ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 липня 2006 р.

№ 8/136

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого

Разводової С.С. (доповідач)

Катеринчук Л.Й.

розглянувши   касаційну скаргу

підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю “Техко-Русь”

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року

у справі

№ 8/136 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю “Закрома”

до	- приватного підприємства “Славутич”; - підприємства з іноземними інвестиціями “Сєрна”

третя особа

підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю “Техко-Русь”

про	визнання недійсним договору уступки права вимоги

За участю представників сторін

від позивача

не з’явилися,

від відповідача

Сніжок О.Ю., Артемова Н.Г. дов-ті

                                                       ВСТАНОВИВ:

           Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2006 року (суддя Дубінін І.Ю.) у справі № 8/136, позовні вимоги ТОВ «Закрома»,  підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ «Техко –Русь» до ПП «Славутич»та підприємства з іноземними інвестиціями «Сєрна»задоволено; договір уступки права вимоги від 14.06.2004 року визнано недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 512,515, 1077 Цивільного кодексу України.  

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року зазначене рішення скасоване на підставі ст. 236, ч. 1 ст. 516  Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись з постановою апеляційної  інстанції, підприємство з іноземними інвестиціями ТОВ «Техко –Русь», в особі ліквідатора Глядченко В.Н., звернулося до  Вищого  господарського  суду України з касаційною  скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року посилаючись на  порушення та на невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час розгляду зазначеної справи, зокрема, ст. 515 та ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України; ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та ч. 5 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

У відзиві на касаційну скаргу, підприємство з іноземними інвестиціями "Сєрна" заперечує проти доводів викладених в ній, вважає їх безпідставними і такими, що не відповідають нормам діючого законодавства, і тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами  норм матеріального  та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

          Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та видно з матеріалів справи, 14.06.2004 року господарським судом Дніпропетровської області було прийнято рішення по справі № 20/161, яким було частково задоволено позов підприємства з іноземними інвестиціями «Сєрна»до ТОВ «Закрома». В цей же день між підприємством з іноземними інвестиціями «Сєрна»та ПП «Славутич»було укладено угоду про уступлення права вимоги в порядку та на умовах, передбачених ст. ст. 512 –519 ЦК України.

Відповідно до цього договору, підприємство з іноземними інвестиціями «Сєрна»зобов’язувалось утриматися від дій, спрямованих на примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 20/161 від 14.06.2004 року.

             Як встановлено судом апеляційної інстанції, дане рішення набуло законної сили 01.07.2004 року, а, отже, стало обов’язковим для виконання на всій території Украйни, на умовах та в порядку, передбачених чинним законодавством. На виконання вказаного рішення по справі № 20/161 господарським судом першої інстанції було видано наказ від 02.07.2004 року.

             

              Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при задоволенні позову місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального права, оскільки згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення; можливість настання прав та обов’язків у майбутньому припиняється.

              До того ж, згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули  статусу суб'єкта  підприємницької  діяльності, мають   право   звертатися до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

              Судова колегія погоджується з висновками апеляційного суду про те, що при задоволенні позовних вимог суд першої інстанції також не врахував положення ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

                    

               Апеляційний господарський суд підставно зазначив, що у відповідності до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»у  разі  вибуття  однієї  з  сторін  державний  виконавець  з власної   ініціативи   або   за   заявою  сторони,  а  також  сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну  сторони її правонаступником.  

              Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності у зазначеному нормативно –правовому акті можливості уступки права вимоги є невірним.

 

               За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Дніпропетровського апеляційного  господарського суду  від 17.04.2006 року необхідно залишити без змін.

Враховуючи викладене та керуючись  ст.ст.   1115 , 1117,  11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

   

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю “Техко-Русь” залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року залишити без змін.

Головуючий

Ткаченко Н.Г.

Судді

Разводова С.С.

Катеринчук Л.Й.