ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2006 р. | № 33/122-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючий), |
Харченка В.М., |
Борденюк Є.М. |
розглянувши у відкритому | судовому засіданні у м. Києві |
за участю представника позивача: | Тютюнник С.В. та представника відповідача –Черкашина І.І. |
касаційну скаргу | Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” |
на рішення | від 18.05.2006 |
господарського суду | Харківської області |
у справі | № 33/122-06 |
за позовом | Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” |
до | Державного підприємства “Енергокомплекс” |
про | стягнення 146758,39 грн. |
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 року Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась з позовом до державного підприємства “Енергокомплекс” про стягнення з відповідача 80369,08 грн. основного боргу, 7647,92 грн. пені, 5625,84 грн. 7% штрафу, 39259,60 грн. інфляційних, 13855,95 грн. річних за договором № 06/03-4144-ТЕ-32 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії, укладеним між сторонами 21.12.2003.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2006 у справі № 33/122-06 позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з Державного підприємства “Енергокомплекс” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 80369,08 грн. основного боргу, 39259,60 грн. інфляційних та 13855,95 грн. річних. В решті позову відмовлено.
В апеляційному порядку зазначене рішення не переглядалось.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 18.05.2006 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 43 ГПК України, ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті за газ та електроенергію”.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено господарським судом, 31.12.2003 між сторонами у справі був укладений договір № 06/03-4144-ТЕ-32 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії, згідно якого позивач зобов`язався продати у власність відповідачеві в 2004 році природний газ, а відповідач зобов`язався прийняти природний газ та оплатити його на умовах даного договору. Умовами договору було передбачено, що оплата за газ мала бути здійснена виключно грошовими коштами із розрахунку 100% вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу, а остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу мав бути здійснений на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця.
Господарським судом також було встановлено, що позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, передав ДП “Енергокомплекс” природний газ протягом січня-квітня 2004 року та липня-грудня 2004 року в обсязі 9639,991 тис. м3 на загальну суму 2024938,13 грн., однак відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 80369,08 грн.
Сукупності встановлених по справі обставин господарський суд дав належну оцінку, і з урахуванням вимог ст.ст. 526, 625 ЦК України, дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 80369,08 грн. основного боргу, 39259,60 грн. інфляційних та 13855,95 грн. річних, а також для відмови у задоволенні позову в частині стягнення штрафу.
Наявні матеріали справи не суперечать вищезазначеним висновкам суду, а постановлене у справі судове рішення, у його наведеній частині, не оскаржується жодною з сторін.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позову відносно іншої частини позовних вимог, а саме відносно стягнення грошової суми пені, господарський суд виходив з того, що згідно із ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. З урахуванням зазначених вимог закону, а також з урахуванням фактичних обставин справи щодо строків оплати за договором за січень-грудень 2004 року, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що нарахування пені за період з 08.09.2005 по 10.03.2006 є безпідставним.
Твердження позивача про те, що сторони, відповідно до ст. 232 ГК України, мали право встановити інший порядок нарахування пені, суд обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки в даному випадку, визначивши такий порядок, згідно якого пеня може нараховуватись протягом шести місяців що попередують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, сторони фактично усунули саме поняття про час, коли в особи виникає право на позов, а отже нивілювали такий правовий інститут у цивільному законодавстві, як позовна давність.
У цьому зв`язку оскаржуване рішення є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для його скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 18.05.2006 у справі № 33/122-06 залишити без змін.
Головуючий Ткаченко Н.Г.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.