ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2006                                                                                             Справа № 38/156  

                Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                   головуючого судді –Белінської В.О.- доповідач,

суддів Сизько І.А., Чимбар Л.О.

при секретарі –Врона С.В.

        за участю представників

        позивача: Луговський В.Г.- предст., дов.№27-4016 від 12.05.06р.

відповідача: представники в судове засідання не з”явилися, належним чином про час та місце розгляду справи повідомлені,

           розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської  області від 09.03.06 року у справі № 38/156

           за позовом Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів”, м. Нікополь

           до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь

           про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

                                                   ВСТАНОВИВ:  

           Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.06 року у с?праві № 38/156 (суддя Бишевська Н.А.) позовні вимоги задоволені частково;  податкове повідо?млення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції від 08.07.05р. №0001082342/2/26331 визнано недійсним в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1 025 263,58грн. та штрафних санкцій у сумі 820210,86 грн.

           Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про безпідставність застосування податковим органом до заборгованості ВАТ „НФЗ” перед спільним українсько-швейцарським підприємством з іноземними інвестиціями „Закрите акціонерне товариство „Барі” норм пп. 12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки вказана заборгованість не являється ні безнадійною, ні сумнівною та відсутність підстав для корегування валових витрат.   

           Не погоджуючись з постановою суду, відповідач –Нікопольська ОДПІ, звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

            При цьому скаржник посилається на те, що в порушення пп. 12.1.5 п. 12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” склад валових витрат ВАТ „НФЗ” не збільшений на суму погашеної заборгованості, що визнана у судовому порядку на загальну суму 5 012 400,0грн.

           По податковому обліку позивача дана операція не знайшла відображення у складі валових витрат та відповідно в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2004року та за 2004 рік.

         Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими, висновки господарського суду правомірними та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

         Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) відповідно до п.6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.

        

         У судовому засіданні оголошувалася перерва до 19.06.2006р.

         У судовому засіданні 19.06.2006р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          

         Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:           

    

           24.05.2005р. Нікопольською об’єднаною державною податковою інспекцією було прийнято  податкове повідомлення-рішення №0001082342/0/19799, відповідно до якого ВАТ Нікопольський завод феросплавів” була визначена загальна сума податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 1 143 364 514,83 грн., у тому числі: основний платіж у розмірі 602 135 995,71грн. і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 541 228 519,12 грн.

          Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення явився акт планової виїзної документальної перевірки підприємства від 24.05.2005р.

         Проведеною перевіркою було встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2004 рік на суму 602 135 995,71грн.

         

          За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення було частково скасовано та прийнято, відповідно, податкове повідомлення-рішення № №0001082342/2/26331 від 08.07.05р., яким була визначена підприємству сума податкових зобов’язань з податку на прибуток у розмірі 1 248 812,87 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 950 650,38 грн. З вимогою про визнання недійсним зазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до господарського суду.

          

            Як убачається з матеріалів справи, 28.05.98р. між спільним українсько-швейцарським підприємством з іноземними інвестиціями „Закрите акціонерне товариство „Барі” (надалі СУШП з ІІ ЗАТ „Барі”) (Постачальник) та ВАТ „НФЗ” (Споживач) був укладений договір №873-468/98-П, відповідно до якого Постачальник зобов’язався здійснювати поставку електроенергії, а Споживач оплачувати поставлену електроенергію відповідно до виставлених постачальником рахунків (т. І, а.с. 18-21).

            На виконання зазначеного договору Постачальником було поставлено позивачу 180 000 000 квт електроенергії, оплата якої у встановлені строки позивачем здійснена не була; згідно виставлених рахунків за спожиту електроенергію заборгованість ВАТ „НФЗ” перед СУШП з ІІ ЗАТ „Барі” склала 9 336 470грн.

            Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2003р. у справі №35/265 (10/191-9/483) (т. І а.с.13-17), що вступило в законну силу, з ВАТ „НФЗ” на користь СУШП з ІІ ЗАТ „Барі” було стягнуто 7 742 274,76грн. боргу та 1 369 428,28грн. пені.

            Ухвалою від 30.07.2004р. у справі №35/265 (10/191-9/483) (т. І а.с.42-43) господарським судом Дніпропетровської області було затверджено мирову угоду між ВАТ „НФЗ” та СУШП з ІІ ЗАТ „Барі” щодо суми заборгованості, стягнутої за вищезазначеним рішенням; у мировій угоді сторони дійшли згоди щодо суми боргу, яка підлягає сплаті ЗАТ „Барі”, і становить 5 012 400,0 грн. та визначили строки погашення цього боргу.

           На виконання своїх зобов’язань по мировій угоді протягом липня-грудня 2004р. позивачем на рахунок  СУШП з ІІ ЗАТ „Барі” були перераховані грошові кошти у сумі 5 012 400,0 грн.

           

           Сторони у справі не дійшли спільної думки з питання відображення даної операції у податковому обліку.

                 

            З апеляційної скарги убачається, що спірним являється питання не включення до складу валових витрат витрат по операції з погашення заборгованості  ВАТ „НФЗ” перед СУШП з ІІ ЗАТ „Барі” у сумі 5 012 400грн., сплачених підприємством на підставі мирової угоди.

           Так, відповідач стверджує, що зазначену суму (5 012 400грн.) відповідно до пп. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” належало включити до складу валових витрат та відобразити в деклараціях з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2004 року та за 2004 рік; натомість позивач правомірність застосування вказаної норми заперечує.

                      Відповідно до ст. 195 КАС України судове рішення переглядається в межах апеляційної скарги.

           

           З огляду на зазначену норму чинного законодавства убачається, що стаття 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. Таким чином, дія приписів зазначеної статі поширюється лише на заборгованість яка являється або сумнівною, або безнадійною.

           Спірну суму заборгованості за електроенергію в розмірі 5 012 400грн. за договором, укладеним між позивачем та  СУШП з ІІ ЗАТ „Барі”,  не можна вважати ні сумнівною, ні безнадійною, оскільки:

- дана заборгованість  визнана та підтверджена сторонами у мировій угоді;

- сплачена позивачем, що підтверджується матеріалами справи та доводами самого скаржника;

- окрім того, вказана заборгованість не відповідає жодній з ознак, які визначали б її як безнадійну згідно п. 1.25 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

           Зважаючи на те, що зазначена заборгованість позивача не є безнадійною чи сумнівною, у відповідача не було правових підстав для застосування до спірної операції пп. 12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

           Застосувавши норми пп. 12.1.5 вказаної статті до операції з погашення заборгованості (яка не являється ні безнадійною, ні сумнівною), відповідач штучно створив ситуацію, яка потребує корегування підприємством валових витрат та змінює базу оподаткування податку на прибуток.

           Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовими витратами являється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

           В матеріалах справи відсутні докази збільшення позивачем обсягу валових витрат у зв’язку з визнанням заборгованості по компенсації за придбану електроенергію.

           Відповідно до ухвали господарського суду від 30.07.2004р. про затвердження мирової угоди, позивач повинен був сплатити ЗАТ „Барі” 5 012 400 грн.

           Таким чином, відбулася зміна суми компенсації за придбану електроенергію.

           Згідно п. 5.10 ст. 5 вказаного Закону у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.  

            Цей пункт не регулює правила визначення та коригування валових витрат та валових доходів внаслідок проведення процедур урегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості чи визнання боргу покупця безнадійним, що визначаються ст. 12 цього Закону.

            З огляду на те, що товариством витрати по визнаній сумі заборгованості до складу валових витрат не включались, відсутні підстави для коригування останніх згідно п. 5.10 ст. 5 Закону, оскільки неможливо зменшити валові витрати, які не нараховувались.

            Окрім того, колегія суддів зважає на висновок судово-економічної експертизи, що міститься в матеріалах справи (т. ІІІ а.с. 28-34), яким не підтверджуються висновки податкового органу щодо заниження позивачем валового доходу в сумі 9 113 454,35грн. та валових витрат в сумі 5 012 400грн.   

             

            З огляду на відповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог відповідача щодо скасування рішення господарського суду. Доводи відповідача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.

           

          На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160,196, 198, 200, 205-206 КАС України,  суд   

                                                             УХВАЛИВ :            

           Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.06 року у справі № 38/156 залишити без змін, а апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції - без задоволення.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.            

           

           Головуючий                                                                             В.О.Белінська

           

           Суддя                                                                                         І.А.Сизько

          Суддя          Л.О.Чимбар