Справа № 22ц-3500 Головуючий у 1 інст. – Приліпко В.М.
Доповідач – Хромець Н.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2010 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого – судді Хромець Н.С.
Суддів – Горобець Т.В., Острянського В.І.
При секретарі – Вареник О.М.
З участю представника третьої особи ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду від 15 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Бахмацької міської ради, третя особа ОСОБА_2, про захист права на безоплатну передачу земельної ділянки,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2010 року ОСОБА_3 заявила позов про захист права на безоплатну передачу земельної ділянки і просила встановити, що за рішенням Бахмацької міської ради від 27 грудня 2007 року вона має право на безоплатне отримання земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 в розмірі, який вона має згідно норм містобудування та архітектури та інших норм чинного законодавства України, тобто орієнтовною площею 0,10 га, та зобов’язати Бахмацьку міську раду здійснити вибір місця розташування земельної ділянки.
Рішенням Бахмацького районного суду від 15 червня 2010 року позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, вважаючи рішення незаконним і необґрунтованим. Апелянт посилається на те, що питання, яке по суті ставить позивач, уже розглядалось судом і є рішення апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2009 р., яке набрало законної сили, а також на те що суд, визначаючи розмір земельної ділянки, яку належить надати позивачеві за певною адресою, вийшов за межі своєї компетенції.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника третьої особи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову у позові відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
По справі встановлено, що рішенням Бахмацької міської ради від 27 грудня 2007 року (п. 2.5) ОСОБА_3 надано дозвіл на збір матеріалів для попереднього погодження місця розташування земельної ділянки по АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства. Площа земельної ділянки у даному рішенні не визначена. Рішенням міської ради від 31 березня 2009 року до п. 2.5 рішення від 27 грудня 2007 р. внесено зміни – додано „площею 0,01 га”. Рішення від 30 березня 2009 р. ОСОБА_3 було оскаржене до суду в порядку адміністративного судочинства і постановою Бахмацького районного суду від 27 серпня 2009 р., яка дотепер не набрала законної сили, вимоги ОСОБА_3 задоволені.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд послався на передбачений законом обов’язок міської ради здійснювати вибір місця розташування земельних ділянок, а також на те, що площа земельної ділянки по АДРЕСА_1, вилученої рішенням міської ради від 20 лютого 2007 р. у Конотопського будівельно-монтажного експлуатаційного управління, становить 0,1010 га. Таке рішення суду порушує вимоги матеріального закону, а саме ст.ст. 12, 116, 118 Земельного кодексу України та ст.ст. 15, 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільного права визначені ч.2 ст. 16 ЦК України, а також ст. 152 ЗК України. Названі норми матеріального закону не передбачають такого способу захисту, як встановлення права , реалізація якого передбачає звернення особи до компетентного органу з відповідною заявою і ухвалення таким органом відповідного рішення. Згідно зі ст. 12 Земельного Кодексу України, питання щодо розпорядження земельними ділянками, передачі їх у власність громадянам та надання у користування є компетенцією міської ради. Пункт 10 ч.2 ст. 16 ЦК України передбачає можливість захисту права у таких випадках лише шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.
Таким чином, суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_3 вимог.
Вимога апелянта про закриття провадження у справі задоволена бути не може. Згідно з приписами п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження у справі якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову від позову або укладенням мирової угоди сторонами, ухвалені з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Рішення апеляційного суду від 30 жовтня 2009 р., на яке посилається апелянт, ухвалене за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про погодження меж суміжної земельної ділянки. Тобто, у справі, вирішеній апеляційним судом, був інший відповідач і інший предмет спору.
Керуючись ст.ст. 12, 116, 118 Земельного кодексу України, ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
в и р і ш и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Бахмацького районного суду від 15 червня 2010 року скасувати.
У позові ОСОБА_3 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: