СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22 серпня 2006 року | Справа № 2-27/8160-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Голика В.С.,
Градової О.Г.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Моїсіді Дмитро Іванович, директор;
Лисенко Андрій Станіславович, довіреність № б\н від 14.03.06;
відповідача: Ласков Сергій Геннадійович, довіреність №141/9/10-0 від 11.08.06;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 17.05.2006 року у справі № 2-27/8160-2006А
за позовом Білогірського районного споживчого товариства (вул. Нижньогірська, 13,Білогірськ,97600)
до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Бєлова, 2,Мирне,97503)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Білогірське районне споживче товариство звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0003001501 від 24.03.2006 року про застосування штрафних санкцій по земельному податку в сумі 1359,02 грн., №0003011501 від 24.03.2006 року про застосування штрафних санкцій по земельному податку в сумі 4330,83 грн., №0003021501 від 24.03.2006 року про застосування штрафних санкцій по земельному податку в сумі 94661,22 грн.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 17.05.2006 року у справі № 2-27/8160-2006А задоволено позов Білогірського районного споживчого товариства до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0003001501 від 24.03.2006 року, № 0003011501 від 24.03.2006 року, № 0003021501 від 24.03.2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 85,00 грн. державного мита.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція діяла із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України і Законом України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки не вправі була самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду визначити призначення платежу та перерахувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто мас право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, тому суд дійшов висновку про неправомірність застосування підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".
Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Білогірському районі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати.
Апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Білогірському районі мотивована тим, що згідно з пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, тому податкова інспекція вважає правомірним зарахування коштів, сплачених позивачем, у рахунок погашення податкового боргу, який виник раніше.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 22.08.2006 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддів Дугаренко О.В. та Черткову І.В. на суддів Голика В.С. та Градову О.Г.
Матеріали додані до апеляційної скарги свідчать про реорганізацію відповідача. Наказом Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим № 91 від 02.03.2006 року „Про реорганізацію Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції” було припинено юридичну особу Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію та створено Державну податкову інспекцію у Сімферопольському районі та Державну податкову інспекцію у Білогірському районі з правами юридичних осіб шляхом поділу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції, які є правонаступниками останньої. Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №569563 від 06.06.2006 року зареєстровано юридичну особу –Державну податкову інспекцію у Білогірському районі Автономної Республіки Крим –та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Згідно з статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає можливим здійснити заміну відповідача –Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим –її правонаступником –Державною податковою інспекцією у Білогірському районі.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без змін.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією 06.03.2006 року було проведено невиїзну документальну перевірку дотримання позивачем Закону України „Про плату за землю” у період 2003, 2004, 2005 років. По результатах перевірки податковою інспекцією був складений акт перевірки №36/15-03/01757350 від 06.03.2006 року.
Перевіркою було встановлено порушення з боку Білогірського районного споживчого товариства вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами".
На підставі акту перевірки податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0003001501 від 24.03.2006 року на суму штрафних санкцій 1359,02 грн. у розмірі 10% від суми податкового боргу у розмірі 13590,20 грн.;
- №0003011501 від 24.03.2006 року на суму штрафних санкцій 4330,83 грн. у розмірі 20% від суми податкового боргу у розмірі 21654,15 грн.;
- №0003021501 від 24.03.2006 року на суму штрафних санкцій 94661,22 грн. у розмірі 50% від суми податкового боргу у розмірі 189322,44 грн.
При застосуванні штрафних санкцій податкова інспекція керувалась пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", згідно з яким якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення - у рівній пропорції.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Позивачем були надані наступні платіжні доручення до банку: №10 від 08.01.2004 року на суму 300 грн.; №18 від 09.01.2004 року на суму 300 грн.; №75 від 20.01.2004 року на суму 300 грн. на сплату узгоджених сум відповідно до розрахунку №280 від 31.01.2003 року (граничний термін сплати за грудень 2003 року –30.01.2004 року). Ці суми були зараховані податковою інспекцією у рахунок погашення податкового боргу і пені згідно з календарною черговістю, та податковою інспекцією були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% з розрахунком кількості днів затримки 221, 222, 233 днів відповідно. Такі зарахування платежів і застосування штрафних санкції мали місце і в інших періодах, про що свідчать копії платіжних доручень, які містяться у матеріалах справи (томи III-IV).
Таким чином, відповідач, вважав, що узгоджені суми по декларації (розрахунку), що підлягають сплаті 30.01.2004 року, були погашені фактично з затримкою.
З цієї причини, відповідач зробив висновок, що позивачем у справі порушено вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" і на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону застосував до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податковою зобов’язання протягом граничних строків, визначених Законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 13 Закону України „Про державну податкову службу України” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.
Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про перевищення податковою інспекцією повноважень, наданих Конституцією України та законами. Тому правомірним є також висновок про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання з податку на землю.
Виходячи з наведеного, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Білогірському районі, та вважає постанову господарського суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Замінити у справі № 2-27/8160-2006А відповідача –Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію в Автономній Республіці Крим на Державну податкову інспекцію у Білогірському районі Автономної Республіки Крим.
2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Білогірському районі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
3. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.05.2006 року у справі № 2-27/8160-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.С. Голик
О.Г. Градова