ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" липня 2010 р. Справа № 2a-1991/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Пікович Л.Р.
за участю представників: позивача - Гуменюка Б.С., відповідача - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у Надвірнянському районі, вул. Визволення, 2, м. Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область, 78400
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Надвірна-Молоко", вул. 25-річчя Визволення, 1, м.Надвірна, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78400
про стягнення коштів за рахунок активів боржника в сумі 8500,00 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у Надвірнянському районі звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надвірна-Молоко" про стягнення коштів за рахунок активів боржника в сумі 8500,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.12.2009 року між позивачем та ТзОВ «Надвірнянський завод молочних продуктів» у відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" укладено договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, відповідно до якого ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" передало позивачу свої права щодо стягнення дебіторської заборгованості з відповідача в розмірі 8500 гривень. Враховуючи, що ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" не погашено податковий борг в розмірі 8500,00 гривень позивач просив стягнути такий податковий борг ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" з відповідача за рахунок активів останнього.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що юридичною особою, платником податків, зборів та загальнообов’язкових платежів, що взятий на податковий облік Державною податковою інспекцією в Надвірнянському районі - ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" допущено несплату податкових зобов’язань в розмірі 18844,05 гривень, що утворюють суму податкового боргу даного підприємства.
ДПІ в Надвірнянському районі 17.03.2009 року на підставі пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у зв’язку з непогашенням податкового боргу ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" прийнято рішення за №4 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, 21.12.2009року позивачем прийнято рішення №3 про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків.
Позивачем, при здійснені заходів погашення податкового боргу ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів", 22.12.2009 року здійснено опис активів товариства, на які поширюється право податкової застави, про що складено акт за №4. Вказаним актом описана дебіторська заборгованість відповідача перед ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" в розмірі 8500,00 гривень за оренду приміщень.
22.12.2009 року між позивачем та ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів", у відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", укладено договір про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків. У відповідності до умов вказаного договору ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" передало податковому органу свої права по стягненню дебіторської заборгованості за вироблену продукцію, виконані роботи, надані послуги з відповідача (а.с.10).
31.05.2010 року позивач, на підставі пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 3, 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" звернувся з вказаним адміністративним позовом до суду.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Стаття 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає джерела сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платників податків, пункт 7.4 якої визначає додаткові джерела погашення податкового боргу.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов’язків платника податків за такими договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов’язаний прийняти рішення про такі дії.
Наказом Державної податкової адміністрації України за № 439 від 19.09.2003 року затверджено Порядок використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення (далі - Порядок).
Пунктом 4 вищевказаного Порядку передбачено здійснення організації опису та підготовки до реалізації суми заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення.
Підпунктом 4.5 пункту 4 Порядку встановлено, що переведення платником податків прав вимоги боргу (дебіторської заборгованості), що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладеного в письмовій формі між платником податків та податковим органом.
У відповідності до вищевказаних норм Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, укладеного договору про переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків позивач отримав право на вимогу дебіторської заборгованості ТОВ "Надвірна-молоко" для погашення податкового боргу ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" та володіє правом на продаж та стягнення таких активів.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед платником податків - ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" виникла внаслідок невиконання умов господарського договору оренди приміщень та становить 8500,00грн.
У відповідності до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов’язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання; у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених вказаним Кодексом або іншими законами.
Згідно частини 3 вказаної статті Господарського кодексу України до відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов’язку боржника третьою особою.
Частиною 2 вказаної статті Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов’язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
У відповідності до частини 1 статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач набув прав кредитора за господарським договором, укладеним між платником податків – ТзОВ "Надвірнянський завод молочних продуктів" та ТзОВ "Надвірна-молоко" та володіє правом вимоги стягнення такої заборгованості у відповідності до встановленого порядку захисту порушеного права, що виникли у правовідносинах з приводу виконання господарських договорів, яким володів платник податків – ТзОВ «Надвірнянський завод молочних продуктів» в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів підвідомчі господарським судам.
У відповідності до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг (недоїмка) це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адмінстративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.
Зобов’язання відповідача по сплаті дебіторської заборгованості в розмірі 8500,00 гривень платнику податків – ТзОВ «Надвірнянський завод молочних продуктів», право на вимогу стягнення якої набув позивач, не є податковим боргом в розумінні пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Крім того, як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача податковий борг ТзОВ "Надвірна-молоко" перед бюджетом відсутній.
Статтею 3 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачені підстави для примусового стягнення активів, у відповідності до підпункту 3.1.1 якої встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Як наслідок суд приходить до висновку, що орган державної податкової служби наділений правом на звернення до суду з адміністративним позовом з позовними вимогами про стягнення коштів для погашення податкового боргу тільки до платника податків, який допустив утворення податкового боргу.
Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачає здійснення стягнення податкового боргу з третіх осіб, які не є платником цього податку та не допустили утворення податкового боргу.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган, з метою погашення податкового боргу платника податків, уповноважений здійснити продаж вимоги суми заборгованості інших осіб перед платником податків або здійснити стягнення цієї заборгованості.
Стягнення сум заборгованості інших осіб перед платником податків можливе лише у відповідності до встановленого способу захисту порушеного права, щодо виконання господарських договорів, яким був наділений платник податків в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу права вимоги до податкового органу.
Способом захисту порушеного права, щодо виконання господарських договорів, яким був наділений платник податків є пред’явлення позову в порядку господарського судочинства про стягнення заборгованості по такому договору, а не пред’явлення вимог про стягнення коштів з сторони боржника за господарським договором в рахунок погашення податкового боргу платника податків - кредитора.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають до задоволення. За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Суддя: /підпис/ Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 04.08.2010 року.