ЗАОЧНЕ        РІШЕННЯ                                2-11/2007

Іменем        України

26 березня 2007 року, Новоайдарський     районний суд Луганської області, в складі

головуючого судді :   Добривечір Л.Д,

при секретарі:                Московченко О.В,

у відкритому судовому засіданні с. Новоайдар розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3про виселення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулася до Новоайдарського районного суду до ОСОБА_3. про виселення з слідуючих обставин.

Їй на праві приватної власності належить житловий будинок, який знаходиться за адресою: с.АДРЕСА_1Луганської області (згідно рішення Новоайдарського районного суду від 11.10.2002 року). Вказаний будинок є спадковим майном, яке залишилось їй після смерті її бвтьків.

В цьому будинку вона проживає разом зі своїм сином ОСОБА_4. Також у належному їй будинку зареєстрований відповідач ОСОБА_3., який раніше був її чоловіком. Шлюб між нею та відповідачем розірвано 13.04.2004 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, яке видано відділом РАГС Новоайдарського районного управління юстиції, актовий запис №31.

Після розірвання шлюбу відповідач продовжує проживати у належному їй будинку. Однак поведінка відповідача робить неможливим для їх з сином проживання з ним в одному домоволодінні. Він неодноразово вчиняв сварки. З цього приводу вона зверталася до правоохоронних органів з заявами. За свою поведінку ОСОБА_3. був притягнутий до адміністративної відповідальності.

За таких умов спільне проживання з відповідачем в одному домоволодінню є неможливим.

Згідно зі ст. 157 ЖК України члени сім*ї власника жилого будинку можуть бути виселені у випдках, передбачених ч.1 ст.116 ЖК України. Згідно зі ст. 116 ЖК України, якщо наймач або інші особи, які проживають разом з ним, систематично порушують правила співжиття, що неуможливлює проживання з ними в одній квартирі або в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення таких осіб проводиться без надання жилого приміщення.

Відповідач має можливість користуватися жилим будинком, який належить його матері.

Викладені обставини підтверджуються правововстановлюючими документами, на житловий будинок, домовою книгою, свідоцтвом про розірвання шлюбу між нею та відповідачем.

Просе суд виселити ОСОБА_3. з домоволодіння АДРЕСА_1Луганської області за неможливості спільного з ним проживання, без надання іншого жилого приміщення.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1. та представник позивача ОСОБА_2. позов підтримали і просили суд задовільнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3. в судове засідання не з*явився дважди, хоча про день та час слухання справи був повідовлений   належним чином своєчасно.

Дослідивши матаріали справи, допросив позивачку ОСОБА_1. представника позивача ОСОБА_2. суд вважає за необхідне задовільними позовні вимоги позивачки ОСОБА_1. з слідуючих обставин.

Рішенням Новоайдарського районного суду від 11.10.2002 року за ОСОБА_1. визнано право власності на домоволодіння № АДРЕСА_1Луганської області, яке належало померлим її батькам (л.с.7).

13 квітня 2004 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1. розірвано, що підтверджується світоцтвом про розірвання шлюбу (л.с.12).

Із повідомлення начальника Новоайдарського РВ УМВС передбачається , що ОСОБА_3    в 2004 році притягувався до адміністративної відповідальності по ст. 173-2 КУАП ( насильство в сім*ї) ( л.с.28).

Ст.157 ЖК України передбачає „ Члени сім*ї власника жилого будинку ( квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Крдексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.,,

Свідок ОСОБА_4. допрошений в судовому засіданні, показання якого оголошені в судовому засіданні пояснив, що сторони йього батько і мати. Відношення у батьків були погані, часто вони лаялись і тому шлюб між ними був розірваний. Батько залишився жити в домі матері. Всі сварки були по віні батька. Вмісті в одному будинку жити неможливо. 2 роки назад викликались працівники міліції, так як лайки переходили в драку між батьками. В будинку батько встановив такі стосунки, що вмісті проживати неможливо.( л.с.43-45).

Свідок ОСОБА_5. допрошена в судовому засіданні, показання якої оголошені в судовому засіданні пояснила, що позивачку вона знає більш 25 років. Позивачка говорила їй, що у неї з її чоловіком погані відношення на протязі кількох років, і тому вона розірвала  з ним шлюб. Вона богато разів ночувала у неї, так як їй   страшно залишатися з ним в будинку . Таке було і в серпні 2006 року, позивачка прийшла до неї і сказала, що пішла з будинку, так як відповідач прийшов додому п*яний став кидати на неї посуд і тому вона пішла з будинку.(л.с. 46-48).

На підставі ст.ст. 116,157 ЖК України, керуючись ст.10,11, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1задовільнити.

Виселити ОСОБА_3з домоволодіння АДРЕСА_1Луганської області за неможливості спільного з позивачкою ОСОБА_1проживання, без надання іншого жилого приміщення.

Рішення може бути оскаржене в апелдяційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів після його оголошення заяви про аплеяційне оскарження та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути перегоянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.