Справа № 2-743 /10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 серпня 2010 року                                                        Бахмацький районний суд Чернігівської області

в складі:

                  головуючої  - судді   Глушко О.І.

                  при секретарі Макаренко Ю.Г.

                  сторони не з’явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Бахмацького районного суду Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, -

ВСТАНОВИВ:

 12.07.2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, щодо невиплати надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, мотивуючи позов тим, що порушується її право на отримання пенсії у більшому розмірі.

Позивачка до суду не з’явилася, але  надала до суду заяву  про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у поданих запереченнях просив справу розглянути без участі представника, позов не визнав з тих підстав, що здійснюючи нарахування і виплату позивачці підвищення до пенсії він керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, якими на 2008 рік було встановлено наступні розміри надбавки до пенсії: з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 01 липня – 48 грн. 20 коп., з 01 жовтня – 49 грн. 80 коп. Крім того, зазначив, що за відсутності будь-якого іншого акту, який би врегульовував спірні правовідносини, протягом 2009-2010 років розмір підвищення не змінювався і вказане підвищення до пенсії здійснюється лише за рахунок коштів Державного бюджету, а за відсутності відповідного фінансування відсутні підстави для збільшення її розміру. За викладених у сукупності обставин просив у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково  з наступних підстав.

Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту (а.с.10). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни», що підтверджується копією доданого до матеріалів справи відповідного посвідчення (а.с.12) і відповідачем не заперечується.

Згідно із статтями 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі по тексту – Закон № 2195) вона має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

З 2007 року відповідач виплачував позивачці зазначене підвищення в значно меншому розмірі.

Згідно п.12. ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2007 року № 489 зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 зазначене положення Закону визнано неконституційним.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-VІ (далі по тексту – Закон № 107) було внесено зміни до ст. 6 Закону № 2195, у зв’язку з чим з 01.01.2008 року підвищення до пенсії виплачувалося позивачці у розмірі встановленому для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зазначене положення Закону № 107 визнано неконституційним.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 22.05.2008 року ст. 6 Закону № 2195 була поновлена в попередній редакції. Втім, починаючи з травня 2008 року відповідач виплачував позивачці підвищення до пенсії в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Такі дії відповідача суд вважає неправомірними, оскільки у спірних правовідносинах підлягав застосуванню саме Закон № 2195, який має вищу юридичну силу. При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність відповідного фінансування з Державного бюджету України, оскільки в силу положень викладених в абзаці 2 частини 3 ст. 113 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» із змінами, внесеними підпунктом 11 пункту 35 розділу ІІ Закону № 107, в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом та Пенсійним фондом, пенсії визначені законодавством для відповідних категорії громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду.

Відповідно до ст.  257 ЦК України  для  звернення до  суду  з вимогою   про зхахист  цивільного права  або  інтересу  встановлюєтьсмя   трирічний  строк, який  обчислюється з дня,  коли особа дізналася, або повинна  була дізнатися  про порушення   своїх прав, свобод та  інтересів. Оскільки позивачка звернулася  до  суду  12.07.2010 року, то  в даному  випадку застосовується трирічний  строк  позовної давності.

Зазначене є підставою для визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачці підвищення до пенсії з 12.07.2007 року  по 31.12.2007 року і за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року в розмірі меншому, ніж встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії з 12.07.2007 року по 31.12.2007 року і за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому позов підлягає задоволенню.  

Керуючись ст.ст.19, 22, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 10, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни” -  задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області по виплаті пенсії ОСОБА_1  без підвищення її розміру на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України у Бахмацькому районі Чернігівської області провести перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 12.07.2007 року по 31.12.2007 року і за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та здійснити їй відповідні виплати за відрахуванням вже виплачених сум.  

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у Бахмацькому районі на користь ОСОБА_1     08 грн. 50 коп. (вісім гривень 50 копійок) в повернення судового збору та 37 грн. 00 коп. (тридцять сім гривень 00 копійок) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Бахмацький районний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                           Глушко О.І.