Справа № 22ц - 3955                              Головуючий у 1 інст. – Ковалюх В.М.  

                                                                      Доповідач – Хромець Н.С.

                                            У   Х   В   А   Л   А

                                 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 серпня  2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                        Головуючого – судді Хромець Н.С.

                        Суддів – Горобець Т.В., Острянського В.І.

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бахмацького районного суду від 13 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист прав добросусідства,

                                            в с т а н о в и в:

            Ухвалою Бахмацького районного суду від 13 липня 2010 року позовна заява ОСОБА_2  до ОСОБА_1 залишена без розгляду відповідно до п.5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, у задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу відмовлено.

             В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та вирішити питання по суті – стягнути з ОСОБА_2  500 грн. витрат на правову допомогу. Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною і необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права, а саме ч.3 ст. 89 ЦПК України. ОСОБА_1 стверджує, що позивач тривалий час мешкає по сусідству з ним і їй добре відомо що власником будинку є його син ОСОБА_3, а тому дії позивача при зверненні з позовом до нього (ОСОБА_1) є необґрунтованими.

             Вислухавши доповідь судді та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, зважаючи на наступне.

            Оскаржуваною ухвалою позовна заява ОСОБА_2 залишена без розгляду за її заявою про це (п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України). Судом першої інстанції встановлено, що подання такої заяви позивачем обумовлене тим, що власником сусіднього будинку, котрий на думку позивача порушує правила добросусідства, є ОСОБА_3, а не ОСОБА_1, до якого вона заявила позов. Суд першої інстанції не визнав дії ОСОБА_2 необґрунтованими та відмовив у  задоволенні клопотання відповідача про компенсацію витрат на правову допомогу. Такий висновок суду є правильним і відповідає матеріалам справи. Так, в матеріалах справи є відповідь міського голови на звернення позивачки № 03-20/294 від 30 жовтня 2009 року (а.с.11), з якої вбачається, що звернення ОСОБА_2 перевірялось комісійно і саме громадянину ОСОБА_1 було надано припис про заборону будівництва та складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення. Отже, позивач обґрунтовано вважала, що відповідачем має бути саме ОСОБА_1 Доводи відповідача про те, що ОСОБА_2 було відомо про те, що власником будинку є не він, а його син, не підтверджені жодними доказами. Таким чином, підстав для визнання дій ОСОБА_2 необґрунтованими немає.

             Керуючись ст.ст. 303, 307, 312,  313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

                                            у х в а л и в:

              Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а  ухвалу Бахмацького районного суду від 13 липня 2010 року залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                               Судді: