Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 липня 2010 р. справа № 2а-10374/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Загацької Т.В.
при секретарі Пригода О.В.,
за участю:
представника відповідача Гришакової Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004162343 від 20.10.2009 року, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач, фізична особа – підприємець ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м.Маріуполі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004162343 від 20.10.2009 року.
В обґрунтування позову зазначив, що за результатами перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, в належній позивачу майстерні за адресою: м. Маріуполь, вул.М.Мазая 6, Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією було складено акт №0711/05/81/23/1838010678 від 16.10.2009 року. На підставі зазначеного акту було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004162343 від 20.10.2009 року на суму 4090 грн.
Крім того, Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією було складено адміністративний протокол про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.1551 КпАП України.
Проте, постановою судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя №3-3373/2009 від 20.11.2009 р. справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.1551 КпАП України, відносно позивача була закрита за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищезазначених обставин, просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004162343 від 20.10.2009 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та зазначив, що Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя було правомірно та на законних підставах проведено перевірку дотримання суб’єктом господарювання ОСОБА_2 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, якою встановлені факти порушення норм діючого законодавства порядку проведення розрахунків, які підтверджуються актом перевірки від 16.10.2009 р. та письмовими поясненнями ОСОБА_2, на підставі чого винесено рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 4090 грн., вважаємо, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, суперечать нормам діючого законодавства та не мають документальних підтверджень, на підставі чого задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач, ОСОБА_2, 10.08.1999 року зареєстрований виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області як фізична особа-підприємець, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР №2 274 017 0000 009123, з 10.08.1999 року знаходиться на обліку у Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя, є платником єдиного податку, що підтверджується відповідними довідками в матеріалах справи. Вид діяльності позивача – капітальний ремонт легкових автомобілів та автобусів, роздрібна торгівля непродовольчими товарами, оренда приміщень невиробничого призначення, виготовлення виробів з металу, інші операції обробки металу, оренда приміщень виробничого призначення.
В Україні окремими законодавчими актами врегульовано відносини, що складаються щодо сплати податків, передбачених Законом України «Про систему оподаткування» №1251-ХІІ від 25 червня 1991 року, і щодо сплати єдиного податку, передбаченого Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб’єктів малого підприємництва» і Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва».
Це дає підстави вважати, що в Україні запроваджено дві самостійні системи оподаткування: звичайну і спрощену.
Звичайна система запроваджена Законом України «Про систему оподаткування» та конкретними законами про податки, збори (обов'язкові платежі) (далі - податки), які зобов'язують платників податків справляти загальнодержавні і місцеві податки, що передбачені статтями 13, 14 названого Закону.
Спрощена система запроваджена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності суб’єктів малого підприємництва» і закріплена в Законі України «Про державну підтримку малого підприємництва», суть якої відповідно до статті 11 цього Закону полягає в заміні сплати передбачених звичайною системою оподаткування податків сплатою єдиного податку.
Названим Указом суб'єктам малого підприємництва надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, встановлено ставки єдиного податку, визначено базу та об'єкти оподаткування, строки і порядок сплати єдиного податку та коло осіб, на яких дія Указу не поширюється.
Заміна сплати звичайних податків сплатою єдиного податку відповідно до статті 5 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» є одним з напрямків державної підтримки малого підприємництва поряд, зокрема, з встановленням системи пільг для зазначених платників податків. Це означає, що вказана заміна не є ні пільгою в оподаткуванні, ні звільненням від сплати податків.
Як вбачається із матеріалів справи, актом (довідкою) перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 16.10.2009 року суб’єкта господарської діяльності ОСОБА_2, встановлено порушення п.5, п.13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) в редакції Закон України №1776-ІІІ від 01.06.2000р., п.9.1 ст. 9 Порядку про реєстрацію та ведення КОРО та РК №614 від 01.12.2000 р.
На підставі зазначеного акту було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004162343 від 20.10.2009 року на суму 4090 грн.
На підставі зазначеного акту, працівниками Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м.Маріуполя було складено адміністративний протокол про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.1551 Кодексу адміністративного правопорушення України.
В судовому засіданні встановлено, що постановою Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 20 листопада 2009 року справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.1551 Кодексу України про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 закрита за відсутністю складу правопорушення.
Зазначена постанова мотивована тим, що ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність у сфері надання послуг у якості фізичної особи-підприємця і являється платником єдиного податку, що підтверджується відповідними свідоцтвами.
Відтак його діяльність в частині обліку та звітності регулюється не Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», про який ідеться у акті перевірки за дотриманням ОСОБА_2 порядку проведення розрахунків за послуги, а Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року №727/98 із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28.06.1999 року, №746/99 (Указом Президента України від 28.06.1999 року, №746/99 цей Указ викладено у новій редакції), згідно з яким спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва не вимагає ведення книги обліку розрахункових операцій та наявності розрахункових документів. Як було встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зазначена постанова місцевого суду набрала законної сили.
Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що під час розгляду справи щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування до ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій постанова Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 20 листопада 2009 року є обов'язковою для адміністративного суду в питаннях вчинення ОСОБА_2 відповідних правопорушень: незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у РК та КОРО, порушення порядку ведення КОРО та РК при їхньому використанні.
Приймаючи до уваги, що постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 20 листопада 2009 року була встановлена відсутність в діях ОСОБА_2 правопорушень, за які до нього були застосовані штрафні санкції на підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004162343 від 20.10.2009 року на суму 4090 грн., позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
В той же час, відповідно до вимог ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Так, суд вважає необхідним зазначити, що правовим наслідком скасування акту індивідуальної дії є втрата ним чинності з часу набрання судовим рішенням законної сили про його скасування, а тому для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати оскаржуване рішення недійсним, оскільки в такому разі воно втратить чинність з моменту його прийняття.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 69-71, 72, 94, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004162343 від 20.10.2009 року - задовольнити.
Рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя №0004162343 від 20.10.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 090 грн. визнати недійсним.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя Т.В. Роздільська
Суддя Загацька Т. В.