ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2007 р. | № 3/503 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Глос О.І., |
суддів: | Бакуліної С.В., Полянського А.Г., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ТОВ "Віолент" |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. |
у справі | №3/503 |
господарського суду | м.Києва |
за позовом | заступника прокурора Деснянського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради |
до | ТОВ "Віолент" |
про | звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | не з'явився |
від відповідача: | не з'явився |
від прокуратури: | Савицька О.В. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 21.11.2006 р. у справі №3/503 (суддя Хілінська В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. (судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Вербицька О.В.), позов задоволено повністю: зобов'язано ТОВ "Віолент" повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею близько 0,17 га, яка розташована за адресою: м.Київ, вул.Шолом-Алейхема, 2, Київській міській раді, привівши її у придатний для використання за цільовим призначенням стан шляхом знесення всіх споруд, розташованих на ній; стягнуто з ТОВ "Віолент": у доход Державного бюджету України —85,00 грн. витрат по сплаті держмита, на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр —118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ТОВ "Віолент" просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. у справі №3/503 скасувати та визнати ТОВ "Віолент" добросовісним користувачем земельної ділянки за адресою: м.Київ, вул.Шолом-Алейхема, 2, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки: по-перше, справу було розглянуто без участі відповідача, незважаючи на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; по-друге, відповідач самовільно не займав земельну ділянку, оскільки ще у 2000 році отримав дозвіл Ватутінської райдержадміністрації на розміщення малої архітектурної форми, а право користування земельною ділянкою до теперішнього часу не може оформити через бездіяльність державних органів.
Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 12.09.2007 р. №02-12.2/232 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Глос О.І., суддів: Бакуліної С.В., Полянського А.Г.
Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом на участь своїх представників у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Актами перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 22.12.2005 р. №1566/26, від 23.01.2006 р. №82/26, від 24.02.2006 р. №314/26, проведених Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві Державного комітету України по земельних ресурсах встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею близько 0,17 га за адресою: вул.Шолом-Алейхема, 2 у м.Києві без документів, що посвідчують право власності або право користування, в т.ч. на умовах оренди, передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, що є порушенням земельного законодавства.
Заступник прокурора Деснянського району м.Києва, вважаючи, що самовільне використання (без оформлення документів, що підтверджує право власності або право користування) земельної ділянки порушує встановлений державою порядок набуття права на земельні ділянки, чим порушуються державні інтереси щодо раціонального використання та охорони земельних ресурсів, звернуся до господарського суду з позовом в інтересах держави про зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку на підставі ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили обставини справи і дійшли правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України "Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою" "право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ст. 126 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відноситься до повноважень Київської міської Ради.
Факт користування ТОВ "Віолент" земельною ділянкою площею близько 0,17 га за адресою: вул.Шолом-Алейхема, 2 у м.Києві за відсутності документів, що посвідчують право на земельну ділянку (передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України), встановлено господарськими судами, підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечується.
Доводи касаційної скарги про бездіяльність державних органів, внаслідок якої відповідач до теперішнього часу не може оформити оренду земельної ділянки, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони тільки підтверджують встановлений господарськими судами факт користування спірною земельною ділянкою до одержання документів, що посвідчують право на неї.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельних ділянок —це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок попередніх судових інстанцій про те, що оскільки відповідачем до теперішнього часу не оформлено документи на користування спірною земельною ділянкою, яка ним фактично використовується, то даний режим користування земельною ділянкою слід кваліфікувати як самовільний, що тягне за собою відповідні юридичні наслідки.
Відповідно до п. 1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок проводиться за рішенням суду (ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України).
За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. у справі №3/503 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Віолент" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. у справі №3/503 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2007 р. у справі №3/503 —без змін.
Головуючий О.Глос
Судді С.Бакуліна
А.Полянський