Справа № 2а-1882/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Маруфенко О.С.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Грищенка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чернігівського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В :
15 квітня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Чернігівське обласне відділення виконавчої дирекції Фонду) про визнання протиправним та скасування рішення від 31 березня 2010 року № 272. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем проведено позапланову перевірку використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2010 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 23 березня 2010 року. На підставі зазначеного акту перевірки 31 березня 2010 року відповідачем прийнято рішення № 272, згідно якого не прийнято до зарахування (заліку) витрати у розмірі 3480,00 грн. та застосовано до позивача штрафну санкцію за порушення порядку витрачання коштів у розмірі 1740,00 грн. Позивач вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки відповідно до фактичних обставин в перевіряємий період позивач мав статус застрахованої особи за місцем основної роботи ВАТ «Чернігівбуд», а також, як фізична особа-підприємець, зареєстрований в Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 06 серпня 2007 року з присвоєнням реєстраційного номеру № 10901. За таких обставин, отримання позивачем, як підприємцем (самостійним платником внесків та застрахованою особою) путівки відповідає положенням частини 3 статті 6 та статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240 від 18 січня 2001 року, а також п. 4.5. Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 55 від 02 червня 2005 року (далі – Інструкція), та жодним чином не пов’язується та не залежить від реалізації прав застрахованої особи-працівника за місцем основної роботи. Крім того, зазначає, що пункт 4.3. Інструкції також передбачає надання додаткових послуг у випадку потреби застрахованої особи в повторному курсі санаторно-курортного лікування згідно медичних показань, що мало місце в даному випадку.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився в повному обсязі, мотивуючи тим, що згідно вищевказаного акту перевірки позивач в 2007 році отримав путівку № 906212 до реабілітаційного відділення санаторію «Україна» з терміном заїзду з 14 серпня 2007 року по 06 вересня 2007 року та використав особисто, тоді як одночасно він перебуває у трудових відносинах з ВАТ «Чернігівбуд», займає посаду заступника начальника відділу з будівництва житла і в 2007 році йому була виділена путівка № 750179 до санаторію «Кристал» з терміном заїзду з 09 лютого 2007 року по 01 березня 2007 року, чим порушено п. 4.3. Інструкції. Також зазначив, що відповідно до п. 4.3. Інструкції комісія (уповноважений) із соціального страхування приймає рішення про виділення застрахованій особі за рахунок коштів Фонду лише однієї путівки протягом двох календарних років, за винятком потреби застрахованої особи в повторному курсі санаторно-курортного лікування згідно медичних показань. Згідно копії протоколу засідання комісії із соціального страхування управління ВАТ «Чернігівбуд» № 1 від 05.02.2007 року застрахованій особі - заступнику директора ОСОБА_1 на підставі його заяви від 16.07.2007 року та довідки для одержання путівки від 18.01.2007 року була виділена путівка на санаторно-курортне лікування № 750179 до санаторію «Кристал» та використана ним. Згідно копій протоколів спеціалізованої відбіркової комісії обласного кардіологічного диспансеру від 19.07.2009 р. № 51 та обласної спеціалізованої відбіркової комісії від 06.08.2007 р. № 224 було прийнято рішення про направлення позивача для відновлювального лікування в санаторії «Україна» за путівкою № 906212. До рішень додані копії виписки із історії хвороби ОСОБА_1 № 7172 та довідки Чернігівської міської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду від 06.08.2007 р. про те, що позивач є страхувальником Фонду як фізична особа-підприємець та протягом року не отримував путівок на санаторно-курортне лікування, в тому числі і в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу. Посилання позивача на норми п. 4.3. Інструкції вважає такими, що суперечать фактичним обставинам справи, оскільки перша путівка до санаторію «Кристал» видана для лікування урологічних захворювань, а друга путівка в реабілітаційне відділення до санаторію «Україна» після гострого інфаркту міокарду, тобто позивач був направлений в реабілітаційне відділення санаторію для відновлювального лікування, а не для повторного санаторно-курортного лікування. При цьому, позивач надав неправдиві відомості Чернігівській міській виконавчій дирекції Фонду в своєму листі від 06.08.2007 р., в якому вказав, що трудової книжки в нього не має та він є військовим пенсіонером. Тобто позивач свідомо приховав факт своєї роботи у ВАТ «Чернігівбуд». Оскільки позивач неправомірно використав путівку № 906212, чим завдав матеріальної шкоди Фонду, тому вартість путівки в сумі 3480,00 грн. не прийнята до заліку, а рішення від 31.03.2010 р. № 272 про застосування фінансових (штрафних) санкцій вважає обґрунтованим, законним та прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.
Відповідно до пункту 3.2 Статуту Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 05.06.2001 р. № 9, для реалізації основних напрямів діяльності Фонд повинен забезпечувати: - контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків, а також обґрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів; - контроль за достовірністю поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей.
Відповідно до пункту 15.1 Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 р. № 38 (далі – Інструкція № 38), перевірка страхувальника сприяє забезпеченню виконання ним норм чинного законодавства з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щодо надходження коштів до бюджету Фонду, ефективного та цільового використання.
Судом встановлено, що Чернігівським обласним відділенням виконавчої дирекції Фонду проведено позапланову перевірку використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2010 року, за результатами якої складено акт від 23 березня 2010 року (а.с. 9).
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримав дві путівки за рахунок коштів Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності протягом одного календарного року, чим порушив п. 4.3 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 55 від 02 червня 2005 року.
На підставі акту ревізії від 23 березня 2010 року Чернігівським обласним відділенням виконавчої дирекції Фонду винесено рішенням про застосування фінансових та штрафних санкції від 31 березня 2009 року № 272, яким не прийнято до зарахування витрати на суму 3480,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1740,00 грн. (а.с. 8).
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_1 зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 12 липня 2006 року в якості фізичної особи-підприємця. Він сплачував єдиний податок з фізичних осіб, що підтверджується квитанціями (а.с. 52, 53, 54, 55).
На підставі особистої заяви від 06 серпня 2007 року ОСОБА_1 зареєстрований в Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 06 серпня 2007 року, що підтверджується заявою, повідомленням про взяття на облік страхувальника та карткою страхувальника – фізичної особи (а.с. 36, 37, 38).
Згідно протоколу засідання комісії із соціального страхування управління ВАТ «Чернігівбуд» № 1 від 05 лютого 2007 року застрахованій особі - заступнику директора ОСОБА_1 на підставі його заяви від 16 липня 2007 року та довідки для одержання путівки від 18 січня 2007 року була виділена путівка на санаторно-курортне лікування № 750179 до санаторію «Кристал» (ЗАТ «Трускавецькурорт», м. Трускавець) для лікування урологічних захворювань терміном заїзду з 09 лютого 2007 року по 01 березня 2007 року, придбана за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, видана Чернігівською міською виконавчою дирекцією ВАТ «Чернігівбуд» за накладною № 1 від 16 січня 2007 року та використана позивачем, що підтверджується квитанцією про часткову доплату за путівку в розмірі 20% вартості та зворотнім талоном до вказаної путівки, що також не заперечується позивачем в судовому засіданні (а.с. 23-27, 29, 30).
Згідно копій протоколів спеціалізованої відбіркової комісії обласного кардіологічного диспансеру від 19 липня 2009 року № 51 та обласної спеціалізованої відбіркової комісії від 06 серпня 2007 року № 224 було прийнято рішення про направлення позивача для відновлювального лікування в реабілітаційне відділення після гострого інфаркту міокарду до санаторію «Україна» (Київська обл., смт. Ворзель) ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» терміном заїзду з 14 серпня 2007 року по 06 вересня 2007 року. Путівка № 906212 придбана за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, видана обласному управлінню охорони здоров'я облдержадміністрації за накладною № 242 від 06 червня 2007 року. (а.с. 32, 33).
До рішень додані копії виписки із історії хвороби ОСОБА_1 № 7172 та довідки Чернігівської міської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду від 06 серпня 2007 року про те, що позивач є страхувальником Фонду як фізична особа-підприємець та протягом року не отримував путівок на санаторно-курортне лікування, в тому числі і в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу (а.с. 34, 35).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» застрахована особа - найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до п. 4.2. Порядку надходження до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності коштів, одержаних від сум єдиного податку, їх обліку та використання, затвердженої постановою правління Фонду від 04.09.2003 р. № 57 - фізичним особам - СПД, що обрали спрощену систему оподаткування своїх доходів, призначення та виплата матеріального забезпечення, а також надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюються робочим органом відділення Фонду за місцем обліку їх як страхувальників. Такі особи мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги в разі настання страхового випадку за умови сплати встановленого розміру податку.
Згідно з п. 4.5. Інструкції № 55 фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, яка є платником єдиного податку, та фізичній особі, застрахованій на добровільних засадах, видача путівки оформляється за місцем її реєстрації наказом директора районної (міжрайонної), міської виконавчої дирекції відділення Фонду на підставі особистої заяви та медичної довідки про потребу санаторно-курортного лікування (форма N 070/о), а путівка видається по накладній за документом, який засвідчує особу.
Відповідно до п. 4.3. Інструкції № 55 - комісія (уповноважений) із соціального страхування приймає рішення про виділення застрахованій особі за рахунок коштів Фонду лише однієї путівки протягом двох календарних років (крім путівок до санаторію-профілакторію за умови часткового фінансування його за рахунок коштів Фонду, реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу та для лікування дитини без дорослого, які можуть бути виділені застрахованій особі протягом календарного року), за винятком потреби застрахованої особи в повторному курсі санаторно-курортного лікування згідно медичних показань.
Частиною 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.
Згідно частини 2 статті 47 даного Закону надання послуг застрахованим особам, пов'язаних з санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.
Пункт 4.11. Інструкції № 55 вказує, що путівка до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу видається безкоштовно лікувально-профілактичним закладом застрахованій особі на підставі висновку відбіркової комісії лікувального закладу по направленню хворих до реабілітаційних відділень санаторно-курортних закладів, в якому вона перебуває на лікуванні, при наявності довідки страхувальника, яка підписана керівником і головним бухгалтером, скріплена печаткою підприємства та завірена районною (міжрайонною), міською виконавчою дирекцією відділення Фонду. У довідці страхувальника вказується прізвище, ім'я, по батькові, рік народження застрахованої особи, назва страхувальника, код ЄДРПОУ, назва районної (міжрайонної), міської виконавчої дирекції відділення Фонду, де зареєстрований страхувальник, його реєстраційний номер. До путівки додається виписка з історії хвороби хворого з висновком комісії та рекомендаціями щодо подальшого лікування його в реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу. Вищезазначені вимоги також передбачаються при направленні із стаціонару клініки лікувально-профілактичного закладу застрахованої особи до реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу без видачі путівки.
Посилання позивача на норми п. 4.3. Інструкції № 55 суперечить фактичним обставинам справи, оскільки перша путівка до санаторію «Кристал» (м. Трускавець) видана для лікування урологічних захворювань, а друга путівка в реабілітаційне відділення до санаторію «Україна» (смт. Ворзель) після гострого інфаркту міокарду (довідка додається), тобто ОСОБА_1 був направлений в реабілітаційне відділення санаторію для відновлювального лікування, а не для повторного санаторно-курортного лікування, що підтверджується довідкою Чернігівського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду, протоколом засідання комісії із соціального страхування управління ВАТ «Чернігівбуд» № 1 від 05 лютого 2007 року та випискою з історії хвороби № 7172 (а.с. 22, 23, 34).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем було використано дві путівки, надані Чернігівським обласним відділенням виконавчої дирекції Фонду на протязі одного року, при цьому друга путівка була видана не для повторного курсу санаторно-курортного курсу лікування згідно медичних показань, оскільки в судовому засіданні встановлено, що путівки було надано на лікування різних захворювань, а також те, що позивачем для отримання другої путівки було надано неправдиві відомості, чим порушено п. 4.3. Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Правління Фонду від 02.06.2005 № 55.
Відповідно до змісту статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» - застрахована особа несе відповідно до закону відповідальність за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за цим Законом.
Відповідно до п. 6.2. Інструкції № 55 - сума витрат Фонду за путівки, які видані з порушенням цієї Інструкції, в тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника при умові нанесення Фонду матеріальних збитків. Оскільки позивач неправомірно використав путівку № 906212, чим завдав матеріальної шкоди Фонду, тому вартість путівки в сумі 3480,00 грн. не прийнята до заліку.
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності має право накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. За порушення порядку витрачання страхових коштів на страхувальника накладається штраф в розмірі 50 відсотків належної до сплати страхових внесків.
Отже, в діях Чернігівського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду при винесенні рішення від 31 березня 2010 року № 272 не вбачається порушення вимог чинного законодавства.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чернігівського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складання та підписання повного тексту постанови –15 червня 2010 р.
Суддя О.Є. Ткаченко