ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
13 серпня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2352/10/2470
15:15 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковалюка Я.Ю.,
секретар судового засідання Василику Г.В. ,
за участю позивача - ОСОБА_1; представників відповідача - Сираєвої-Шкрібляк Н.С., Марчука С.Д. ,
розглянувши в м. Чернівці у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського центру зайнятості про визнання дій неправомірними
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 не погоджуючись з рішенням прийнятим відносно нього Чернівецьким міським центром зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом з вимогою про визнання дій останнього щодо скорочення йому з 02.04. по 28.09.2010 року виплати допомоги по безробіттю, відмови в прийнятті довідки про його тимчасову непрацездатність та зобов’язання вищезгаданого суб’єкта владних повноважень нарахувати та виплатити йому допомогу по безробіттю за цей період.
В судовому засіданні позивач зменшив розмір позовних вимог в частині нарахування та виплати йому допомоги по безробіттю з 02.04. по 30.06.2010 року. Решту позовних вимог підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача не визнали позову за його безпідставністю.
Суд, вислухавши доводи позивача, заперечення відповідача, проаналізувавши матеріали справи й законодавство, що регулює вказані правовідносини, вважає позов неналежним до задоволення з наступних підстав.
16.03.2010 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та 23.03.2010 року, відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» та заяви позивача від цього ж числа, йому надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.
Згідно із пунктом 13 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 219 від 14.02.2007 (далі - Порядок), громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, і безробітні, повинні відповідно до письмових рекомендацій працівників державної служби зайнятості сприяти своєму працевлаштуванню, відвідувати центр зайнятості у визначений і погоджений з ними час, брати участь у семінарах, інших масових заходах, що проводяться державною службою зайнятості з метою надання допомоги громадянам у пошуку підходящої роботи і роботодавцям у доборі працівників. Працівник центру зайнятості ознайомлює громадянина з письмовими рекомендаціями з працевлаштування, після чого громадянин ставить свій підпис у картці.
Отож, в день надання ОСОБА_1 статусу безробітного начальником відділу сприяння працевлаштуванню населення Чернівецького міського центру зайнятості Прудченко О.В. йому надано письмові рекомендації щодо сприяння у його працевлаштуванні шляхом призначення наступних днів відвідування центру зайнятості: 02.04., 08.04. та 13.04.2010 року. Про ці дати та час відвідування позивача було ознайомлено у письмовому вигляді під його особистий підпис, що підтверджується додатком до персональної картки № 1 «Відвідування особою ЦЗ, надані послуги та прийняті рішення», а також надано талон № 122.
Однак, у призначені дні відвідування 02.04. та 08.04.2010 року ОСОБА_1 в центр зайнятості не з’явився. А відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню. Аналогічне передбачено також пп. 3 п. 5.4 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, згідно з яким тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на строк до 90 календарних днів у разі недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, які надані безробітному в письмовій формі.
Отже, на підставі даної норми, за невідвідування ОСОБА_1 02.04.2010 року центру зайнятості, 06.04.2010 року прийнято рішення про скорочення виплати йому допомоги по безробіттю на строк 90 календарних днів з 02.04. по 30.06.2010 року. Аналогічно, за невідвідування останнім 08.04.2010 року центру вдруге, 09.04.2010 року прийнято друге рішення про скорочення виплати допомоги по безробіттю на строк 90 календарних днів з 01.07. по 28.09.2010 року.
13.04.2010 року ОСОБА_1 з’явився в центр зайнятості та на підтвердження своєї непрацездатності у вищевказані дні відвідування надав виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, видану комунальною медичною установою «Міська поліклініка № 2» від 10.04.2010 року . Проте, спеціалістом відділу сприяння працевлаштуванню ОСОБА_5 та заступником директора Чернівецького міського центру зайнятості Бурачком Є.І. було повідомлено позивача про скорочення йому виплати допомоги по безробіттю та роз’яснено, що:
- по-перше, відповідно до п. 14 Порядку громадяни, які з поважної причини, підтвердженої відповідним документом, не змогли своєчасно звернутися до центру зайнятості у строк, установлений для відвідування, повинні звернутися до центру зайнятості у день, що настає після видужання чи закінчення дії обставин, зумовлених іншою поважною причиною. У разі коли такий день є святковим, вихідним або неробочим, громадянин повинен звернутися до центру зайнятості у найближчий робочий день. Виходячи з даних, зазначених у згаданій виписці, ОСОБА_1 хворів з 01.04. по 10.04.2010 року. Тобто, найближчим робочим днем, коли позивач зобов’язаний був з’явитися у центр зайнятості і підтвердити свою непрацездатність був день 12.04.2010 року. Однак, дану вимогу позивач не виконав, оскільки з’явився в центр зайнятості лише 13.04.2010 року на відвідування;
- по-друге, вищевказана виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого не є належним документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність безробітного у розумінні діючого законодавства.
Так, відповідно до п. 2.18 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України № 455 від 13.11.2001року, «факт тимчасової непрацездатності безробітного громадянина посвідчуються довідкою довільної форми, засвідченої підписом завідувача відділення та печаткою лікувально-профілактичного закладу». Проте, згадана виписка не є довідкою та не містить обов’язкового реквізиту – підпису завідувача відділення.
А згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже. на думку суду, для прийняття до уваги цієї виписки у спеціалістів центру зайнятості не було правових підстав, оскільки законодавством чітко визначено, який саме документ підтверджує тимчасову непрацездатність безробітного, однак, позивач його не надав.
Твердження позивача у позові про те, що працівники центру зайнятості повідомили його про скорочення виплати допомоги по безробіттю нібито «в усній формі…, відмовившись надати обґрунтовану відповідь» не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.
Так, судом з’ясовано, що працівники центру інформували ОСОБА_1 про скорочення допомоги по безробіттю як в усній, так і в письмовій формі під особистий підпис, що підтверджується оглядом додатку до ПК № 1 та роз’яснили причини скорочення виплати, що видно з вищевикладеного.
Наявність підписів позивача у додатку до ПК № 1 також спростовує і його доводи про те, що про друге скорочення виплати його начебто «взагалі не поставили до відому».
Посилання ОСОБА_1 на те, що про необхідність наявності у довідці підпису завідувача відділенням працівники центру зайнятості його нібито не повідомили не може слугувати доказом по справі, так як в судовому засіданні встановлено, що позивачу було роз’яснено про основні реквізити необхідної довідки. Більш того, на прохання ОСОБА_1, працівниками центру було показано приблизний зразок такої довідки, який позивач навіть сфотографував камерою мобільного телефону.
Крім цього, ОСОБА_1 стверджував в суді, що після його реєстрації жодного письмового документу від Чернівецького міського центру зайнятості він не отримував, в числі згаданих рекомендацій». Однак, жодною нормою законодавства не передбачено надання безробітному письмового документу з рекомендаціями на руки. Натомість, в пункті 13 Порядку чітко визначено: «Працівник центру зайнятості ознайомлює громадянина з письмовими рекомендаціями з працевлаштування, після чого громадянин ставить свій підпис у картці». Дана вимога і була виконана працівником центру, що видно з додатку до ПК № 1.
Доводи ОСОБА_1 про те, що на нього «накладено стягнення за один проступок двічі» на думку суду є хибні, оскільки стягнення накладено не за одне і те ж порушення. Позивач двічі не виконав рекомендації центру зайнятості щодо сприяння працевлаштуванню, тобто без поважної причини, підтвердженої належним чином, не з’явився в центр 02.04. та 08.04.2010 року. З огляду на це, відповідачем двічі прийнято рішення про скорочення виплати допомоги по безробіттю.
Таким чином, суд вважає, що дії працівників Чернівецького міського центру зайнятості щодо скорочення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 вчинені у відповідності з діючим законодавством. Відповідач в свою чергу довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а тому позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог п.2 ст.94 КАС України суд не проводить, оскільки залучення свідків та проведення судових експертиз не здійснювалось, а судове рішення ухвалене на користь суб’єкта владних повноважень.
На підставі викладеного керуючись Закону України „Про зайнятість населення” й керуючись статтями 2,9,11,69-71.86,94,158-163,167,254 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чернівецького міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії відмовити за їх безпідставністю.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Я.Ю. Ковалюк