АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«01»березня 2007р.                                                                                                    М.Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі: головуючого: Чушкової В.В. суддів: Винту Ю.М., Половінкіної Н.Ю. секретаря: Брензило В.В.

за участю: прокурора Балицької Р.С., позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Кіцманського району в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, за апеляційною скаргою ОСОБА_5, в інтересах якого і за дорученням діє ОСОБА_3, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2003 року прокурор Кіцманського району, в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5. про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. Посилався на те, що 17 липня 2003 року в сМамаївці Кіцманського району, ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ - 2101, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка перебігала проїзжу частину дороги та заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим вона перебувала на стаціонарному лікуванні у відділені реанімації та інтенсивної терапії, в ортопедичному відділені Чернівецької обласної клінічної лікарні. Витрати на лікування склали 6000 грн., які просив стягнути з відповідача.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2006 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5. на користь ОСОБА_4 2945 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

На вищезазначене рішення ОСОБА_5, в інтересах якого і за дорученням діє ОСОБА_3, подано апеляційну скаргу, в якій він просить

Справа №22ц-148/2007р.                        Головуючий у І інстанції Олексюк Т.І.

Категорія: 19/20                                          Суддя-доповідач Чупікова В.В.

2

рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2006 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Вважає, що судом І інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Посилався на те, що довідка обласної клінічної лікарні від 14 жовтня 2003 року, на підставі якої здійснено розрахунок затрачених коштів на лікування позивачкою, без реєстраційного вхідного номера, відсутнє найменування адресата, а отже є сумнівною. Крім того в довідці зазначено, що позивачка знаходилася на лікуванні з 27.07.2003 року, а ДТП сталося 17.07.2003 року, а отже весь цей час позивачка допомоги не потребувала, що ставить під сумнів достовірність довідки. Зазначав, що Конституція України гарантує всім безоплатне лікування.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених в ній, прокурор та позивачі апеляційну скаргу не визнали, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, прокурора, позивачів, представника відповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.450 ЦК України в редакції 1963 року організації і громадяни, діяльність яких пов"язана з підвищеною небезпекою, зобов"язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18.12.2003 року, яке набрало законної сили щодо стягнення з ОСОБА_5. на користь ОСОБА_4 2625 грн. у відшкодування моральної шкоди, встановлено, що в липні 2003 року внаслідок порушення відповідачем, який керував автомобілем ВАЗ-2101 д.н.НОМЕР_1 по трасі Чернівці-Лужани, п.п.10.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечні для життя і здоров"я в момент заподіяння, і перебувала на стаціонарному лікуванні з 27.07.2003 року по 3.09.2003 року. Вказаним рішенням також встановлено, що груба необережність самої позивачки ОСОБА_4, порушення нею вимог п.п.4.1, 4.4 Правил дорожнього руху України сприяла створенню аварійної обстановки та заподіянню шкоди, а тому стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає 75% від суми заподіяної шкоди. Викладені обставини згідно ст.61 ЦПК України не доказуються при розгляді позову про відшкодування матеріальної шкоди.

З довідок обласної клінічної лікарні від 3.09.2003 року та від 14.10.2003 року вбачається, що позивачка перебувала на лікуванні в обласній клінічній лікарні з 27.07.2003 року по 03.09.2003 року, на лікування витрачені її кошти

З

 в сумі 3927,54 грн./а.с.7, 4-5/. Відповідач ОСОБА_5 та його представник в порушення вимог ст.60 ЦПК України не довели, що лікування позивачки ОСОБА_4 в обласній клінічній лікарні проведено безкоштовно. А тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з врахуванням вимог ст.454 ЦК України в редакції 1963 року правильно визначений розмір відшкодування матеріальної шкоди з відповідача на користь позивачки ОСОБА_4 в сумі 2945 грн.

Апелянт не довів відсутність підстав, визначених ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" для пред"явлення позову прокурором в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та не довів наявність підстав, передбачених ЦПК України, для закриття провадження у даній цивільній справі.

Доводи представника відповідача про скасування рішення суду першої інстанції з підстав незастосування до правовідносин, що склалися, ст.1206 ЦК України, які він виклав в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції безпідставні, оскільки виходять за межі позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Разом з тим, вирішуючи позовну вимогу по даній справі, суд першої інстанції помилково застосував до встановлених правовідносин норми нині діючого ЦК України, що відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2006 року та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.209,218,307,308 ЦПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якого і за дорученням діє ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: