ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 р. Справа № 2-а-3069/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
при секретарі судового засідання: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні
за участю представників сторін:
позивача: Васюти І.В.,
відповідача: Супригана Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці
до: товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод полегшених конструкцій"
про: стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, -
ВСТАНОВИВ :
до суду звернулось управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці (далі - УПФ у Замостянському районі м. Вінниці) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод полегшених конструкцій" (далі - ТОВ "Вінницький завод полегшених конструкцій") про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій за Списком №2 в сумі 4493,07 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Вінницький завод полегшених конструкцій" перебуває на обліку в УПФ у Замостянському районі м. Вінниці та має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2, яка утворилася за 2008-2009 роки.
У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідач суму фінансових санкцій не сплатив УПФ у Замостянському районі м. Вінниці звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та письмових доказах у справі, та просила суд задовольнити їх.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, позивачем невірно застосовано норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджено рішенням Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2009 року. Вказаним рішенням від 16.12.2009 року відмовлено у задоволенні позову прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі УПФ у Замостянському районі м. Вінниці до ТОВ "Вінницький завод полегшених конструкцій" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволені.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Закону, визначено принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків, їх права та обов'язки порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 15 вищевказаного Закону передбачено, що платниками внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (а.с. 6) ТОВ "Вінницький завод полегшених конструкцій" зареєстроване реєстраційною палатою Вінницької міської ради 17.09.1998 року та зареєстровано в УПФ у Замостянському районі м. Вінниці як платник страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується заявою відповідача до УПФ у Замостянському районі м. Вінниці (а.с. 7).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 згідно з ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначено пенсію на пільгових умовах за Списком №2, у зв’язку із роботою на ТОВ "Вінницький завод полегшених конструкцій".
Відповідно до наданих в судове засідання довідок УПФ у Замостянському районі м. Вінниці про нарахування та виплату пенсії, призначеної на пільгових умовах за Списком №2, ОСОБА_3 №263 від 10.09.2010 року (а.с. 13) та №302 від 09.07.2010 року (а.с. 12), останнім отримано в 2008-2009 роках пільгову пенсію у сумі 7404,59 грн. та 1350,48 грн., відповідно.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2008 року по справі №2-а-10902/08 вирішено питання щодо стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за 2007 рік та січень-серпень 2008 року у загальній сумі 10117,11 грн., зокрема 5855,11грн. - за 2007 рік та 4262,0 грн. - за січень-серпень 2008 року.
Отже, за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по Списку №2, за 2008 - 2009 роки у сумі 4493,07 грн., зокрема: за 2008 рік - 3142,59 грн. та за 2009 рік - 1350,48 гривень.
19.01.2009 року за вих. №48/06-32/03 (а.с. 8-9) та 13.01.2010 року за вих. №58/06-32/03 (а.с. 10-11) УПФ у Замостянському районі м. Вінниці направлялися до відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в частині пенсій, призначених відповідно до пп. "б"-"з" ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, які були отримані відповідачем відповідно 20.01.2009 р. та 17.04.2009 року (а.с.6-7).
Згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абз.4 п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", ч.1 п.6.1. п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція), відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 у розмірі 100 відсотків.
Відповідно до п.п. 6.1 Інструкції №21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".
П.п. 6.8 п. 6 даної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Суд встановив, що розрахунок відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, які повинен сплатити відповідач, на його адресу направлений позивачем вчасно, в порядку та строк, встановлені в Інструкції №21-1.
У судовому засіданні знайшов підтвердження факт наявності непогашеної заборгованості по невідшкодованих фактичних витратах на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2, виплачених ОСОБА_3 на загальну суму 4493,07 грн., що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пп. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників), довідками про отримання пенсії (а.с. 12-13), розрахунком пенсії та витрат на доставку (а.с. 9, 11).
Відповідач в добровільному порядку вказану заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, виплачених ОСОБА_3 не сплатив.
Таким чином, виплачені УПФ у Замостянському районі м. Вінниці ОСОБА_3 пенсії за віком на пільгових умовах за 2008-2009 роки підлягає відшкодуванню у порядку та строки, визначені Законом України "Про загальнообов’язкове пенсійне страхування" та Інструкцією № 21-1.
Крім того, заявлена за позовом сума підтверджується належними доказами, а її розмір відповідачем не оспорюється.
Посилання представника відповідача на те, що чинне законодавство не передбачає обов’язку відшкодування підприємствами виплачених їх працівникам пільгових пенсій, призначених на підставі статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов’язкового платежу, а також те, що розділ ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" визначає обов’язок підприємств тільки стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не знайшло свого підтвердження відповідними доказами та спростовується слідуючим.
Відповідач є платником збору на обов’язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених п. 1 та п. 2 ст. 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"–"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 цього Закону.
Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону.
Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв’язку з набранням Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-15 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чинності з 1 січня 2004 року.
Так, пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" вказаного Закону (в редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату та доставку пільгової пенсії працівникам відповідача) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абз. 4 пп. 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
В абз. 5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року –за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак ці норми не стосуються спірних відносин, оскільки не поширюються на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"–"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Оскільки, вони направлені, зокрема, на: врегулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий); встановлення джерела виплати пенсій іншим пільговим категоріям пенсіонерів (абзац п’ятий).
Тобто ці норми були направлені на встановлення регулювання інших відносин, а не на зміну чинного регулювання спірних правовідносин. Такі ж висновки викладені у рішенні Верховного Суду України (Судова палата в адміністративних справах) в постанові від 02.09.2008 року №21-841 во 08.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод полегшених конструкцій" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький завод полегшених конструкцій" на користь управління заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 4493,07 грн. (чотири тисячі чотириста дев'яносто три гривні сім копійок).
Відповідно до ст. 186 КАС України. апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 13.08.10
Суддя Загороднюк Андрій Григорович
10.08.2010