Апеляційний суд Кіровоградської області
25006, м. Кіровоград, ДСП-5, вул. В.Пермська 2, тел. 24-56-63
Справа № 11а – 322/2010 року Головуючий у суді І-ї інстанції – Горовець М.І.
Категорія – ст.115 ч.1 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції – Кадегроб А.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого – судді: Осєтров В.І.,
суддів: Кадегроб А.І., Борща В.С.,
за участю прокурора: Чабанюк Т.В.,
захисника-адвоката: ОСОБА_3,
засудженого: ОСОБА_4,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляцію засудженого ОСОБА_4 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2009 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, росіянина, громадянина Російської Федерації, уродженця м. Свердловськ, Свердловської області, Росія, освіта середня, не одруженого, не працюючого, що проживав за адресою: АДРЕСА_1, з кінця 2006 року без реєстрації, такого, що не має судимості,
засуджено за ст.115 ч.1 КК України на 8 років позбавлення волі.
Вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.
Суд визнав винним та засудив ОСОБА_4 за те, що він 04.11.2008 року утримувався в ІТТ Добровеличківського РВ УМВС України в Кіровоградській області згідно постанови Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.11.2008 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП. За вчинення аналогічного правопорушення з 04.11.2008 року за постановою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05.11.2008 року разом з ОСОБА_4 утримувався ОСОБА_6 В період часу з 24.00 год. 06.11.2008 року до 02.00 год. 07.11.2008 року, ОСОБА_4 перебуваючи в одній камері №4 з потерпілим ОСОБА_6 в ІТТ Добровеличківського РВ УМВС України в Кіровоградській області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків у зв'язку з неадекватною поведінкою ОСОБА_6 почав його відштовхувати, а в подальшому схопив мотузку, яка була виготовлена самим потерпілим і знаходилась у нього на шиї, та почав нею здавлювати шию потерпілого доки ОСОБА_6 знепритомнів. При цьому ОСОБА_4 не кричав і не кликав на допомогу постового ІТТ Добровеличківського РВ УМВС України в Кіровоградській області. В подальшому ОСОБА_4 тримаючи мотузку на шиї потерпілого, відштовхнув останнього у напрямку вхідних дверей камери №4, розвернув спиною до себе та штовхнув на підлогу. Потерпілий від поштовху упав обличчям на підлогу, а ОСОБА_4 маючи реальну можливість покликати собі на допомогу постового ІТТ ОСОБА_7, з метою уникнення продовження конфлікту, цього не зробив, а ставши на коліна на підлогу біля потерпілого умисно розуміючи можливість настання смерті потерпілого, продовжував здавлювати мотузку на його шиї до тих пір доки останній перестав подавати ознаки життя. Смерть потерпілого настала від механічної асфіксії, закриття дихальних шляхів при удушенні на місці події, тобто в камері №4 ІТТ Добровеличківського РВ УМВС України в Кіровоградській області.
В апеляції на вирок суду першої інстанції засуджений ОСОБА_4 просить його скасувати та перекваліфікувати його дії на ст.118 КК України, оскільки досудове та судове слідство є однобічним, а тому висновки суду, на його думку, не відповідають обставинам справи. Також вказує, що його позбавлено можливості надати свої запитання при проведенні судово-психологічної експертизи, а також залишено поза увагою клопотання про проведення повторної експертизи. Під час досудового слідства працівниками ІТТ щодо нього було застосовано психічний примус з метою приховати дійсні події, що мали місце на передодні смерті ОСОБА_6, оскільки до загибелі потерпілий прохав викликати лікаря у зв’язку із поганим самопочуттям, в нього була біла гарячка, як у особи, яка зловживала алкоголем, а потім працівники ІТТ його побили. Коли засуджений спав, то потерпілий з невідомих причин почав його душити, оскільки в нього був напад, а тому засуджений захищався і не усвідомлював, що може заподіяти смерть потерпілому. Перед прибуттям експерта на місце події працівники ІТТ прибрали розбиту раковину, вирваний кран та намотану на другий кран мотузку, які були результатом нападу у потерпілого. Коли потерпілий душив засудженого останній був одягнений у кофту з довгим коміром, а тому сліди на його шиї відсутні. Неповно досліджено покази свідків та порушено право на захист. Під час розгляду справи брав участь прокурор, який приймав участь під час обрання міри запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_4 та захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах останнього, які підтримали апеляцію, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без зміни, виходячи з таких підстав.
Допитаний в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні умисного вбивства не визнав та пояснив, що з 04.11.2008 року відбував адміністративне арешт строком на 7 діб в камері №4 Добровеличківського РВ УМВС України в Кіровоградській області разом з ОСОБА_6 06.11.2008 року ввечері останній почав бігати по камері розмовляти сам з собою, кричати, а потім розірвав на смуги підодіяльник, і коли він запитав для чого він це робить, той відповів, що це не його справа і краще щоб він ліг спати. Потім, він ліг накрив голову ковдрою, щоб його не чути. Через деякий час прокинувся від того, що почув як ОСОБА_6 кричав, щоб його не били. Коли відкинув одіяло, то побачив, що з камери виходив якийсь працівник міліції. ОСОБА_6 лежав на своєму ліжку і сказав, що його били з невідомих йому причин. Він побачив, що відірвана раковина умивальника, побиття ОСОБА_6 продовжувалась приблизно 2 хвилини. На крані були намотані ОСОБА_6 вірьовки. ОСОБА_6 знов почав кричати, що якийсь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 хочуть його вбити. Він підійшов до дверей і кричав. При цьому кульгав на одну ногу на яку саме не пам'ятає. Потім, ОСОБА_6 заскочив на вікно хотів вирвати оцинковане залізо, звав начальника міліції, а потім зіскочив з вікна підскочив до крану, відірвав його, і взяв в ліву руку раковину умивальника в праву кран і стоячи біля дверей говорив, що просто так він не здасться. Все це ОСОБА_6 робив протягом 5 хвилин. Він покурив і приліг на ліжко. Коли він лягав, то вірьовки висіли на крані. Через деякий час він почув, що ОСОБА_6 почав його душити, а він почав його відштовхувати, але у нього нічого не виходило, він не міг крикнути, дихати. Потім, нащупав у нього на шиї мотузку і здавив двома руками попереду за шию. Після цього, руки ОСОБА_6 послабились, а він зміг піднятися і тримаючи мотузку підняв ОСОБА_6 з себе. Він стояв на ліжку і не кричав, бо вважав, що це марним, оскільки черговий ніяких заходів не вживає. Коли він піднявся, то ОСОБА_6 його уже не тримав. Він став боком до потерпілого, здвинув ОСОБА_6 в сторону до дверей і той упав на живіт, а він упав на коліна рядом з ним. З рота ОСОБА_6 потекла кров. Після цього, він зняв з шиї ОСОБА_6 мотузку, якою витер кров і відкинув до раковини. Потім, сів закурив цигарку. Через деякий час постовий відкрив віконце в камеру і побачив, що ОСОБА_6 лежить на підлозі і запитав, чому той лежить на що він відповів, що ОСОБА_6 почав його душити, а він захищався. Потім його перевели в слідчу кімнату. Чому він раніше говорив, що ОСОБА_6 повішався на вікні він пояснити не може. Вказав, що він мав реальну можливість припинити душити потерпілого та покликати на допомогу, але він його задушив, чого пояснити не може. Вважає, що це було перевищення меж самооборони, а не навмисне вбивство.
Незважаючи на не визнання вини засудженим, вина ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованого йому злочину підтверджуються по справі та дослідженими судом першої інстанції доказами, зокрема:
Поясненнями допитаних у суді першої інстанції свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 які пояснили суду, що вони перебували в ІТТ Добровеличківського РВ УМВС України в ніч з 06 на 07 листопада 2008 року , але не чули ніяких сварок, криків, звуків боротьби, стуку у двері, зауважень постового ІТТ.
Показаннями свідка ОСОБА_17, який пояснив суду першої інстанції, що з 28.10.по 07.11.2008 року він утримувався в ІТТ Добровеличківського РВ УМВС України в Кіровоградській області. Приблизно після 20.00 год. 06.11.2008 року в одній із камер ІТТ хтось почав кричати. Постовий ОСОБА_7 заспокоїв чоловіка, що кричав, а потім підійшов до камери №1, де він утримувався з ОСОБА_19, відкрив віконце та в розмові сказав, що в камері №4 у одного чоловіка „біла гарячка”. В подальшому чоловік з камери №4 знову почав кричати. Оскільки віконце в камеру було відкрито, він бачив як ОСОБА_7 покликав з чергової частини ОСОБА_8 і вони били чоловіка, що кричав, після чого той заспокоївся. Коли ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли з ІТТ чоловік знову став кричати, кидатись на стіни, бити по них, було чути як там відірвали раковину. Приблизно через півгодини ОСОБА_7 повернувся до ІТТ, почав робити обхід камер. Потім приїхало керівництво і він дізнався про смерть чоловіка в камері № 4.
Свідок ОСОБА_7 у суді першої інстанції пояснив, що працює міліціонером-конвоїром конвойного підрозділу при Добровеличківському РВ УМВС України в Кіровоградській області. 06.11.2008 року він заступив на чергування по ІТТ, прийняв зміну, перевірив стан камер і осіб, які на той час утримувались в ІТТ, заяв та скарг не надійшло. В період чергування порядок несення ним служби перевіряли, як черговий ОСОБА_20, так і відповідальна від керівництва ОСОБА_21, якими порушень порядку не встановлено. У вказаний період, крім ОСОБА_20 та ОСОБА_21, ніхто в ІТТ не заходив. З чергування він не відлучався, сигналізація весь час була ввімкнута, заяв та скарг щодо погіршення стану здоров'я не надходило, не було ніяких криків та шуму. Близько 01.30-01.40 год. 07.11.2008 року здійснюючи черговий обхід камер він побачив, що в камері №4 особи відсутні на ліжках, зателефонував черговому ОСОБА_20, який відключивши сигналізацію з ключами від камер зайшов до ІТТ. Вони вдвох відкрили камеру №4 та побачили тіло ОСОБА_6, яке лежало на підлозі, зі стіни зірвана раковина. Він забрав раковину з камери і виніс в коридор. ОСОБА_20 пішов в чергову частину викликати швидку та повідомити керівництво. Він перевертав на бік труп, щоб спробувати надати йому першу медичну допомогу, але зрозумівши, що це не допомагає, повернув тіло на початкове положення. ОСОБА_4 в цей час сидів на ліжку та курив. Потім приїхала швидка і констатувала смерть потерпілого. Особисто він не здійснював ні фізичний, ні психологічний тиск на осіб, які в ніч з 6 на 7 листопада 2008 року утримувались в ІТТ.
Свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у суді першої інстанції підтвердив показання надані ОСОБА_7 та додали, що періодично перевіряли несення ОСОБА_7 служби про що є відповідні записи в ході перевірок, порушень не було виявлено та повідомлень про погіршення стану здоров'я не надходило.
Свідок ОСОБА_23 пояснив суду першої інстанції, що він працює на посаді начальника ІТТ при Добровеличківському РВ УМВС України в Кіровоградській області. В ніч з 6 на 7 листопада 2008 року він знаходився вдома, коли близько 02.00 год. 07.11.2008 року до нього зателефонував оперативний черговий ОСОБА_20 та повідомив, що в камері №4 ІТТ Добровеличківського РВ УМВС виявлено труп. Він прийшов до райвідділу, там уже було керівництво. До камери №4 він особисто не заходив. В ніч з б на 7 листопада 2008 року особисто він ні з ким із осіб не спілкувався, а також не здійснював ні психологічний, ні фізичний тиск на осіб, які в ніч з 6 на 7 листопада 2008 року утримувались в ІТТ. Про обставини смерті йому стало відомо пізніше, зокрема, що потерпілий ніби-то почав душити ОСОБА_4, а останній захищаючись задушив його.
Свідок ОСОБА_24 пояснив суду першої інстанції, що працює на посаді заступника начальника міліції громадської безпеки Добровеличківського РВ УМВС України в Кіровоградській області. В ніч з 6 на 7 листопада 2008 року він знаходився дома, коли близько 02.00 год. 07.11.2008 року до нього зателефонував оперативний черговий ОСОБА_20 та повідомив, що в камері №4 ІТТ Добровеличківського РВ УМВС виявлено труп. Він одразу приїхав до райвідділу, до камери №4 не заходив, а через відчинені двері подивився на труп. Постовий ІТТ ОСОБА_7 з черговим ОСОБА_20 доповіли, що ОСОБА_4 задушив потерпілого, при цьому ніякого шуму постовий не чув, а виявив труп при черговому обході камер. Він спілкувався з усіма особами, які утримувались на той час в ІТТ, з метою з'ясування чи чув хто-небудь із них в камері №4 якийсь шум, крики та інше, проте ніякого шуму вони не чули. Пізніше він дізнався, що потерпілий почав душити ОСОБА_4, а той ніби-то захищаючись задушив його. Він не здійснював ні психологічний, ні фізичний тиск на осіб, які в ніч з 6 ж 7 листопада 2008 року утримувались в ІТТ, щоб вони дали неправдиві покази. До ОСОБА_25 та ОСОБА_26 він не підходив. Такі ствердження ОСОБА_25 та ОСОБА_26 є наклепом на нього.
Свідок ОСОБА_27 суду першої інстанції пояснив, що він є батьком ОСОБА_4, який за характером запальний, зловживає спиртними напоями. На початку жовтня 2008 року він приїхав із заробітків, практично кожен день разом з потерпілим розпивали спиртні напої. З потерпілим син знайомий давно, вони товаришували, мали добрі відносини і він навіть не чув, щоб вони між собою сварились, а останнім часом син часто залишався у потерпілого ночувати. Додому приходили удвох, щоб поїсти. Чи були у них ще друзі йому не відомо. 04.11.2008 року він бачив їх близько 09.00 год. п’яними, при собі у них була горілка та закуска, при ньому вони не сварились.
Потерпіла ОСОБА_28 пояснила суду першої інстанції, що є дружиною потерпілого. Останнім часом, близько шести років, вона проживала окремо від потерпілого, офіційно з потерпілим не розлучались так як у них були спільні діти, які з ним спілкувались. За характером потерпілий був спокійною людиною, але зловживав спиртними напоями і при цьому був буйним, раніше не судимий, проте до адміністративної відповідальності притягувався та перебував під адміністративним арештом. Щодо конфліктів з працівниками міліції їй не відомо були вони чи ні, але близько одного місяця тому вона викликала дільничного інспектора, оскільки потерпілий почав бити вікна у її будинку. Чому він це робив їй невідомо, проте скоріш за все у нього стався напад „білої гарячки”. Потерпілий постійно випивав з ОСОБА_4 та ОСОБА_29. Останній раз вона бачила потерпілого 04.11.2008 року, він був у стані алкогольного сп'яніння. Приблизно з вересня 2008 року ОСОБА_4 постійно жив у потерпілого так як вони були добрими друзями.
Також вина засудженого підтверджується іншими зібраними по справі письмовими доказами, які судом першої інстанції досліджено під час судового слідства, а саме:
- протоколом огляду місця події від 07.11.2008 року, яким в камері №4 ІТТ Добровеличківського РВ УМВС України в Кіровоградській області виявлено труп ОСОБА_6 з ознаками насильницької смерті та знаряддя злочину (Т.1, а.с.7-10);
- висновком експерта №1059 від 30.12.2008 року, згідно якого кров, виявлена на шматку тканини вилученому на місці злочину, може походити від ОСОБА_6 (Т.1, а.с.21-24);
- речовим доказом по справі – шматками тканини зв'язаними в петлю на яких виявлено сліди крові ( Т.1, а.с.33-35);
- висновком експерта № 193 від 07.11.2008 року, яким встановлено характер та локалізацію отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, які віднесено до категорії тяжких, як небезпечні для життя в момент спричинення, що призвели до смерті потерпілого. Смерть ОСОБА_6 настала в результаті механічної асфіксії від здавлювання органів шиї петлею. В момент нанесення пошкоджень потерпілий знаходився, більш вірогідно, спиною до особи, яка наносила дані пошкодження. Судово-медичних даних, які вказували б на те, що в даному випадку мала місце боротьба і самооборона, не виявлено. Нанесення пошкоджень на область шиї шляхом нанесення петлі перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Після нанесення даної групи тілесних ушкоджень в області шиї, потерпілий не міг здійснювати будь-яких дій (пересуватися, звати на допомогу) і смерть його настала протягом 2-3 хвилин з моменту початку здавлювання органів шиї петлею (Т.1, а.с.46-54);
- висновком експерта № 129 від 18.11.2008 року, згідно якого причиною смерті ОСОБА_6 являється механічна асфіксія здавлювання органів шиї петлею, яка було із м'якої тканини (Т.1, а.с.58-59);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 05.12.2008 року за участю обвинуваченого ОСОБА_4, який показав як саме спричинив смерть ОСОБА_6 (Т.1, а.с.58-61).
- протоколом допиту свідка ОСОБА_26, який пояснив, що на момент смерті потерпілого утримувався в ІТТ Добровеличківського РВ УМВС України в Кіровоградській області в камері № 2 та чув, як близько 18.00 год. на чергування заступив постовий ОСОБА_7, а через годину хтось почав кричати та кликати на допомогу. Постовий почав заспокоювати чоловіка, а потім підійшов до камери №1, де утримувались ОСОБА_17 та ОСОБА_19 та розмовляв з ними через відкрите віконце у двері в камері. Коли чоловік знову почав кричати, ОСОБА_7 покликав ще одного чоловіка і вони заспокоїли його побили його. Коли вони пішли, чоловік знову почав кричати, було чутно, що він відірвав раковину і тарабанив нею, кликав на допомогу, а потім крики припинились. Звуків бійки та сварки він не чув, а були лише крики одного чоловіка. Потім повернувся ОСОБА_7 почав робити обхід камер, а далі відбувалась якась метушня. (Т.1, а.с.150-155);
- протоколами допитів свідків ОСОБА_30, ОСОБА_18, ОСОБА_31 та ОСОБА_19, які підтвердили, що чули крики чоловіка та метушню вночі 06.11.2008 року, а потім дізнались про вбивство (Т.1, а.с.135-138, 157-161, 165-167, 173-175);
Таким чином, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 доведена повністю, а дії останнього кваліфіковано правильно за ст.115 ч.1 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6 на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли раптово.
Доводи апеляції засудженого з приводу позбавлення його можливості надати свої запитання при проведенні судово-психологічної експертизи, а також залишення поза увагою клопотання про проведення повторної експертизи є безпідставними, оскільки матеріали справи містять протокол від 02.12.2008 року (Т.2, а.с.95) про ознайомлення засудженого із постановою про призначення судової психолого-психіатриної експертизи, а також протокол від 22.12.2008 року (Т.2, а.с.98) про ознайомлення з висновками експертизи, в яких засудженим зазначено, що заяв та клопотань він не має.
Посилання засудженого на неповне досліджено показаньів свідків є необґрунтованими та спростовуються протоколом судового засідання та вироком суду, які містять детальний опис показань та їх аналіз.
Вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що порушення права на захист, про яке вказує засуджений, не знайшло свого підтвердження, оскільки матеріали досудового слідства свідчать, що засуджений сам вказав, що добре розуміє українську мову, добровільно відмовився від послуг перекладача та захисника (Т.2, а.с.14-15, 42-46, 53-54). В подальшому засудженим заявлено клопотання про проведення слідчих дій на російській мові (Т.2, а.с.115), яке задоволено (Т.2, а.с.116), а також останньому призначено захисника-адвоката ОСОБА_32 (т.2, а.с.117).
Кримінально-процесуальним законом, а саме ст.58 ч.1 КПК України, передбачено, що участь прокурора у проведенні досудового слідства, у розгляді справи в суді першої інстанції, в апеляційному чи касаційному порядку, не може бути підставою для відводу, а тому доводи апеляції про не можливість участі у справі прокурора, який приймав участь під час обрання міри запобіжного заходу є необґрунтованими, оскільки не містять посилання на обставини, що свідчать про упередженість прокурора.
Аргументи, викладені в апеляції засудженого, про необґрунтовану агресію потерпілого та намагання задушити засудженого, що змусило останнього захищатись та не усвідомлювати, що він робить, а також наявність кофти на засудженому, яка позбавила його слідів на шиї від нападу потерпілого спростовуються матеріалами справи. Згідно висновку експерта №2019 від 25.12.2008 року оглянувши 07.11.2008 року ОСОБА_4 виявлено садна на лівій кисті, які виникли від дії тупого предмету та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що виникли за одну-дві доби до огляду. Ушкоджень, які могли виникнути при боротьбі та самообороні, не виявлено. Розташування ушкоджень доступне для спричинення власною рукою. На шиї засудженого не виявлено жодних ушкоджень (Т.2, а.с.3-4).
Застосування працівниками ІТТ щодо засудженого психічного примусу спростовується матеріалами справи, які не містять доказів підтверджуючих дані обставини.
Таким чином, проаналізовані вище матеріали справи свідчать, що засуджений мав реальну змогу припинити злочинні дії та викликати чергового для надання медичної допомоги потерпілому, проте цього не зробив, довів злочинний умисел до кінця та цілеспрямовано спричинив смерть потерпілому, розуміючи, що останній не може чинити будь-якого опору.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції відповідно ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу засудженого, який характеризується негативно, ніде не працює, зловживає спиртними напоями, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, будучи засудженим в Росії за крадіжку з метою уникнення відбування призначеного судом покарання переїхав проживати на Україну, відсутність обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому призначив покарання в межах санкції статті, яке є необхідним та достатнім.
Керуючись ст.362, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 22 червня 2009 року щодо нього – без зміни.
Судді:
Осєтров В.І. Кадегроб А.І. Борщ В.С.