№ 2-1282/2010 рік
РІШЕННЯ
іменем України
18 серпня 2010 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді – Нестерцової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання – Подмаркової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
21 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, в якій просила визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком у розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 1 січня 2008 року та по день винесення рішення; зобов’язати відповідача в подальшому робити їй нарахування щомісячного грошового підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що вона, ІНФОРМАЦІЯ_1 , має соціальний статус «Дитина війни». Відповідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року їй повинна здійснюватися, але не здійснювалася щомісячна доплата до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
10 березня 2010 року вона звернулася до Пенсійного фонду з проханням перерахувати та виплатити їй соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але їй було відмовлено.
Положення ст. 22 Конституції України передбачають заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Зупиненням відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік, було порушено положення Основного Закону України. Вона вважає, що відповідач був зобов’язаний здійснити нарахування державної соціальної допомоги в розмірі 30% за 2006 рік, відповідно до ст. 22 Конституції України, де вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, Конституційний Суд України рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», пункт 3 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року визнав неконституційним.
Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч. 2 ст. 19 та ч. 3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті законів або
2
внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.
П. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 р.» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, а саме дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення ст. 67 розділу 1 пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, а також враховуючи постанову Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року в якій зазначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь якого закону чи іншого нормативного акту з точки зору його відповідності Конституції, а також чинному законодавству.
Таким чином, положення п. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» втратило чинність 22 травня 2008 року.
Зважаючи на вищевикладене, невиплата їй соціальної допомоги в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.
Попри те, що Конституція України, як норма прямої дії, має вищу юридичну силу, а Рішення Конституційного Суду є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, відповідач, як орган владних повноважень, не здійснив виплату належних їй сум в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та гарантованої Конституцією України, чим грубо порушив її права.
Вважала таку бездіяльність відповідача незаконною, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Належним чином повідомлена позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, у позовній заяві, посилаючись на похилий вік та стан здоров’я, просила розглянути справу за її відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, начальник управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Кравченко Т.І. надала письмові заперечення, просила розглянути справу за відсутністю представника управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області та відмовити у позові з наступних підстав.
Соціальне забезпечення громадян, яким встановлено статус «Дитина війни» здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. № 2195-ІV. Стаття 6 цього Закону встановлює, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 р. № 3235-IV встановлювала, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 р. № 3367-ІV внесено зміни в статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 р., а пільги, встановлені статтею 6 цього Закону – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у 1-му півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Норми статті
3
110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» у відповідності до Бюджетного кодексу України мають дію в часі, тобто, діють тільки на протязі одного бюджетного року.
Згідно п. 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р. № 489-V дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік з урахуванням положень ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачає, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій для дітей війни здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261. Відповідно до п. 8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел (ст. 72 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-ІV, далі по тексту – Закон № 1058) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частина 3 статті 4 Закону №1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення.
Частина 2 статті 72 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду України не включаються до Державного бюджету України. В частині 1 статті 5 Закону № 1058 зазначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суперечать Закону № 1058 в частині визначеного мінімального розміру пенсії за віком та спрямування коштів на виплату допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058, за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом. Частина 3 статті 28 цього ж Закону встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», величина мінімальної пенсії за віком на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Також відсутній механізм реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
При цьому норми частини 1 статті 73 Закону № 1058 дають вичерпний перелік видів виплат, на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду України, а саме на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду України.
Одночасно норми частини 2 статті 73 Закону № 1058 забороняють використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду.
Листом від 31 серпня 2007 р. № 21-46-561 Міністерство юстиції України також зазначає, що мінімальний розмір пенсій за віком, зазначений в статті 28 Закону № 1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання, пов’язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний
4
захист дітей війни», слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Такі зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і були внесені згідно пункту 2 частини 41 статті 85 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. № 107-VI. Стаття 6 викладена в новій редакції, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 вищезазначені зміни визнані неконституційними.
З 22 травня 2008 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 р. де, з метою збереження рівня соціального захисту окремих категорій громадян, у п. 8 Кабінет Міністрів України постановив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 р. – 48,10 грн., з 1 липня 2008 р. – 48,20 грн. та з 1 жовтня 2008 р. – 49,80 грн.
Крім того, позивач безпідставно просить винести рішення про виплату допомоги за період з 1 січня 2009 року, так як рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп стосується тільки щодо визнання неконституційними відповідних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік і внесення змін до деяких законодавчих актів».
На підставі вищевикладеного вважала, що управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області діяло згідно чинного законодавства, не порушувало норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи, що позивачка у позовній заяві та представник відповідача у запереченні на позовну заяву просили розглядати справу за їх відсутністю, судовий розгляд справи проведено за відсутністю сторін на підставі наявних у справі доказів, що надані сторонами.
Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, пенсія їй призначена довічно, має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1. (а.с.6)
З довідки, наданої управлінням Пенсійного фонду України в Зміївському районі, вбачається, що підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу ОСОБА_1 виплачувалися починаючи з січня 2008 року у таких розмірах: січень-березень 2008 року – по 47 грн.; квітень-червень 2008 року – по 48 грн. 10 коп.; липень-вересень – по 48 грн. 20 коп.; жовтень 2008 року – червень 2010 року – по 49 грн. 80 коп., а всього 1475,70 грн .
Такими чином, письмовими запереченнями проти позову та довідкою про нарахування та виплату підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підтверджуються доводи позовної заяви про те, що позивач ОСОБА_1 має право на отримання підвищення до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення їй призначено та виплачується з січня 2008 року в розмірі, що значно менший, ніж встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – 30 % мінімальної пенсії за віком, що визначається відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
5
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
У відповідністю з ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно пункту 2 частини 41 статті 85 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дане підвищення провадиться за їх вибором згідно одного з законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за № 10-рп/2008, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
За період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки в зазначений період ця стаття Закону діяла в іншій редакції.
Ніякими законодавчими актами дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року не зупинено, тому, з урахуванням того, що пенсія позивачці призначена довічно та виплачується щомісячно, починаючи з 1 січня 2009 року і до внесення відповідних
6
змін у діюче законодавство з цього питання, управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області повинно нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
У відповідністю зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Оскільки встановлено, що незаконною є бездіяльність відповідача щодо невиконання з 22 травня 2008 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, тобто позивач не отримувала належні їй суми пенсії з вини відповідача в межах трирічного терміну, то строк позовної давності в даному випадку не пропущений, відповідно до ст. 257 ЦК України, та не підлягає застосуванню відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
У відповідністю з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідністю з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
7
У відповідністю з п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.
Позивачем доведено, що внаслідок незаконної бездіяльності відповідача щодо невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року їй виплачувалося в значно меншому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством, а відповідачем безпідставно заперечується зобов’язання здійснювати позивачеві нарахування та виплату пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмежень будь-яким строком.
Стосовно позовної вимоги про зобов’язання відповідача проводити відповідні виплати в майбутньому, вона задоволенню не підлягає, оскільки ніякими законодавчими актами дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на 2009 -2010 роки на даний час не зупинено, відповідач не заперечує проти свого обов’язку проводити належні виплати в майбутньому.
За таких обставин, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо невиконання з 22 травня 2008 року вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по день ухвалення рішення, з урахування фактично сплачених сум.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 169, ч.2 ст. 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області щодо невиконання з 22 травня 2008 року по 18 серпня 2010 року вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008 року по 18 серпня 2010 року включно, з урахуванням фактично сплачених сум.
В іншій частині позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: