Спр.№ 2-289/10                                                                                                   Копія:

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2010 року                         Щорський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Лихошерста В.В.

при секретарі Мирошниченко А.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

представників відповідача Блинника В.П., Щиглевської Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Щорсі справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області про стягнення шкоди, заподіяної здоров”ю та зобов”язання відповідача в подальшому проводити виплати, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області про стягнення шкоди, заподіяної здоров”ю та зобов”язання відповідача в подальшому проводити виплати, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.  

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що працюючи трактористом в колгоспі ім. Шевченка с. Рогізки Щорського району він 4 серпня 1980 року отримав виробничу травму, в результаті якої втратив 30 % професійної працездатності. Рішенням Щорського районного суду від 19 грудня 2002 року зобов”язано відповідача виплачувати йому відшкодування втраченого заробітку з 1 липня 2002 року і довічно по 49 грн. 50 коп. щомісячно, проводячи перерахунки відповідно до чинного законодавства. Однак, відповідач не проводить перерахунок в разі збільшення мінімального розміру заробітної плати, здійснюючи лише раз на рік перерахунок відповідно до підвищення середньої заробітної плати.

    В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Він пояснив, що відповідно до ч. 2 ст. 1208 ЦК України у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров”я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду. З 1 березня 2010 року відповідач виплачує йому страхове відшкодування у розмірі 142 грн. 01 коп.

 Представники відповідача позов не визнали посилаючись на те, що перерахунки розміру страхового відшкодування позивачу проводяться щорічно станом на 1 березня, виходячи із коефіцієнту збільшення рівня середньої заробітної плати у відповідній галузі. Положення ст. 1208 ч. 2 ЦК України не має застосовуватися в даному випадку, оскільки відповідно до ст. 9 ЦК України вказані правовідносини врегульовані спеціальним законом, а саме п. 3 ч. 1 ст. 29, п. 1 ст. 34 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров”я. Це передбачено і “Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат”, затвердженим постановою правління Фонду від 27.04.2007 р. № 24, який передбачає здійснення перерахунку страхових виплат лише у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності, переходу на інший вид пенсії та у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки.

Суд, вислухавши сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

    Позивач, працюючи трактористом в колгоспі ім. Шевченка с. Рогізки Щорського району він 4 серпня 1980 року, отримав виробничу травму, в результаті якої втратив 30 % професійної працездатності. Рішенням Щорського районного суду від 19 грудня 2002 року зобов”язано відповідача виплачувати йому відшкодування втраченого заробітку з 1 липня 2002 року і довічно по 49 грн. 50 коп. щомісячно, проводячи перерахунки відповідно до чинного законодавства. Перерахунки розміру страхового відшкодування позивачу проводяться щорічно станом на 1 березня, виходячи із коефіцієнту збільшення рівня середньої заробітної плати у відповідній галузі.    

    Позивач посилається як на підставу проведення перерахунку страхових виплат на положення ч. 2 ст. 1208 ЦК України (в редакції 2003 року), де зазначається, що за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров”я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

      Однак, відповідно до ст. 5 ЦК України (в редакції 2003 року) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом”якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

    За таких обставин суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами, мають застосовуватися акти цивільного законодавства, які діяли до набрання законної сили нового ЦК України (в редакції 2003 року), тобто ЦК України в редакції 1963 року та інших нормативних актів.

     Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі — Закон № 1105-ХІУ), Закону від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (в редакції Закону від 21 листопада 2002 р. № 229-ІУ), КЗпП, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів у тій їх частині, що не суперечить Закону № 1105-ХІУ. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про страхування від нещасного випадку, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору.  

    Відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, — незалежно від наявності вини.  

    Ст. 456 ч. 1 ЦК України передбачувалося, що у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров»я, пов»язаних з виконанням ним трудових обов»язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов»язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток…

    Згідно ст. 463 ЦК України потерпілий, який частково втратив працездатність, вправі в будь який час зажадати від організації або громадянина, відповідальних зазаподіяне йому каліцтво або інше ушкодження його здоров»я. відповідного збільшення відшкодування якщо його працездатність в дальшому зменшилася в зв»язку із заподіяним ушкодженням здоров»я порівняно з тією, яка залишилася у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди, або коли зменшився розмір пенсії, що він одержує в порядку державного соціального страхування.

      Частиною 1 статті 29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. №1105  встановлено підстави для перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу.

Пунктом 3 частини 1 статті 29 Закону № 1105, встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати при перерахуванні сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу застосовується у порядку, визначеному законодавством.

      Пункт 1 статті 34 Закону № 1105 передбачає, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я, і не повинна перевищувати середньомісячного заробітку до його ушкодження. Це свідчить про те, що розмір щомісячної страхової виплати залежить виключно від ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку до ушкодження здоров'я потерпілого і не залежить від розміру мінімальної заробітної плати.

      „Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат", затвердженим постановою правління Фонду від 27.04.2007 р. № 24, погодженим з Міністерством праці та соціальної політики України, яке здійснює державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 р. за № 715/13982,  передбачено здійснення перерахунку страхових виплат лише у разі: зміни ступеня втрати   професійної працездатності, переходу на інший вид пенсії та у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки.

      Відповідач щорічно станом на 1 березня здійснювало потерпілому ОСОБА_1 перерахунок щомісячної страхової виплати на підставі відповідних постанов правління Фонду. Виходячи з рішення Щорського районного суду по справі № 2-371/02 від 19.12.2002 року, щомісячна страхова виплата з 01.07.2002 року становить - 49,50 грн. Так розмір щомісячної страхової виплати становив станом:

на 01.03.2003 р. - 58.51 грн.( коефіцієнт збільшення 1,182);

на 01.03.2004 р. - 67,40 грн. (коефіцієнт збільшення 1,152);

на 01.03.2005 р. - 83.44 грн. (коефіцієнт збільшення 1,238);

на01.03.2006р.-100,38 грн. (коефіцієнт збільшення 1,203);

на01.03.2007р.-118,75 грн. (коефіцієнт збільшення 1,183);

на 01.03.2008 р. - 133,60грн. (коефіцієнт збільшення 1,125);

на 01.03.2009 р. - 142,01 грн. (коефіцієнт збільшення 1,063);

на 01.03.2010 р. - 142,01 грн. (коефіцієнт збільшення 1,00).  

      За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач виплачує щомісячно суму відшкодування втраченого заробітку позивачу не порушуючи чинного законодавства і тому в задоволенні позову необхідно відмовити в зв"язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

Судові витрати згідно ст. 88 п.4 ЦПК України, понесені судом у зв"язку з розглядом справи, слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 440, 450, 456 ч. 1, 463 ЦК України (в редакції 1963 року), ч. 1 ст. 29, п. 1 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. №1105, „Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат", затвердженим постановою правління Фонду від 27.04.2007 р. № 24, ст. ст.   3-6, 10, 11, 15, 31, 213-215 ЦПК  України, суд, -          

ВИРІШИВ:

     В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області про стягнення шкоди, заподіяної здоров”ю та зобов”язання відповідача в подальшому проводити виплати, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати відмовити.

    Судові витрати віднести за рахунок держави.

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через суд, який постановив рішення.

 Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з наступного дня після проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя: В.В.Лихошерст

    Копія вірна:

    Суддя Щорського районного суду

    Чернігівської області                     В.В.Лихошерст

    Довідка: рішення законної сили не набрало.

    Суддя Щорського районного суду

    Чернігівської області                     В.В.Лихошерст