Справа № 11-393/10 Головуючий у І інстанції Сівчук А.Є.
Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 121 Доповідач в апеляційній інстанції Міліщук С.Л.
КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 17 серпня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді – Міліщука С.Л.,
суддів – Матвієнко Н.В., Лозовського А.О.,
за участю прокурора – Баса В.В.,
потерпілої – ОСОБА_2,
захисника – ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 14.06.2010 року, яким
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:
- вироком Луцького міського суду від 22.05.1990 року за ст.ст. 140 ч.ч. 1,2, 81 ч.ч. 2,3, 42, 46-1 КК України (в ред. 1960 року) на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
- вироком Луцького міського суду від 28.01.1993 року за ст. 142 ч. 1 КК України (в ред. 1960 року) на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. 13.04.1996 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;
- вироком Волинського обласного суду від 27.08.2000 року за ст.ст. 19 ч. 5, 140 ч. 3 КК України (в ред. 1960 року) на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. 07.05.2005 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання;
- постановою Луцького міськрайонного суду від 01.07.2008 року на підставі ст. 309 ч. 4 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України, провадження у справі закрито, засуджено:
- за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_4 визначено до відбування 7 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 залишено попередній – тримання під вартою.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 постановлено рахувати з моменту його затримання, тобто з 24 серпня 2009 року.
Стягнуто з ОСОБА_4:
- в користь ОСОБА_5 635 грн. матеріальної шкоди;
- в користь ОСОБА_6 135 грн. матеріальної шкоди;
- в користь ОСОБА_7 1035 грн. матеріальної шкоди;
- в користь ОСОБА_8 4047 грн. матеріальної шкоди, 20 000 грн. моральної шкоди та 200 грн. витрат за надання правової допомоги;
- в доход держави 1584 грн. 16 коп. судових витрат за проведення експертиз.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він:
- в один із днів на початку квітня 2009 року біля 20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння , знаходячись в квартирі потерпілої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, повторно таємно викрав належні останній відеокамеру «Самсунг VP-D31» вартістю 5000 грн. та фірмову сумку до відеокамери вартістю 100 грн., а всього майна на загальну суму 5100 грн.;
- 22.06.2009 року , знаходячись у тій же квартирі, повторно, таємно викрав гроші в сумі 1300 грн., три банківські картки «ПриватБанк» та банківські документи, які матеріальної цінності для потерпілої не становлять;
- 30.06.2009 року в післяобідню пору , перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння , та знаходячись в квартирі потерпілої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, повторно таємно викрав належні останній золотий ланцюжок вартістю 1100 грн. з хрестиком вартістю 400 грн., а всього майна на загальну суму 1500 грн.;
- в один із днів на початку липня 2009 року , перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, та знаходячись в квартирі потерпілої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 повторно таємно викрав з комоду у спальній кімнаті її золоті сережки вартістю 900 грн.;
- в один із днів на початку липня 2009 року , перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в квартирі тієї ж потерпілої ОСОБА_2, повторно таємно викрав з шафи в коридорі дві парасолі вартістю 40 грн. та 210 грн., чим спричинив останній матеріальні збитки на загальну суму 250 грн.;
- 12.07.2009 року , знаходячись на території Завокзального ринку, що по вул. Конякіна в м. Луцьку, повторно таємно викрав з сумочки потерпілої ОСОБА_9 мобільний телефон «Samsung Е-530» вартістю 300 грн., в якому знаходилася електронна сім-картка оператора мобільного зв’язку «ЮМС» вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилися кошти в сумі 10 гривень, а всього майна на загальну суму 335 грн.;
- в один із днів в середині липня 2009 року , знаходячись в квартирі потерпілої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, повторно таємно викрав з полиці кухонної стінки дві пачки кави «Lavazza» вартістю 70 грн. кожна, а всього майна останньої на загальну суму 140 грн.;
- в один із днів в середині липня 2009 року в післяобідню пору , перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння , знаходячись в квартирі потерпілої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, повторно таємно викрав з комоду у спальній кімнаті її золоту обручку вартістю 700 грн.;
- 16 липня 2009 року біля 10-ї год., знаходячись в приміщенні магазину «Мобіл Плюс», розміщеному на території Завокзального ринку по вул. Кравчука – Карпенка-Карого в м. Луцьку, повторно таємно викрав з вітрини належний ОСОБА_7 мобільний телефон «Soni Erikson Z555» вартістю 1035 грн.;
- 18 липня 2009 року біля 10-ї год. , перебуваючи на території Завокзального ринку, що по вул. Карпенка-Карого в м. Луцьку, повторно таємно викрав із сумочки потерпілої ОСОБА_6 належний їй мобільний телефон «Samsung E490» вартістю 500 грн., в якому знаходилася електронна сім-картка оператора мобільного зв’язку «МТС» вартістю 50 грн., на рахунку якої знаходилися кошти в сумі 85 гривень, а всього майна на загальну суму 635 грн.;
- 25 липня 2009 року в дообідню пору , перебуваючи в літньому кафе, що по вул. Карбишева, 1 в м. Луцьку, повторно таємно викрав з сумочки потерпілої ОСОБА_5 її мобільний телефон «Samsung D900» вартістю 600 грн., в якому знаходилася електронна сім-картка оператора мобільного зв’язку «МТС» вартістю 20 грн., на рахунку якої знаходилися кошти в сумі 15 грн., а всього майна на загальну суму 635 грн.;
- 28 липня 2009 року , знаходячись в квартирі потерпілої ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, повторно таємно викрав з полиці меблевої стінки в залі належні їй мобільний телефон «Samsung» вартістю 130 грн. та зарядний пристрій до мобільного телефону вартістю 30 грн., а всього майна на загальну суму 160 грн.;
- 05 серпня 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння знаходячись в квартирі вищевказаної потерпілої ОСОБА_2, повторно таємно викрав належний останній стаціонарний телефон «Панасонік» вартістю 90 грн.;
- в один із днів на початку серпня 2009 року, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння , знаходячись в тій же квартирі потерпілої ОСОБА_2, повторно таємно викрав належний їй телевізор іноземного виробництва вартістю 800 грн.;
- 09 серпня 2009 року в період часу з 13-00 год. до 14-00 год ., знаходячись в маршрутному таксі №1, що рухалося з вул. Дубнівська на пр. Соборності в м. Луцьку, повторно таємно викрав з задньої кишені брюк потерпілого ОСОБА_10 належний йому мобільний телефон «Нокіа 2610» вартістю 170 грн. з чохлом вартістю 10 грн., в якому знаходилася електронна сім-картка оператора мобільного зв’язку «МТС» вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилися кошти в сумі 10 грн., а всього майна на загальну суму 215 грн..
Крім цього, засуджений ОСОБА_4, в один із днів з 06 по 08 серпня 2009 близько 16-00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в коридорі квартири ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин, під час сварки з ОСОБА_11, умисно наніс останньому сконцентрований удар кулаком правої руки в ліву скроневу ділянку голови, внаслідок чого ОСОБА_11 з прискоренням вдарився правою частиною голови у стіну. Після чого, в момент знаходження ОСОБА_11 у сидячому положенні, повторно наніс зверху два сконцентровані удари кулаками лівої і правої руки по голові, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під тверду мозкову оболонку в ділянці конвекситальної з переходом на базальну поверхню лівої півкулі головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 256 від 28.09.2009 року за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння і, які 13.08.2009 року спричинили смерть потерпілого.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_4 зазначає, що вчинив лише дві крадіжки, а саме, викрав у потерпілої ОСОБА_2 в квітні 2009 року відеокамеру «Самсунг VP-D31», а потім 5 серпня 2009 року стаціонарний телефон «Панасонік». Інших інкримінованих йому крадіжок він не вчиняв. До смерті ОСОБА_11 не причетний, оскільки в період з 5 серпня 2009 року був відсутній в м. Луцьку, так як працював на дачі ОСОБА_12 в с. Гараджі, з якою лише о 20 год. 8 серпня 2009 року повернувся на маршрутному таксі в місто. Явки з повинними писав та давав визнавальні показання при допитах і відтвореннях обстановки та обставин події під тиском працівників міліції, які застосовували до нього фізичне та психічне насильство. Вважає, що було порушено його право на захист, оскільки він вимушено відмовився від участі захисника на початку досудового слідства.
Просить вирок суду змінити, визнати його винним лише по двох епізодах крадіжки у потерпілої ОСОБА_2 – в квітні 2009 року відеокамери «Самсунг VP-D31», а потім 5 серпня 2009 року стаціонарного телефону «Панасонік», та обрати йому покарання, не пов’язане з позбавленням волі. По інших епізодах крадіжок чужого майна, а також по заподіянню ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього – закрити справу за недоведеністю його вини у вчиненні даних злочинів.
Захисник засудженого – адвокат ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. Посилається на те, що в ході розслідування кримінальної справи було порушено право ОСОБА_4 на захист, оскільки він вимушено відмовився на початку досудового слідства від захисника. Вважає, що вина його підзахисного доведена лише по двом епізодам крадіжки у потерпілої ОСОБА_2 – відеокамери «Самсунг VP-D31» та стаціонарного телефону «Панасонік». У скоєнні інших інкримінованих епізодів крадіжок та нанесенні ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього, вина ОСОБА_4 не доведена, і ґрунтується на протирічних доказах, які зібрані з суттєвим порушенням норм КПК України, оскільки допитували його із застосуванням психічного та фізичного насильства. Вказує також і на суттєві протиріччя у висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 та відсутність прямого причинного зв’язку між нанесенням засудженим ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_11 тілесних ушкоджень.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляцій, засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника – адвоката ОСОБА_3, які просили їхні апеляції задовольнити, потерпілу ОСОБА_2, яка просила задовольнити апеляції засудженого та його захисника, міркування прокурора, який просив залишити апеляції без задоволення, а вирок без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 323, 327, 334 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. Мотивувальна частина такого вироку повинна містити, крім формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, ще й докази, на яких ґрунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає одні докази, обставини, приймаючи за основу інші.
Ці вимоги закону по даній справі в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України були дотримані. Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому крадіжок підтверджується зібраними по справі та дослідженими судом доказами, а саме показаннями:
- потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 . про обставини викрадення належного їм вищезазначеного майна;
- свідка ОСОБА_13, пр оте, що 14 серпня 2009 року ОСОБА_4 приніс їй додому стаціонарний телефон «Панасонік»;
- свідка ОСОБА_14 про те, що, 17.06.2009 року у 38 відділення ПТ «Ломбард-Скарбниця» громадянином ОСОБА_15 було передано в якості застави відеокамера «Самсунг» з пультом, зарядним пристроєм та сумкою, в якій вона знаходилась, які 28.08.2009 року були вилучені працівниками міліції ;
- протоколом виїмки (т. 1 а.с.163), згідно якого працівниками міліції у 38 відділенні ПТ «Ломбард-Скарбниця» було виявлено та вилучено відеокамеру «Самсунг» з пультом, зарядним пристроєм та сумкою, в якій вона знаходилась;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 21.09.2009 року, із якого вбачається, що відеокамеру «Самсунг» в ПТ «Ломбард-Скарбниця» він здав на прохання ОСОБА_4, а отримані від цього гроші від він передав останньому ;
- протоколами явок з повинною ( т.1 а.с. 85, 91, 99, 112, 119, 126, 134, 141, 147, 189, 209, 235, 264, 285), із яких вбачається, що ОСОБА_4 добровільно заявив про вчинення ним крадіжок: відеокамери, грошей, золотого ланцюжка з хрестиком, золотих сережок, двох парасоль, двох пачок кави «Lavazza», золотої обручки, мобільного телефону «Самсунг», стаціонарного телефону «Панасонік», малого телевізора з квартири потерпілої ОСОБА_2; мобільного телефону «Самсунг Е550» з сумочки потерпілої ОСОБА_9; мобільного телефону «Соні-Еріксон» потерпілої ОСОБА_7 в приміщенні магазину «Мобіл Плюс»; мобільного телефону «Самсунг Е420» з сумочки потерпілої ОСОБА_6; мобільного телефону «Самсунг D900» з сумочки потерпілої ОСОБА_5; мобільного телефону «Нокіа 2610» з задньої кишені штанів потерпілого ОСОБА_10;
- протоколами відтворення обстановки та обставин події ( т.1 а.с. 156 – 161, 198 – 199, 218 – 220, 250 – 251, 273 – 274, 294 – 295, ) згідно яких ОСОБА_4 на місці детально розповів та показав де, коли, як і при яки обставинах він вчинив інкриміновані йому крадіжки майна потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10;
- протоколом вилучення (т.1 а.с. 165) згідно якого у ОСОБА_4 було вилучено стаціонарний телефон «Панасонік»;
- протоколом пред’явлення предметів для впізнання (т.1 а.с. 327-328) згідно якого потерпіла ОСОБА_2 впізнала стаціонарний телефон «Панасонік», який був у неї викрадений ОСОБА_4;
- протоколом вилучення (т.1 а.с.231) від 06.08.2009 року, згідно якого в ОСОБА_16 було вилучено мобільний телефон «Самсунг Е490», належний ОСОБА_6, який його син знайшов біля під’їзду.
Що ж стосується твердження засудженого та його захисника, про те, що ОСОБА_4, окрім крадіжки у потерпілої ОСОБА_2 – відеокамери «Самсунг VP-D31» та стаціонарного телефону «Панасонік», інших інкримінованих йому крадіжок не вчиняв, колегія суддів їх до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищенаведеними доказами, які повністю узгоджуються між собою та іншими обставинами справи. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу вироку, зазначивши, при цьому мотиви, з яких він відкидає одні докази, обставини, приймаючи за основу інші, та вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.2 ст. 185 КК України.
Що ж стосується посилань захисника та ОСОБА_4 та про те, що явки з повинними останній писав та давав визнавальні показання при допитах і відтвореннях обстановки та обставин події стосовно крадіжок майна під тиском працівників міліції, які застосовували до нього фізичне та психічне насильство у зв’язку з чим він вимушено відмовився від правової допомоги захисника, внаслідок чого було порушено його право на захист, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, допитані в судовому засіданні працівники міліції ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , показали, що ОСОБА_4 при оформленні з’явлень із зізнанням, під час проведення відтворень обстановок та обставин події та при дачі визнавальних показань стосовно обставин вчинення ним 15 крадіжок майна, давав показання, розповідав та показував на місці сам добровільно, і до нього ніхто будь-якого психічного чи фізичного насильства не застосовував.
Свідок же ОСОБА_18 також показала, що на початку досудового слідства вона неодноразово роз’яснювала ОСОБА_4 його право на захист, і останній сам добровільно відмовлявся від правової допомоги захисника, про що власноруч зазначав у відповідних протоколах.
Призначене покарання засудженому за ч. 2 ст. 185 КК України відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для зміни чи скасування вироку в частині його засудження за ч. 2 ст. 185 КК України по обставинах, викладених в апеляціях, колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 22 КПК України прокурор і слідчий зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин справи.
В описовій частині постанови про пред’явлення обвинувачення відповідно до вимог ст. 132 КПК України повинно бути сформульоване те обвинувачення, у вчиненні якого обвинувачується особа з зазначенням місця, часу, мотиву, мети та способу вчинення злочину, з наведенням ознак об’єктивної і суб’єктивної сторони злочину.
Аналогічні дані, згідно вимог ст. 223 КПК України, повинні бути зазначені і в обвинувальному висновку.
Відповідно до ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Мотивувальна частина вироку, як зазначено у ст. 334 КПК України, повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом доведеним з обов’язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Слідчий, який проводив досудове слідство по кримінальній справі в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, прокурор, який здійснював нагляд за її розслідуванням і затверджував обвинувальний висновок, суд, який розглядав справу і постановив обвинувальний вирок цих вимог закону не дотримались і не виконали.
Суд, не дослідивши належним чином усіх обставин справи щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_11, зокрема, коли і яким саме способом зазначені ушкодження були останньому спричинені, механізм їх нанесення та виникнення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_4 у нанесенні умисних тяжких тілесних ушкоджень, які потягнули смерть особи, який, на думку колегії суддів, є сумнівним і таким, що ґрунтується на суперечливих доказах.
Зокрема, сам засуджений на початку досудового слідства у своїй явці з повинною та при відтворенні з ним обстановки та обставин події не заперечував щодо конфлікту між ним та ОСОБА_11, який відбувся біля 16 години в період з 6 по 8 серпня 2009 року, в ході якого він наніс останньому один удар кулаком правої руки в ліву скроневу ділянку голови, внаслідок чого ОСОБА_11 вдарився правою частиною голови об стіну, після чого, в момент знаходження ОСОБА_11 у сидячому положенні, повторно наніс зверху два удари кулаками лівої і правої руки по голові. В подальшому він змінив свої показання пояснюючи, що до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11 6 – 8 серпня 2009 року він не причетний, оскільки з 5 серпня 2009 року був відсутній в м. Луцьку, так як працював на дачі ОСОБА_12 в с. Гараджі, з якою лише о 20 год. 8 серпня 2009 року повернувся на маршрутному таксі в місто.
Органами досудового слідства та судом в основу обвинувачення покладені суперечливі показання потерпілої ОСОБА_2 щодо обставин конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_11, місця та механізму нанесення останньому ударів. При цьому ОСОБА_2 показувала, що ОСОБА_4 наніс ОСОБА_11 лише три удари кулаками лише по голові і останній при цьому не падав.
Разом з тим, як вбачається із судово-медичної експертизи (т.1 а.с. 55 – 60) у ОСОБА_11 на шкірі волосистої частини голови, в тім’яній ділянці були виявлені – три садна округлої та неправильної форми, покриті сухою бурою кіркою, що знаходиться вище рівня неушкодженої шкіри, розмірами 1,1 на 0,4 см., 0,8 на 0,7 см. та 0,6 на 0,4 см., на шкірі верхньої повіки лівого ока синець продовгуватої форми, на шкірі крила носа справа наявна ранка лінійної форми, розміром 1,6 на 0,3 см.. На внутрішній поверхні м’яких тканин голови виявлено дифузійно обмежений крововилив в проекції тім’яно-потиличної ділянки справа, темно коричневого кольору, округлої форми, із нечітким контуром, розміром 8,5 на 7,8 см.. Аналогічної морфології крововилив наявний на 0,5 см попереду та дещо вправо від попереднього, розміром 4,9 на 4,6 см.. Аналогічний крововилив виявлений в лівій тім’яно-скроневій ділянці, неправильної овальної форми розміром 4,9 на 4,4 см.. Окрім цього були також виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку в ділянці конвекситальної з переходом на базальну поверхню лівої півкулі головного мозку, закритий злам VІІ-ребра зліва по передній пахвинній лінії, крововиливи в м’які тканини в проекції зламу ребра, ранки, синці обличчя, тулуба. Тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці передньої поверхні грудної клітки виникли за 5-7 днів до моменту настання смерті внаслідок контактів із тупим предметом (предметами) із обмеженою контактуючою поверхнею. Тілесні ушкодження у вигляді ранок в ділянці крил та кінчика носа виникли в короткий проміжок часу до настання смерті від дії тупого твердого предмету із гострим краєм. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Тілесне ушкодження у вигляді зламу VІІ-ребра зліва виникло незадовго до настання смерті або в момент її настання, від дії тупого предмету, цілком можливо, при некваліфікованому наданні невідкладної допомоги. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості. Закрита черепно-мозкової травми у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку виникла від контакту із тупим предметом із необмеженою контактуючою поверхнею і, не виключається, що в наслідок падіння з попередньо приданим прискоренням. Черепно-мозкова травма могла бути отримана за 4-8 діб до моменту настання смерті. Причиною смерті ОСОБА_11 стала закрита черепно-мозкова травма, що супроводжувалась масивним (150 мл) крововиливом під тверду мозкову оболонку, що в подальшому зумовило здавлення речовини головного мозку, призвело до розвитку набряку-набухання мозку з крововиливом під тверду мозкову оболонку в ділянці конвекситальної з переходом на базальну поверхню лівої півкулі головного мозку, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в клінічному перебізі .
При цьому, органи досудового слідства та суд інкримінуючи в вину ОСОБА_4 нанесення ним ОСОБА_11 одного удару кулаком правої руки в ліву скроневу ділянку голови та двох ударів кулаками лівої і правої руки по голові, внаслідок чого, на їх думку, останньому і була спричинена закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку виникла від контакту, залишено поза увагою, що згідно вищевказаного висновку судово-медичної експертизи дане тілесне ушкодження могло виникнути внаслідок падіння з попередньо приданим прискоренням.
Пославшись у вироку на показання допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_23, щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень у виді закритої черепно-мозкової травми, суд не з’ясував, чому ці показання істотно відрізняються і фактично суперечать висновку судово-медичної експертизи № 256 (а.с. 55 – 60 ) щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень.
Ні органи досудового слідства, ні суд першої інстанції не встановили, від яких саме дій сталося падіння ОСОБА_11, хто, і при яких обставинах заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці передньої поверхні грудної клітки, які виникли за 5-7 днів до моменту настання смерті внаслідок контактів із тупим предметом (предметами) із обмеженою контактуючою поверхнею, що свідчить про застосування до нього у цей період фізичного насильства.
Досудове та судове слідство по справі проведено поверхово, висновок судово-медичної експертизи судом фактично не досліджено, розбіжності в показаннях експерта і висновку експертизи не усунуті, питання по можливість призначення додаткової чи повторної експертизи судом не вирішувалося.
Заява ОСОБА_24 про непричетність до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_11 ретельно не перевірена, протиріччя в його показаннях, та показаннях потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_12 не усунуті, не досліджено механізм спричинення потерпілому тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми та наявність чи відсутність прямого причинного зв’язку між ними та причиною смерті потерпілого.
Окрім цього суд в мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні висновку про винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, не навів переконливих мотивів з яких він кладе в основу вироку одні докази та не приймає до уваги інші, а також послався на визнавальні показання підсудного ( т.1 а.с. 21 – 23, 49 – 50, 346 – 348, 403), які в судовому засіданні взагалі не досліджувались, що є грубим порушенням вимог 323 КПК України.
Судом також не враховано кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, механізм їх заподіяння. За таких обставин висновок суду про винність ОСОБА_24 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, зроблений без повного, всебічного та об’єктивного аналізу наявних у справі доказів є передчасний.
Враховуючи, що досудове слідство та суд першої інстанції поверхнево, однобічно і неповно дослідили обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а суд не має змогу усунути виявлені недоліки в судовому засіданні, в тому числі і в порядку ст. 315-1 КПК України, оскільки для цього необхідно провести значний обсяг слідчих та оперативно-розшукових дій, а тому кримінальна справа підлягає направленню прокурору для проведення додаткового розслідування.
В ході проведення додаткового розслідування необхідно:
- розшукати та встановити осіб з числа знайомих, рідних, сусідів з ким в період з 6 по 13 вересня 2009 року спілкувався ОСОБА_11 та шляхом їх допиту з’ясувати куди в цей період їздив останній, і чи були у нього в цей період з кимось конфлікти, чи застосовував до нього хтось фізичне насильство, чи були на ньому якісь тілесні ушкодження;
- з’ясувати хто, коли і при яких обставинах заподіяв ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці передньої поверхні грудної клітки які виникли за 5-7 днів до моменту настання його смерті та перевірити їх можливу причетність до заподіяння потерпілому закритої черепно-мозкової травми;
- шляхом встановлення та допиту знайомих, сусідів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_12, працівників волинського обласного наркологічного диспансеру встановити хронологічно місце перебування ОСОБА_4 в період з 6 по 8 серпня 2009 року та з’ясувати шляхом їх допиту де в цей період перебував останній;
- детально перевірити показання ОСОБА_4 щодо обставин його повернення з с. Гараджа в м. Луцьк біля 20 год. 8 серпня 2009 року;
- встановити механізм заподіяння ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть.
З врахуванням встановленого вирішити питання про причетність ОСОБА_4 до заподіяння ОСОБА_11 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього та правильно кваліфікувати його дії.
Керуючись ст.ст. 365-366 КПК України, колегія суддів судової палати –
У Х В А Л И Л А:
Апеляції засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 14 червня 2010 року в частині засудження ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України та вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_25 – скасувати, а справу направити прокурору м. Луцька для проведення додаткового розслідування.
Виключити з вироку вказівку про призначення ОСОБА_4 покарання на підставі ст. 70 КК України.
Вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.2 ст. 185 КК України до двох років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий /підпис/ С.Л.Міліщук
Судді /підписи/ Н.В. Матвієнко, А.О. Лозовський
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду Волинської області С.Л.Міліщук