Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2010 р. справа № 2а-18511/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 09 год. 35 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іванченкова А.С.
при секретарі Куркіні В.В.
за участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1,
від відповідача 1 Шаховська Г.В.
від відповідача 2 не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Гірницького відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції та Кіровського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про скасування арешту та заборони на відчуження нерухомого майна, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Гірницького відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції (далі – Відповідач 1) та Кіровського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції (далі – Відповідач 2) про скасування арешту та заборони на відчуження нерухомого майна.
В подальшому позовні вимоги уточнив шляхом подання суду відповідної заяви та просив скасувати постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 388544 від 19 січня 2007 року та серії АА № 465198 від 20 березня 2009 року, відповідно до яких накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3.
В обґрунтування позову зазначив, що він не є учасником виконавчих проваджень, в рамках яких накладено арешт на зазначену квартиру, є законним власником цього нерухомого майна, однак існування заборони здійснювати її відчуження порушує його право вільно розпоряджатися належним на праві власності майном.
У судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представники Відповідача 1 та Відповідача 2 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з тих підстав, що спірна квартира належить ОСОБА_3, яка є боржником за виконавчими провадженнями, що знаходяться на їх виконанні, вважали оскаржувані постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження законними, у задоволенні позовних вимог просили відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
19 січня 2007 року державним виконавцем Гірницького відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції під час виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 31475 грн. 29 коп. на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк» та ОСОБА_5 згідно повідомлення банку «Аваль» про належність боржникам квартири № АДРЕСА_1 на неї накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження.
20 березня 2009 року державним виконавцем Кіровського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції під час виконання виконавчого листа 2-2048, виданого 23 червня 2008 року Гірницьким районним судом міста Макіївки, про стягнення з ОСОБА_6 25240 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_7 на підставі довідки Комінального підприємства «БТІ м. Мкіївки» про належність ОСОБА_3 квартири № АДРЕСА_1 на неї накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження.
Одночасно судом встановлено, що 26 грудня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (Кредитор) та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено кредитний договір № 014/0079/74/95702, відповідно до умов якого остання отримала 18 000 доларів США під 12 відсотків річних на 120 місяців із зобов’язанням щомісячного погашення кредиту згідно затвердженого сторонами графіку.
28 грудня 2005 року в забезпечення цього договору між тими самими сторонами укладено іпотечний договір , предметом якого визначено квартиру № АДРЕСА_1. Цей договір внесено до Державного реєстру іпотек за номером 2755880 та до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за номером 2755829.
04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», громадянином ОСОБА_1 (Поручитель) та громадянкою ОСОБА_3 (Боржник) укладено договір поруки № 014/0079/74/95702/1, відповідно до положень якого, у випадку невиконання Боржником всіх або окремих взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, Поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком за невиконання боргових зобов’язань у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.
Поручитель, після повного виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору та повного погашення заборгованості за кредитним договором, у відповідності до статті 556 Цивільного кодексу України набуває всіх прав банку по кредитному договору та по договорах, що забезпечують його виконання.
Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій ОСОБА_1 виконав усі зобов’язання ОСОБА_3 перед банком – позичальником шляхом перерахування грошових коштів у погашення кредиту, відсотків за користування ним та пені.
З огляду на це, 04 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор уступив новому кредитору право вимоги погашення заборгованості ОСОБА_3 перед первісним кредитором за кредитним договором № 014/0079/74/95702 від 26 грудня 2005 року.
Крім того, 30 січня 2009 року між тими самими сторонами укладено договір відступлення прав за іпотечним договором № 014/0079/74/95702/1, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав усі права банку за цим іпотечним договором та набув правового статусу іпотекодержателя, предметом іпотеки залишилась квартира № АДРЕСА_1. Згідно цього договору до Державного реєстру іпотек внесені відповідні зміни.
03 лютого 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено нотаріально.
Відповідно до положень цього договору ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_1 трикімнатну квартиру № АДРЕСА_1 з метою повного задоволення всіх вимог, що забезпечені іпотечним договором № 014/0079/74/95702/1.
10 лютого 2009 року на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки» зареєстровано право приватної власності на квартиру № АДРЕСА_1 за ОСОБА_1.
Суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець відповідно до статті 7 Закону України «Про виконавчу службу» зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.
Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, зокрема державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством;
Відповідно до положень статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Згідно положенням статті 59 цього Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Правовими приписами статті 41 Конституції України закріплено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 321 Цивільного кодексу України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів позивач – ОСОБА_1, є власником квартири № АДРЕСА_1, що не оспорюється сторонами. Доказів того, що Позивач є стороною виконавчих проваджень, в рамках яких накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження належної йому квартири, Відповідачами суду не надано, а відтак, на підставі аналізу наведеного вище законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваними постановами безпідставно обмежено його конституційне право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та вони мають бути скасовані.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 17-18, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Гірницького відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції та Кіровського відділу Державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про скасування арешту та заборони на відчуження нерухомого майна задовольнити повністю.
Скасувати постанову Гірницького відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 388544 від 19 січня 2007 року.
Скасувати постанову Кіровського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА 465198 від 20 березня 2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 03 серпня 2010 року в присутності представника позивача.
Повний текст постанови виготовлений 06 серпня 2010 року.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Іванченков А. С.