Справа № 2а-5177/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року
Овруцький районний суд Житомирської області в складі :
головуючого – судді Чичирко В.А.
з секретарем Петриш О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Овручі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бородянського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Київській області про визнання дій інспектора ДПС Бородянського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Київській області Бандури Сергія Миколайовича неправомірними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
в с т а н о в и в :
Позивач просить визнати дії інспектора ДПС Бородянського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Київській області Бандури С.М. щодо винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 300661 від 01.07.2010 р. відносно нього неправомірними, скасувати постанову інспектора ДПС Бородянського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Київській області Бандури С.М. в справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 300661 від 01.07.2010 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. 00 коп. та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, мотивуючи тим, що 01.07.2010 р. ДПС Бородянського взводу ДПС УДАІ ГУМВС України в Київській області Бандурою С.М. винесено відносно нього вказану постанову за те, що він 01.07.2010 р. о 11 год. 43 хв. на 63 км а/д Київ-Ковель, керуючи автомобілем марки Рено, д.н. НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 114 км/год, перевищивши встановлену швидкість на 24 км/год, за що до нього застосовано стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. З постановою він не згоден, оскільки 01.07.2010 р. близько 12 год. 00 хв. він рухався на автомобілі Рено-Мастер, д.н. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, останній також знаходився в автомобілі, по автодорозі Київ-Ковель у напрямку Ковеля зі швидкістю близько 85 км/год, не порушуючи Правил дорожнього руху. Проїжджаючи 63 км він був зупинений інспектором Бандурою С.М., який незрозуміло представився і назвав причиною зупинки – перевищення швидкості та продемонстрував зафіксовану на приладі «Беркут», який не є засобом фото-відеофіксації, швидкість 114 км/год, фактичний час, коли здійснювалось вимірювання швидкості, на його вимогу надано не було, як і інших фактів його порушення. Крім того, інспектор не роз’яснив йому права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, не допитав свідка ОСОБА_3, на його вимогу надати йому телефон довіри ДАІ, інспектор надав телефон рекламної агенції, не надав можливість додатково викласти в письмовій формі пояснення по суті порушення, з боку працівників ДАІ на нього та свідка здійснювався моральний тиск про даремність всіх оскаржень. Постанова складена з порушенням вимог ст.280 КУпАП, дані на які посилається інспектор при складанні постанови про адміністративне правопорушення не підтверджуються доказами, оскільки не були встановлені всі обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення; в ній відсутні відомості щодо винності особи у вчиненні адміністративного правопорушення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу. Інспектор не задовольнив його клопотання про надання можливості звернутися за юридичною допомогою. Ні в протоколі, ні в оскаржуваній постанові не наведено даних про допуск вимірювача швидкості до вимірювання в України, похибки при вимірюваннях, що робить вимірювання незаконними у відповідності до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». До протоколу не надано жодних фото або відео матеріалів, на яких зафіксовано показання приладу яким вимірювалась швидкість руху, чим порушено вимоги п.2.13 Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху; в постанові не наведено оцінки його доказів. Також інспектор порушив п.15.5 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС № 111 від 27.03.2009 р. та п.4.1 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху № 77. При складанні протоколу інспектор на свій розсуд вказав, що він не повідомив про своє місце роботи (місцезнаходження), фактично його про це навіть не питали.
В судове засідання сторони не з’явились, причина неявки невідома, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та вчасно. Позивач в позовній заяві просив справу розглядати у його відсутності. Причина неявки представника відповідача невідома.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.07.2010 р. ДПС Бородянського взводу ДПС с-ною міліції Бандурою С.М. складено протокол та винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що він 01.07.2010 р. о 11 год. 43 хв. на 63 км а/д Київ-Ковель, керуючи автомобілем марки Рено-Мастер, д.н. НОМЕР_2, рухався зі швидкістю 114 км/год, перевищивши встановлену швидкість на 24 км/год. Швидкість вимірювалась приладом Беркут № 0801085. За вказане порушення до позивача застосовано стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. 00 коп.
Зазначена постанова винесена з порушенням вимог ст.283 КУпАП, Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009 р. N 77, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 185 від 22.02.2001 р.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається зі змісту протоколу про від 01.07.2010 р., при вимірюванні швидкості автомобіля, яким керував позивач, використовувався прилад Беркут № 0801085.
Відповідно до п.13.7.1. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 27.03.2009 р. N 111 під спостереженням за дорожнім рухом слід розуміти візуальний або за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху встановлених правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, доцільністю та ефективністю організації дорожнього руху на посту, маршруті.
В матеріалах справи мається лише протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, а саме за порушення п.12.6 (ґ) Правил дорожнього руху України, інші докази (схема ділянки дороги про місце розташування місця фотозйомки, фотокартка позначення населеного пункту на білому фоні або інше), які б свідчили, що швидкість 114 км/год зафіксовано на 63 км а/д Київ-Ковель, і що у даному населеному пункті є обмеження швидкості руху 90 км/год в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано.
Протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.251 КУпАП є лише одним із доказів, який повинен оцінюватись в сукупності з іншими доказами. З матеріалів вбачається, що приймаючи рішення про застосування адміністративного стягнення посадова особа ДАЇ – інспектор Бандура С.М. дослідив не всі докази, в т.ч. в порушення вимог п.4.2 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009 р. N 77 не опитав свідка правопорушення ОСОБА_3М.(ст.279 КУпАП).
Судом встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 01.07.2010 р., серія АІ1 011117 підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в протоколі зазначено в рядку «Підпис особи, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи», а в реченні, де зазначено про ознайомлення з правами, підпис відсутній, що суперечить вимогам п.2.6 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 185 від 22.02.2001 р. та п.4.1 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009 р. N 77, згідно якої особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права та обов'язки відповідно до ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, на знак обізнаності з вищевказаним особа ставить у протоколі свій підпис, а у разі відмови ставити підпис - про це робиться відповідна відмітка. Таким чином, достовірно встановити чи було роз’яснено позивачу права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності неможливо.
Крім того, як зазначив позивач, інспектор позбавив його можливості скористатися правовою допомогою, що є неприпустимим з огляду на роз’яснення, які містяться у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р. N 14, із наступними змінами, який вказує на неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Зазначене вказує про безумовне порушення права позивача на захист, що є самостійною підставою для задоволення позову.
Також, в оскаржуваній постанові не зазначено спеціальну норму, яка була порушена позивачем ОСОБА_1, а саме пункт Правил дорожнього руху України, оскільки без встановлення останнього неможливо визначитися щодо правомірності дій працівника ДАЇ під час застосування адміністративного стягнення.
Згідно ст.10 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 року N 113/98-ВР, із наступними змінами, результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок або невизначеності вимірювань.
На вимірювання в сфері, в якій їх результати можуть бути використані як доказ в справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки повинен бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки до використання в Україні і перевірку даного типу засобів вимірювальної техніки. Такі документи не надано і в постанові про це не зазначено.
Згідно ст.11 вищезгаданого Закону засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, в певних умовах їх експлуатації.
Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.
Бандура С.М. не вказав, чи відповідає пристрій, яким здійснювалася фіксація руху транспортного засобу, вимогам щодо точності, які встановлені для такого пристрою, в певних умовах його експлуатації, чи пройшов він повірку або державну метрологічну атестацію і коли. В матеріалах справи відсутні дані про те, чи віднесено прилад Беркут № 0801085 до спеціальних технічних засобів.
Посилання позивача на порушення інспектором пунктом 2.13 Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС України від 22.10.2003 р. N 1217 суд не приймає до уваги, оскільки 18.05.2009 р. вказана Інструкція втратила чинність.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано достатніх та належних доказів вини позивача в порушенні ним Правил дорожнього руху, будь-який сумнів тлумачиться на користь особи, що притягається до відповідальності, а також в зв’язку з оформленням відповідачем матеріалів про адміністративне правопорушення з грубими порушеннями чинного законодавства.
Отже, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а тому позов підлягає задоволенню, а винесена постанова – скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.5 ст.288 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.251, 256, 268, 279, 280, 283, 293 КУпАП та ст.ст. 8-11, 18, 71, 122, 160-163 КАС України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити.
Визнати дії інспектора ДПС Бородянського взводу ДПС при УДАІ в Київській області Бандури Сергія Миколайовича щодо винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 300661 від 01.07.2010 р. відносно ОСОБА_1 неправомірними.
Постанову інспектора ДПС Бородянського взводу ДПС при УДАІ в Київській області Бандури Сергія Миколайовича серії АІ № 300661 від 01.07.2010 р. про застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП скасувати, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя