№  2-36/10                                        

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 квітня 2010 р.                                                                 с-ще Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

            головуючого - судді            Микитенка В.М.,

            при секретарі -                         Пустовар Т.В.,

за участю: представника позивача

прокуратури Решетилівського району -          Шапошник С.А.,

              відповідача -                            ОСОБА_2,

особи, що надає правову допомогу

відповідачеві -                            ОСОБА_3,

представника третьої особи -                  Пустовара А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Решетилівка справу за позовом прокурора Решетилівського району до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Решетилівського району звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 у якому просить стягнути з нього на користь держави шкоду, заподіяну внаслідок нецільового використання земельної ділянки в сумі 155 грн. 20 коп. та покласти на відповідача судові витрати у справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_2 використовує не за цільовим призначенням а саме під водний об'єкт частину своєї земельної ділянки, площею 0,0259 га, що розташована по АДРЕСА_1 Уважає це діяння порушенням вимог ст.ст.20,91 ЗК України, оскільки, згідно державного акту на право власності на землю 1 ПЛ № 045796 від 25.03.2002 року вказана земельна ділянка віднесена до сільськогосподарського призначення ( рілля-0,0187 га, сіножаті - 0,1026 га, садів – 0,0047, землі житлової будови – 0,0518), тому відповідач мав забезпечити використання землі за цільовим призначенням. Викладене підтверджує актом обстеження земельної ділянки відповідача, від 28.07.2009 року, даними протоколу та постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності та розрахунком заподіяної шкоди. Відповідач відмовився у встановлений термін сплатити заподіяну шкоду, що порушує встановлений законом порядок та умови використання землі, погіршує її стан, чим заподіяно шкоди державним інтересам.

В судовому засіданні представник прокуратури Решетилівського району Полтавської області Шапошник С.А. підтримала позов та просила суд його задовольнити з підстав у ньому зазначених.

Відповідач ОСОБА_2 заперечив проти позову, просив відмовити у його задоволенні. Пояснив, що дійсно на його земельній ділянці мається водний об'єкт, який виник природнім шляхом більш ніж 50 років тому, без його втручання чи інших осіб. Із 1994 року ця земельна ділянка із водним об'єктом перебувала у його користуванні, при цьому він здійснив її окультурення, в тому числі прибрав сміття, посадив траву. Із 25.03.2002 року земельна ділянка приватизована відповідачем із наявним водним об'єктом у тому ж стані, в якому він перебував на час перевірки дотримання вимог земельного законодавства 28.07.2009 року. Вважає, що не допустив нецільового використання земельної ділянки, тому не повинен відшкодовувати шкоди.

Особа, що надає правову допомогу відповідачеві ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Представник третьої особи відділу Держкомзему у Решетилівському районі Полтавської області в судове засіданні не з'явився, надав суду заяву про слухання справи без його участі.

Представник третьої особи Решетилівської селищної ради Пустовар А.В. у вирішенні спору поклався на розсуд суду, зауваживши, що вбачає в діях відповідача порушення вимог земельного законодавства через те, що він не переоформив в установленому порядку технічної документації, зазначивши у ній наявність водного об'єкту.

Представник третьої особи державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Полтавської області в судове засіданні не з’явився, просив розглянути справи за його відсутності.

Суд, заслухавши представників сторін та третьої особи, пояснення свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та оцінюючи зібрані у справі докази приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі державного акту на право власності на землю від 25.03.2002 серії 1-ПЛ № 045796, ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки, площею 0,1778 га для обслуговування житлового будинку і ведення особистого підсобного господарства в селищі Решетилівка, Полтавської області.

З кадастрового плану вбачається, що зазначена земельна ділянка є ріллею та сінокосом.

Однак за даними збірного кадастрового плану та топографічної карти, зазначена місцевість позначена як болотиста, тому на ній не виключена наявність водних об'єктів.

Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року № 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

-        акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

-        протокол про адміністративне правопорушення;

-        припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

-        акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття (нецільового використання) земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

 Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.07.09, держземінспектором Тульським Ю.С. встановлено, що на земельній ділянці площею 0,1778 га, яка належить на праві власності ОСОБА_2 розташований водний об'єкт, площею 0,0259 га, що в порушення вимог ст.20,91 ЗК призводить до використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Наявність водного об'єкту, площею 0,0259 га відображено держземінспектором Тульським Ю.С. також у акті № 4 від 28.07.2009 року обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, що належить відповідачеві ОСОБА_2

Оглядом вказаних актів не встановлено обставин нецільового використання ОСОБА_2 вказаної ділянки, а факт встановлення наявності водного об'єкту на земельній ділянці власника суд не вважає достатнім доказом її нецільового використання та підстав відшкодування шкоди державі.

28.07.09 відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.53 КУпАП, за яким останньому ставиться у вину нецільове використання під водний об'єкт земельної ділянки, площею 0,0259 га.

31.07.2009 року з урахуванням викладених обставин ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, відповідно до постанови № 30, винесеної державним інспектором з контролю за використання і охороною земель Полтавської області Тульським Ю.С. У цій постанові ОСОБА_2 також ставиться у вину нецільове використання під водний об'єкт земельної ділянки, площею 0,0259 га.

За правилами ч.3 ст.61 ЦПК України лише постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено постанову з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Зважаючи, що постанова про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення винесена не судом, суд не бере її до уваги як достовірний доказ та не уважає доведеним цією постановою питання про те чи мали місце дії щодо нецільового використання земельної ділянки та чи вчинені вони саме ОСОБА_2, тому ці обставини підлягають доведення на загальних підставах.  

У розрахунку держземінспектора Тульського Ю.С. розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням склав 155 грн. 20 коп.

Допитаний у справі свідок ОСОБА_5 зазначив, що на земельній ділянці ОСОБА_2 дійсно мається водний об'єкт, однак природного походження та виник більш ніж 50 років тому. При цьому існував до отримання ОСОБА_2 права користування і права власності на цю земельну ділянку.

Ці дані підтверджуються також письмовим зверненням сусідів ОСОБА_7, письмовим поясненням свідка ОСОБА_8, а також письмовим поясненням ОСОБА_9, який зазначив, що на час виготовлення технічної документації із землеустрою у 2001 році на земельній ділянці ОСОБА_7 була водойма, яка враховувалась при видачі державного акту на право приватної власності на землю.

Викладене узгоджується із копіями заяв ОСОБА_2, від 09.12.1997 року про передачу земельної ділянки у користування із наявним водним об'єктом площею 0,06 га та ОСОБА_7, від 23.08.2001 року про передачу цієї земельної ділянки у приватну власність на підставі яких в установленому порядку виносились рішення виконавчого комітету Решетилівської селищної ради.

 Окрім того, згідно копії довідки № 3 від 27.01.2010 року, ВАТ НАСК "ОРАНТА" 15.10.2001 року проведено виплату ОСОБА_10 страхового відшкодування за пошкоджені огородні культури по вул. Кірова 14а  селища Решетилівка, внаслідок дощів, які пройшли у червні 2001 року, що призвело до вимокання городніх культур.

 Вказані дані судом приймаються до уваги, при цьому жодним чином не спростовані позивачем.

Частинами 1,2 статті 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування.

Вказані норми уведені в дію та обов’язкові для виконання із 01.01.2002 року.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку згідно акту – 25.03.2002 року у якому за наявності водного об’єкту, зміна цільового призначення земельної ділянки не проведена та залишено її попереднє призначення «для ведення підсобного господарства».

У відповідності до ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування про надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Водночас, за змістом цих норм, притягнення до відповідальності згідно закону громадян, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель може мати місце лише за умови належним чином установленого (зміненого) цільового призначення земельної ділянки, що в свою чергу визначає характер обов’язків її власника (користувача) щодо використання ділянки.

Таким чином, за встановлених обставин справи, компетентним органом Решетилівською селищною радою 25.03.2002 року видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії 1-ПЛ № 045796 із наявним водним об’єктом без належного встановлення (зміни) цільового призначення земельної ділянки, що у свою чергу не може визначати зобов’язань власника щодо забезпечення використання цієї земельної ділянки за встановленим цільовим призначенням (відповідно до п. а ч.1 ст.91 ЗК України) виключно як ріллю чи сіножаті (в тому числі привести водний об’єкт у відповідність до даних державного акту про право власності на землю, зокрема засипати ставок, ін).

У якості способу усунення порушення земельного законодавства, що виразилось у нецільовому використанні земельної ділянки позивачем зазначено лише на необхідність внесення за ініціативою відповідача до земельно-кадастрової документації щодо вказаної земельної ділянки даних про водний об’єкт без зміни цільового призначення означеної землі. Припис держземінспектора Тульського Ю.С., від 28.07.09 у якому відсутня відмітка про способи усунення ОСОБА_2 порушень земельного законодавства не спростовує викладеного твердження.

Частина 3 ст.21 ЗК України передбачає, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зміст цієї норми щодо ініціативи власника земельної ділянки до зміни її цільового призначення, слід тлумачити як право власника звернутися до відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування з заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки, а не його обов’язок.

У той же час загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України та передбачають можливість відшкодування шкоди лише за умови неправомірних дій або бездіяльності, якими завдана шкода.

Неправомірними вони є тоді, коли прямо заборонені законом або суперечать прямим приписам закону. Якщо ж дії чи бездіяльність є «юридично байдужими», тобто не згадуються у законі взагалі і не існує спеціальної заборони щодо них, то неправомірними їх вважати не можна.

Позивачем не надано жодних даних, що свідчать про протиправну поведінку відповідача ОСОБА_2 щодо нецільового використання земельної ділянки, яка б також знаходилась у причинному зв’язку із заподіянням шкоди державі, її вину у цьому (у тому числі у описовій частині позовної заяви цих даних також не наведено, оскільки вказано про протиправні дії ОСОБА_7, а шкоду просять стягти із ОСОБА_2.).

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ході розгляду справи суд не вбачає належних достовірних та допустимих доказів наявності підстав майнової відповідальності ОСОБА_2 за нецільове використання земельної ділянки, у зв’язку з чим позов слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.20, 21, 90, 91 ЗК України, ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 10, 60-61, 212-215 ЦПК України,  суд, -

В И Р І Ш И В :

    У задоволенні позову прокурора Решетилівського району до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки – відмовити повністю.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження  або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, до апеляційного суду Полтавської області через Решетилівський районний суд.

    Повний текст рішення складено 15.04.2010 року.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Заступник голови суду           В.М.Микитенко