АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-6112                                         Головуючий у 1 інстанції             2010  р.                                           Федоренко О.І.

                                                     Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

              18  серпня 2010 р.                                                                                            м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Калашнікової   О.В.

Суддів:           Онищенко Е.А.

                         Дашковської А.В.

при секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області  на постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області про поновлення строку для звернення до суду, оскарження бездіяльності відповідача щодо перерахунку соціальної допомоги та стягнення недоплаченої соціальної допомоги,

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Енергодар про поновлення строку для звернення до суду, оскарження бездіяльності відповідача щодо перерахунку соціальної допомоги та стягнення недоплаченої соціальної допомоги.

В обґрунтування позову зазначала, що вона має статус „дитини війни”, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про соціальний захист дітей війни” і на підставі ст. 6 зазначеного закону має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка в повному обсязі їй не виплачувалась.

Посилаючись на порушення відповідачем її прав, позивач просила суд поновити строк звернення до суду з позовом за 2008 рік, визнати відмову відповідача щодо виплати їй соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період 2008-2009 роки протиправною, зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити їй недоотриману нею за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 року суму пенсії підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком.

 Постановою Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 січня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_4 в повному обсязі надбавки до пенсії згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_4 надбавку до пенсії згідно ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року включно, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові Управління пенсійного фонду посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При перегляді справи в апеляційному порядку колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання у 2008-2009 р. р. передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" пільг.

Судом першої інстанції встановлено, і цього не заперечують сторони у справі, що позивач має статус "дитини війни", що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", у тому числі і ст. 6 цього Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус "дитини війни", на 30% мінімальної пенсії за віком.

На порушення вимог діючого законодавства з 2008 року вказаний вид підвищення до пенсії призначався позивачу та виплачувався частково у розмірі 10%.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Аналіз норм ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п. 15 Положення "Про Пенсійний фонд України", ст. ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивачу (який має статус дитини війни) - покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач у справі, заперечуючи проти адміністративного позову, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, повинен був довести правомірність своєї бездіяльності щодо своєчасного не нарахування та не сплати позивачу надбавки до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але таких доказів відповідачем під час розгляду справи суду не було надано.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.

Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.

Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Аналіз норм норми п. 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" дає можливість зробити висновок стосовно того, що нормами Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", але норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу Ш "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 28/2008 (№ Ю-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які призупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зміст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.

Доводи відповідача про відсутність коштів і порядку розрахунку підвищення до пенсії не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення з огляду на можливість відповідача звернутися за встановленням порядку виконання судового рішення

З урахуванням наведених обставин постанова відповідає вимогам закону і скасуванню чи зміні не підлягає.

При цьому необхідно зазначити, що розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус "дитини війни", передбачений ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.

Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем у даній адміністративній справі строк пропущено з поважної причини і він підлягає поновленню.

Виходячи зі змісту ч. З ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, прийшов до правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" починаючи з 22.05.2008р. (дата прийняття рішення Конституційним судом України) по 31.12.2009р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р., в якому міститься роз'яснення стосовно того, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені частково, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Енергодар Запорізької області відхилити.

Постанову Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 січня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає..

Головуючий:

Судді: