2009 року, приблизно о 19 годині 40 хвилин, коли вони у складі роти прибули на вечерю та знаходились у холі їдальні, побачили як ОСОБА_3 після того, як зробив зауваження ОСОБА_2, наніс останньому один удар коліном по лівому стегну потерпілого.
Висновком експерта № 11 від 27 лютого 2009 року було встановлено, що ОСОБА_2 було спричинено легкі тілесні ушкодження, у вигляді забою м'яких тканин нижньої третини лівого стегна.
Військово-лікарською комісією підсудний визнаний придатним до військової служби.
Таким чином, дії ОСОБА_3, який, будучи військовослужбовцем, порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що заподіяло ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, суд кваліфікує за ч.2 ст. 406 КК України.
Під час досудового слідства військовим прокурором Деснянського гарнізону в інтересах військової частини А4302, де проходив лікування потерпілий ОСОБА_2, було заявлено цивільний позов про відшкодування витрат ОСОБА_3, пов'язаних із лікуванням потерпілого. В ході судового розгляду прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог, сам підсудний ОСОБА_3, позовні вимоги визнав повністю та в той же час пояснив суду, що витрати на лікування ОСОБА_2 компенсує у найближчий час.
Як видно з дослідженої судом довідки-розрахунку військової частини А4302, де лікувався потерпілий ОСОБА_2, розмір витрат на його лікування становить 156 грн. 34 коп.
Заслухавши думку прокурора, підсудного, беручи до уваги, що сам ОСОБА_3 визнав цивільний позов, однак на момент розгляду справи не надав документального підтвердження сплати грошової суми витрат на лікування потерпілого, суд, вважає, що на підставі ст.ст. 1166, 1206 Цивільного кодексу України, цивільний позов прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі.
Призначаючи підсудному ОСОБА_3 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, явку з повинною, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також і те, що дії підсудного були певним чином викликані хибним розумінням останнього про інтереси служби.
Беручи до уваги вказані обставини, а також враховуючи дані про особу підсудного, який раніше ні в чому протиправному замічений не був, за місцем служби має виключно позитивну характеристику, має заохочення з боку командування, до кримінальної відповідальності притягається вперше, до служби займався суспільно-корисною діяльністю, беручи до уваги, що ОСОБА_3 повністю визнав позовні вимоги прокурора, пов'язані із відшкодуванням витрат з приводу лікуванням потерпілого ОСОБА_2, те, що потерпілий жодних претензій до ОСОБА_3 не мав та просив суворо не карати останнього, а також і те, що сам підсудний негативно оцінив власну злочинну поведінку, вибачився перед потерпілим, суд знаходить можливим в даному конкретному випадку застосувати до ОСОБА_3 ст. 69 КК України і перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 406 КК України, а саме штрафу, оскільки саме такий вид та розмір покарання, на думку суду, є справедливим а також необхідним і достатнім для його виправлення.
На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 323, 324, 328 та 332 КПК України, військовий суд, -
ПРИСУДИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 406 КК України, за якою, із застосуванням ст. 69 КК України, призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 35 (тридцяти п'яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -595 грн.
Цивільний позов військового прокурора Деснянського гарнізону заявлений в інтересах військової частини А4302 про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого у розмірі 156 грн. 34 коп. - задовольнити у повному обсязі, стягнувши на користь військової частини А4302 із засудженого ОСОБА_3 156 грн. 34 коп.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 - нагляд командування військової частини А1048 - скасувати.
Арешт на майно засудженого ОСОБА_3 - після набрання вироком законної сили -скасувати.
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим протягом того ж строку з моменту вручення йому копії вироку.