ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31,    http://vn.arbitr.gov.ua

_________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 16 серпня 2010 р.                                                                              Справа № 15/69-10

за заявою :Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Терешки Барського р-ну ВІнницької області   

до:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, с. Ільківка Вінницького р-ну ВІнницької області   

про визнання банкрутом

          Головуючий суддя          

          При секретарі судового засідання  

          За участю представників :

           Кредитора -  ФОП ОСОБА_1

          Боржника   - не прибув

В С Т А Н О В И В :

03 серпня 2010 року  господарським судом Вінницької області порушено провадження у  справі № 15/69-10  за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Терешки Барського району Вінницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Ільківка Вінницького району.

В  поданій  до  суду  заяві  повідомлено,  що 25 грудня 2007 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - боржник) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (надалі - кредитор) був укладений договір підряду № 25/12, (надалі - договір). Згідно договору сторони домовилися про те, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 доручає, а Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зобов'язується виконати будівельно-ремонтні роботи в нежитловому приміщені, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 318 кв.м.

Згідно п. 5.1.5 договору ФОП ОСОБА_2 зобов'язується прийняти вказані роботи, та оплатити на умовах договору. Умови договору підприємець ОСОБА_1 належним чином виконав, про що був складений та підписаний сторонами акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 15 липня 2008 року. У свою чергу підприємець ОСОБА_2 тільки частково виконала перед підприємцем ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання, лише з моменту підписання договору підряду здійснила попередню оплату у розмірі 150000,00 грн. без ПДВ, але не здійснила на протязі 10 днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт остаточний розрахунок з підприємцем ОСОБА_1 у сумі 486000,00 грн., чим порушила п. 6.4 договору підряду №25/12 від 25 грудня 2007 року. Згідно акту № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 15 липня 2008 року підписаного сторонами за договором, підприємець ОСОБА_2 визнала, що об'єкт підряду, в якому проводилися роботи знаходиться в задовільному стані придатному для використання за цільовим призначенням, не має жодних претензій щодо якості роботи, які

були здійснені підприємцем ОСОБА_1 на об'єкті за  договором підряду № 25/12 від  25 грудня 2007 року.  В зв'язку з тим, що  підприємець ОСОБА_2 не здійснила на протязі 10  днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт остаточний розрахунок з  підприємцем ОСОБА_1, не сплативши грошові кошти в сумі 486000,00 грн. без ПДВ до 25 липня 2008 року кредитор на адресу боржника підготував і направив претензію, згідно якої вимагав сплатити заборгованість в сумі 486000,00 грн. без ПДВ до 18 липня 2009 року. 26 червня 2009 року кредитор на свою адресу отримав від боржника відповідь на претензію, в якій боржник зазначила про визнання боргу та неможливість його повного або часткового погашення.  

10 червня 2010 року кредитор на адресу боржника відправив листа з вимогою про негайне погашення боргу, а у випадку його несплати кредитор буде змушений звернутися до суду.  Але надісланого листа було повернуто на адресу кредитора з написом, що  ФОП ОСОБА_2 за даною адресою відсутній. В той же час кредитор був змушений звернутися  з запитом до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців для отримання відомостей про місцезнаходження боржника. Згідно довідки, виданої державним реєстратором вбачається, що  станом на 01.07.2010 року ФОП ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Оскільки боржник змінив місцезнаходження, кредитор 01.07.2010 року повторно відправив вимогу, про негайне погашення боргу, за новою адресою, однак надісланий лист також був повернутий кредитору з написом, що ФОП ОСОБА_2 за даною адресою відсутній.

Кредитор був змушений звернутися до виконавчого комітету Ільківської сільскої ради про надання відомостей про боржника, відповідно до наданої довідки № 379 від 09 липня 2010 року, ОСОБА_2 на даний час за адресою: АДРЕСА_2 відсутній та не проживає.  Зазначене вище змусило кредитора звернутись із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство до господарського суду Вінницької області.

16 серпня 2010 року в судовому засіданні представник кредитора вимоги, викладені в заяві, підтримав.

Боржник відзив на заяву та інших витребуваних судом документів не надав,  в судове засідання  не з'явився.

          При цьому суд звертає увагу на п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02 червня 2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в

яких наголошується,  що відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

      Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10 грудня 2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється  відповідний  штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа,  дату відправки,  підпис  працівника,  яким  вона здійснена.

Як наголошується в п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13 серпня 2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На перших примірниках ухвал є штампи суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення боржника належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, боржник своїм правом на участь у засіданнях  суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався.

Ухвала від 03.08.2010 року про порушення справи про банкрутство , направлена на адресу боржника  повернулась до суду із зазначенням, що  адресат виписався.

Заслухавши представника кредитора, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши  законодавчі  акти, суд приходить до висновку про банкрутство боржника на  підставі  наступного.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".  

Згідно із  п. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.

На підставі положень п. 3 ст. 209 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 53 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Стаття 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначає, що кредитором може бути юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль  за правильністю та своєчасністю справляння страхових  внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового  державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Законодавець, порівняно із загальними процедурами провадження у справах про банкрутство встановив у ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливості застосування процедур банкрутства щодо відсутнього боржника.

Суб'єктом права, що ліквідується в порядку, визначеному ст. 52 Закону про банкрутство є будь-який підприємець, який відповідно до законодавства України є суб'єктом банкрутства, в тому числі  й підприємці, щодо яких Законом про банкрутство встановлені й інші особливості провадження у справах про банкрутство, зокрема суб'єкти підприємницької діяльності -  фізичні особи.

У відповідності до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або  у  разі ненадання боржником протягом року до органів  державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява  про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За змістом даної норми встановлено, що суб'єктом, до якого застосовуються особливості, передбачені цією статтею є дві категорії боржників: громадянин-підприємець - боржник та боржник - юридична особа.

Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже кредитор, набуває процесуального права та може здійснити дії, які зазначені вище лише при наявності хоча б однієї з умов: громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням;  ненадання боржником протягом року до органів  державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності; за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Аналогічна позиція щодо підстав порушення провадження у справі за ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладена в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18 грудня 2009 року (п. 104).

Однак факт відсутності фізичної особи -підприємця не може бути підтверджений актом перевірки фактичного місцезнаходження через специфічність такої категорії суб'єкта підприємницької діяльності. Як вбачається з ч. 5 ст. 17 Закону про державну реєстрацію, в Єдиному державному реєстрі містяться лише відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Факт відсутності фізичної особи-підприємця має бути доведений у загальному порядку, передбаченому цивільним законодавством.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.08.2010 року про порушення справи про банкрутство зобов'язувались державні органи: Вінницьке МДПІ, ВРЕВ УДАІ ГУМВС у Вінницькій області, БТІ Вінницького району, інспекція держтехнагляду Вінницького району, управління земельних ресурсів надати довідки  щодо ФОП ОСОБА_2 Однак жодної довідки станом на час проведення судового засідання суд не отримав.

Отже суд не вправі стверджувати про факт відсутності за місцезнаходженням боржника, ненадання ним протягом року до органів  державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності та відсутність підприємницької діяльності боржника.

Відтак суд приходить до висновку що провадження в давній справі слід  здійснювати не за ст. 52  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", як просить кредитор в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, а за ст.ст. 47, 48 даного Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

За приписами Закону про банкрутство для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списанні коштів з рахунків боржника.

Позиція Верховного Суду України щодо безспірності вимог кредитора викладена в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18 грудня 2009 року (п.п. 27-30), в якій  зазначено.

Безспірність вимог кредитора за грошовими зобов'язаннями підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".  До розрахункових документів, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника у безспірному порядку, належать платіжні вимоги (пункт 1.25 статті 1 і стаття 26 Закону України від 05 квітня 2001 року  № 2346-Ш "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Не виконані  банком  через брак коштів на рахунку боржника платіжні вимоги є доказом неплатоспроможності боржника та безспірності вимог його кредитора.

Вимоги кредитора  фізичної оосби-підприємця ОСОБА_1 до боржника  фізичної особи-підприємця ОСОБА_2  в сумі  486000,00 грн. є безспірними, про що свідчить платіжна вимога № 1 від 23 липня 2010 року і яка  не може бути виконана   (розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 в Вінницькому відділені № 1 Київської філії № 2 ВАТ "Универсал Банк", який належить ОСОБА_2.) в зв'язку з відсутністю коштів на рахунку клієнта.

Грошові вимоги кредитора в сумі 486000,00 грн. - складають більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до п. 6.4 договору укладеного між сторонами після виконання робіт та при умові відсутності взаємних претензій, замовник на протязі 10 днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок з підрядником а саме: сплатити грошові кошти в розмірі 486000,00 грн. без ПДВ.

Акт здачі-приймання виконаних робіт №1 до договору підряду № 25/12 від 25 грудня 2007 року обопільно підписаний 15 липня 2008 року, тому строк остаточного розрахунку настав ще 25 липня 2008 року.

В п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18 грудня 2009 року зазначено, що терміном, з якого має обчислюватися мінімальний тримісячний строк прострочення боржником виконання свого зобов'язання, є момент у часі, з настанням якого це зобов'язання мало бути виконано боржником згідно з вказівками закону або договору.

Тому суд вправі стверджувати що зобов'язання не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Розглядом  матеріалів справи суд дійшов висновку про визнання боржника банкрутом, винесення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Ініціюючим кредитором в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство заявлено клопотання про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Кліменко Н.М.

Відповідно ч. 2 ст. 13  Закону про банкрутство кредитори мають право запропонувати  кандидатуру арбітражного керуючого, яка відповідає вимогам,  передбаченим Законом.

Відповідно до ст. 32-43 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі, що розглядається господарським судом, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги.  

За положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин  справи в їх сукупності, керуючись законом.

     Відповідно до п. 1 ст. 23 Закону  України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови

про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури скасовується

арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом. Накладення нових арештів  не допускається.

          Керуючись  ст. 1, 3-1, ч. 3 ст. 6, 13, 14, 22-25, 47, 48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 53 ЦК України,  ст. 4-1, 4-5, ч. 2 ст. 12, ст.ст. 32-43, 115  ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати  грошові вимоги  кредитора  фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  в сумі  486000,00 гривень.  

Визнати боржника –суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2  (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1)  банкрутом.

Відкрити ліквідаційну процедуру. Встановити строк ліквідаційної процедури - шість місяців.

Призначити ліквідатором арбітражного керуючого Кліменко Наталію Михайлівну (АДРЕСА_3,  ліцензія АВ № 470355 від 12.04.2010 року ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Скасувати арешт накладений на майно фізичної особи -підприємця ОСОБА_2

Зобов"язати ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України»чи Кабінету Міністрів України «Урядовий кур’єр»оголошення про визнання боржника банкрутом, про що надати суду відповідні докази.

        Постанову направити згідно переліку.               

Суддя                                      Лабунська Т.І.   

    віддрук.  7  прим.

1 -  до справи

2 -  ОСОБА_2 - 23231 с. Ільківка  Вінницького р-ну Вінницької обл.

3 -  ОСОБА_1  -  23027  с. Терешки  Барського р-ну Вінницької обл.

4 - Державний реєстратор райдержадміністрації Вінницького р-ну

5 - Відділ ДВС  Вінницького  р-ну

6 - Сектор  з питань банкрутства у Вінницькій області

7- арбітражний керуючий Кліменко Н.М. -  АДРЕСА_3