Справа № 2-2949/10  

    Р І Ш Е Н Н Я  

І м е н е м      У к р а ї н и  

  09 липня  2010 року  Ленінський районний суд м. Луганська у складі:  

Головуючого: Кравченко Н.О. при секретарі: Гусєвої К.І. розглянувши в відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, третя особа Головне управління Державного Казначейства в м. Луганську Головного Управління  Державного Казначейства України у Луганській області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -  

ВСТАНОВИВ:  

  У травні  2010 року позивач  звернувся до суду з  позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, в обґрунтування позовних вимог  зазначив, що він має статус "дитини війни" у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачувана йому пенсія повинна підвищуватися на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення законів України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та „Про Державний бюджет України на 2007 рік” в частині зупинення  дії ст.6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не відповідають Конституції України тому не можуть застосовуватись. З підстав не відповідності  ст.22 Конституції  України п.п.2 п.41 розділу 11 закону україни „Про Державний Бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  вважає неможливе їх  застосування з 01.01.2007 року. Позивач просив  суд   визнати незаконную бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України Ленінського району м. Луганська по невиплаті їй щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та зобов'язати відповідача  нарахувати та сплатити  на його користь недоплачену йому щомісячну соціальну державну допомогу  з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року,01.01.2008 року по 31.12.2009 р. в сумі 3119 гривень 10 коп.  

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи без його участі.  

  Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська до початку судового засідання надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в своїх запереченнях посилався на наступне, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" були внесені зміни до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік", відповідно до яких: "З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 ст. 5 та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"'. У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"'. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" припинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № б-рп/2007 були визнані такими, що не відповідають Конституції положення пункту 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (ця стаття передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни). Таким чином, норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючими з 09.07.2007. Крім того, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсій за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік” внесені зміни до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”. А саме встановлено, що особам, які мають правовий статус «дитина війни» до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Разом з тим, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року прийнято рішення про визнання неконституційними положень ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік”. Постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” призначення надбавки до пенсії дітям війни врегульовано, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у таких розмірах з 22 травня – 48 грн. 10 коп., з 1 липня – 48 грн. 20 коп. та з 1 жовтня – 49 грн. 80 коп. Згідно ст.54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлено у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Тобто у 2009 році надбавка особам, які мають правовий статус «дитина війни» встановлена на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. у розмірах, діючих у грудні 2008 року, а саме - 49 грн. 80 коп., що відповідає ч.2 ст.54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік". Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.  

Представник третьої особи вимоги позивачки не визнав, надав письмові заперечення, в яких вважав, що позивач правильно зазначив відповідачем в цій справі – Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська, просив в задоволенні позову відмовити. Також просив розглянути справу за відсутності їх представника.  

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач має правовий статус «дитина війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення   № НОМЕР_1   від   18.03.1998   року (а.с.9)  

Позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська з заявою про виплату йому підвищення до пенсії як особі, що має статус «дитина війни», але листом   № 1846/В-15/01/44   від   11.05.2010   року йому було відмовлено в перерахунку (а.с. 11).  

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни".  

Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Наявність у позивача права на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).  

Судом встановлено, що позивач є громадянином України, якому до 02.09.45 р. було менше 18 років, тобто відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами.  

З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 р., то п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 р. Проте Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).  

Відповідно до вимог 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Отже, в період з 01.01.2007 р. по 09.07.2007 р. позивач не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена.  

У той же час, суд вважає, що з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі  є протиправною.  

Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року  положення пункту 28 розділу11 „Внесення змін до деяких законодавчих актів україни”, закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про  внесення змін  до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року  щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не  відповідають Конституції України.  

Таким чином, вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”   за  2008 рік обґрунтовані з  22.05.2008 року по 31.12.2008 року з дня набрання чинності рішення Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.  

  Статтею 71 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році  встановлювати розміри  соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає  встановлення  в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку якиих є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про  соціальний захист дітей» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Суд вважає, що     розрахунок заявлених сум необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено. Відповідно до ст.28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у  розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Законом України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.  

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами  суд вважає, що відповідач  протягом 2009 року повинен був нараховувати та провадити виплату  щомісячної соціальної допомоги позивачу згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а не постанови КМУ № від 28.05.2008 року №530, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача.  

Відповідно до ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції  України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Судом встановлено, що протягом  2007, 2008, 2009 років відповідач нараховував та сплачував позивачу  надбавку до пенсії  як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто в порушення вимог ст.6 закону України „Про соціальний захист дітей війни” чим порушував  права позивача на отримання зазначеної допомоги у розмірі передбаченому ст.6 Закону.  

Керуючись ст.ст.19, 22 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 62, 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 року, Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, статтями 10, 11, 15, 60, 213-215 ЦПК України, суд-  

  В И Р І Ш И В:  

  Заявлені вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.  

Визнати незаконную бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо  не підвищення ОСОБА_1  до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по  31.12.2009 рік.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська   здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1  щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі передбаченому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по  31.12.2009 рік.  

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1  - відмовити за необґрунтованістю.  

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі у 10-денний строк після оголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

    Суддя:                                                                               Кравченко Н.О.