Справа 5369                                                          Голов. в 1 інстанц. Соболева І .П.,

Категорія 40                                                                              Доповідач Зубова Л.

Рішення

Іменем України

11 липня   2006 року                                                  м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі

головуючий суддя Зубова Л.М. судді Лук'янової СВ., Соломаха Л.І. секретар Жукова О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2                                                                                             

про внесення записів у трудову книжку, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди

і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1

про відшкодування матеріальної шкоди, завданої при виконанні трудових обовязків

з апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Авдіївського міського суду від 31 березня 2006 року

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення ОСОБА_1, її представника ОСОБА_4, які проти апеляційної скарги заперечували, перевірівши матеріали     цивільної справи, апеляційний суд, -

встановив:

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом до ОСОБА_2 про внесення записів у трудову книжку, що її було прийнято на роботу 7 червня 2005 року , а звільнено 22 серпня 2005 року за власним бажанням.Просила стягнути 630 грвн заборгованості по заробітній платі, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, відшкодувати 3000 грвн моральної шкоди, завданої порушенням її трудових прав, та відшкодувати понесені витрати за надання правової допомоги. .Вказувана, що працювала у відповідача- підприємця продавцем з 7.06.05 по 22.08.05 року,одначе відповідач не зробила їй записи про роботу у трудовій книжці та не виплатила заробітну плату у сумі 630 грвн, затримала видачу трудової книжки, санітарної книжки, паспорта, за що просила стягнути 840 грвн .

Рішенням Авдіївського міського суду від 31 березня 2006 року позов ОСОБА_1. задоволено частково: на ОСОБА_2 покладено обов *язок внести у трудову книжку ОСОБА_1. довідки про роботу продавцем у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 з 7,06.2005 року і звееднння про звільнення з 8.08.20005 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням , з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. стягнуто заборгованість по заробітній платі у сумі 630 грвн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 1785 грвн і 200 грвн моральної шкоди - всього 2615 ірвн. У задоволенні решти вимог відмовлено. У задоволенні вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої при виконанні трудових обов *язків відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду про стягнення з неї 2615  грвн скасувати, посилається на те,  що в день звільнення виплатила 210  грвп ОСОБА_1, чого суд не врахував. Окрім цього, вважала, що оскільки при виплаті 210 грвн спір про розмір неотриманої заробітної плати не виникав, то суд безпідставно стягнув з неї на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та моральну шкоду

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду 1 інстанції у межах, встановлених ст. 303 ч.1 і 2 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, але рішення суду змінити в частині внесення записів у трудову книжку, оскільки суд допустив неточне формулювання, а саме :вказати, що слід зобов *язати ОСОБА_2 внести у трудову книжку ОСОБА_1. записи, що 7.06.2005 року її прийняли на роботу продавцем магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, а 8.08.2005 року - звільнили з роботи по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, оскільки суд фактично з*ясував і виклав ці обставини, мотиви і висновки у судовому рішенні , одначе, допустив неточність формулювання у резолютивній частині, вказавши про внесення у трудову книжку довідки про роботу та зведення про звільнення.

Розрішивши інші вимоги, висновки по яких оспорено у апеляційній скарзі, суд повно і об*єктивно встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і дійшов висновків, які відповідають вимогам ст.ст. 115,117,173-1 КЗпП України, оскільки встановив, що між сторонами було укладено трудовий договір у письмовій формі, стягуючи заробітну плату та середній заробіток на користь робітника, суд виходив з того, що сторони домовились про конкретну заробітну плату у сумі 30 грвн за робочий день, розрахунок у сумі 630 грвн роботодавець з робітником не провела, чим порушила трудові права та завдала робітниткові моральну шоду, розмір якої суд визначив виважено і з урахуванням кокретних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги про проведений роботодавцем розрахунок при звільненні у сумі 210 грвн не підтверджений доказами, спростований матеріалами справи, а працівник заперечувала факт отримання нею розрахункової суми 210 грвн. Доводи про те, що на час випробування було встановлено одноденний заробіток у сумі 30 грвн, а в наступному сторони домовились про меншу оплату заперечувала робітник, а роботодавець доказів факту існування такої домовленості не надала.

Середній заробіток за затрим ку розрахунку при звільненні стягнуто у відповідності до вимог Постанови КМУ № 100 від 8.02.1995 року з наступними змінами « Порядок обчислення середньої запробітної плати».

Інші доводи апеляційної скарги не грунтуються на законі.

Керуючись ст.ст. 303,309 ЦПК України, апеляційний суд, -

вирішив: Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Авдіївського міського суду від 31 березня 2006 року змінити в частині внесення записів у трудовій книжці, а саме вказати в резолютивній частині: зобов *язати ОСОБА_2 внести у трудову книжку ОСОБА_1. записи, що 7.06.2005 року вона прийнята на роботу продавцем магазину ІНФОРМАЦІЯ_1, а 8.08.2005 року -звільнена з роботи по ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, в решті вказане рішення залишити без зміни.

Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення .