справа № 2-1917/10

РІШЕННЯ

іменем України

12 серпня 2010 року Ковпаківський районний суд м. Сум в особі судді Князєва В.Б., при секретарі Сема О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі відділення № 572 про визнання кредитного договору недійсним, -

встановив:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № 11091020000 від 7 грудня 2006 р., згідно якого йому був наданий кредит в іноземній валюті в сумі 26 700 доларів США на споживчі цілі - придбання двокімнатної квартири. В момент укладення Кредитного договору, зазначає позивач, він повідомив представників відповідача, на що йому потрібні кошти і витрачати їх він буде в національній валюті України - гривні для придбання житла. Однак, працівники банку запевнили позивача, що вигідніше взяти кредит в доларах США, а тому він, довіряючи відповідачу, вважаючи на момент укладення спірного договору, що його умови не погіршують його стану, сторони діють у повній відповідності до чинного законодавства України, уклав цей кредитний договір саме в такій редакції.

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України— гривні. Ця ж стаття передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Позивач зазначає, що згідно з пунктом 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15 - 93 від 19.02.1993 р. відповідач є уповноваженим банком, який отримав від Національного банку України генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, здійснює контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи. Операції між резидентами України в іноземній валюті без індивідуальної ліцензії НБУ є порушенням підпункту «г» пункту 4 статті 5 згаданого вище Декрету. ОСОБА_1 вважає, що видача відповідачем резиденту України кредиту в іноземній валюті з метою здійснення розрахунків цією валютою з іншим резидентом України без наявності хоча б в одного з цих резидентів України індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення таких розрахунків, є порушенням з боку банку його обов'язків агента валютного контролю, передбачених пунктом 2 статті 13 Декрету.

Також позивач зазначає, що кредитний договір не містить відповідальності відповідача за порушення умов договору, що є порушенням п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 614 ЦК України та ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими умовами договору та такими, що можуть бути визнані недійсними є умови, коли споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача. Проте договір містить умови про укладення інших договорів, як з кредитодавцем так і третіми особами, а саме позивач зобов'язаний укласти договір застави, надати поручителя, уклавши з останнім договір (п. 2.1. договору), укласти договори страхування з вказаною відповідачем страховою компанією предмета застави (п. 4.8. договору); також на момент укладення зобов’язали позивача укласти договір страхування життя. Також згідно п. 2.2. договору позивач зобов’язаний забезпечити послугу відповідача всім належним позивачу майном. Умовою, яка порушує права позивача, як споживача послуг, є зобов’язання здійснювати оплату страхових платежів тільки у страхову компанію, вказану відповідачем, коли законодавство не вимагає укладення договору страхування саме з цією страховою компанією.

Перед укладанням кредитного договору відповідач порушив вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» - не надав позивачу у письмовій формі інформацію про:

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

є) варіанти (не один, а декілька) повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Позивач вважає, що несправедливими є умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на позивача - позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України. Таким чином, використання відповідачем долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що значно погіршує становище позивача, як споживача, порівняно з відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить кредитний договір № 11091020000 від 7 грудня 2006 р., укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ним визнати недійсним.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та зазначив, що дійсно між банком та позивачем був укладений кредитний договір № 11091020000 від 7 грудня 2006 р., згідно якого Загорулі С.О. був наданий кредит в іноземній валюті в сумі 26 700 доларів США. Отримання необхідної кількості готівки для купівлі нерухомості було здійснено через отримання кредиту як одне із джерел поповнення готівки для позивача і в послідуючому конвертованої самостійно в гривню позивачем, а не відповідачем і ніщо не позбавляло можливості отримати позивачеві кредит і в національній валюті. 28 жовтня 1991 р. Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк» банківську ліцензію № 75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001 р. на право здійснювати операції з валютними цінностями. Представник банку зазначає, що відповідач має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання в кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за кредитним договором відповідає вимогам законодавства. Банк має право на постійній основі здійснювати діяльність надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії. У відповідності до п. 7 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України № 492 від 12.11.2003 р. зарахування на поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб здійснюється в іноземній валюті. Отже, у банка відсутні підстави зарахування на рахунок відкритий у іноземній валюті - гривні. АТ «УкрСиббанк» не є монополістом на ринку фінансових послуг України, позичальник не був позбавлений можливості оформити  кредит в національній валюті, як у відповідача, так і в будь-якому іншому банку України, більше, що право остаточного вибору програм та видів кредитування належить виключно позичальнику і більш нікому. Банк зі своєї сторони, зазначив його представник, виконав усі взяті на себе зобов'язання та видав грошові кошти. Крім того, дане твердження спростовується п. 7.5. кредитного договору, де банк за порушення умов надання кредиту згідно вищезазначеного договору несе відповідальність згідно чинного законодавства України. Щодо невиконання банком вимог ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», то в укладеному кредитному договорі відсутні жодні із перелічених в законі умов. Тому враховуючи вищевикладені обставини, представник відповідача просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог позивача щодо визнання недійсним кредитного договору № 11091020000 від 07.12.2006 р, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю вимог.

Судом встановлено, що 7 грудня 2006 р. ОСОБА_1 уклав з відповідачем кредитний договір № 11091020000, згідно якого позивачеві надано кредит в сумі 26 700 доларів США (а. с. 8-15).

Пунктом 3 ст. 614 ЦК України зазначено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним. Статтею 1046 ЦК України зазначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Умовами кредитного договору не скасовується і не обмежується відповідальність банку за порушення зобов'язання. Порушенням зобов'язання, у розумінні ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Банк зі своєї сторони виконав усі взяті на себе зобов'язання та видав грошові кошти позивачу, що підтверджується заявкою про отримання готівки (а. с. 56-61).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання має бути виконано в гривнях. Але, незважаючи на загальне правило про заборону використання на території України валюти іншої ніж гривня, такий дозвіл, а саме: використання готівкової чи безготівкової іноземної валюти на території України надається фінансовим установам при отриманні індивідуальної ліцензії НБУ, що передбачено ч. 3 ст. 533 ЦК України, де зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов’язанням допускається у випадках, порядку та умовах, передбачених законом.

Відповідно до ч. 8.12 ст. 8 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою НБУ від 30.05.2007 року № 200, фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій НБУ на здійснення валютних операцій.

При оформлені та видачі кредитів у іноземній валюті відповідач діяв на підставі ліцензії НБУ на проведення операцій з іноземною валютою (а. с. 52, 53, 54-55).

Також ст. ст. 1046, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник в свою чергу зобов’язаний повернути таку ж суму грошових коштів та сплатити відсотки.

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що банк мав право використовувати іноземну валюту при укладенні кредитного договору з позивачем, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити за необґрунтованістю вимог.

Керуючись ст. ст. 192, 533, 610, 614, 1046, 1054 ЦК України, Постановою НБУ від 30.05.2007 року № 200 «Про затвердження «Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі відділення № 572 про визнання кредитного договору недійсним відмовити повністю за необґрунтованістю вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Сум.

Суддя:                                                                                     В.Б. Князєв