ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121
РІШЕННЯ
Іменем України
09.08.2010Справа №2-23/3193-2010
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, АР Крим, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6)
про визнання необґрунтованими дій та спонукання до виконання певних дій
Суддя Доброрез І.О.
П Р Е Д С Т А В Н И К И :
Від позивача – ОСОБА_2, паспорт сер. НОМЕР_1
Від відповідача – Мельникова Т.В., представ. за довір. № 010-Д від 05.01.2010 р.
Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом про визнання необґрунтованими нарахування відповідачем за перевищення договірної величини споживання електроенергії за розрахунковий період від 08.10.2009 р. до 08.11.2009 р. в розмірі 1425,98 грн., від 08.11.2009 р. до 08.12.2009 р. у розмірі 1267,07 грн., від 08.03.2010 р. до 08.04.2010 р. в розмірі 935,92 грн., від 08.04.2010 р. до 08.05.2010 р. в розмірі 2237,47 грн. Крім того, позивач просить зобов’язати ВАТ «Крименерго» виключити з особового рахунку нарахування за перевищення договірної величини споживання електроенергії в розмірі 1425,98грн., 1267,07 грн., 935,92 грн., 2237,47 грн. Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.
02.08.2010 р. позивач надав до канцелярії суду доповнення до позовної заяви, відповідно до яких просить суд визнати необґрунтованими нарахування за перевищення договірної величини споживання електроенергії за розрахунковий період з 08.05.2010 р. по 08.06.2010 р. в розмірі 1785,63 грн. Крім того, просить зобов’язати ВАТ «Крименерго» виключити з лицьового рахунку нарахування за перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 1785,63 грн.
Відповідач з позовом не згоден за мотивами, викладеними у відзиві на позов.
В судовому засіданні позивач надав заперечення на відзив, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд
Встановив :
09 квітня 2010р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримала рахунок Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» за електроенергію за розрахунковий період від 08.03.2010р. до 08.04.2010р., а також рахунок на оплату за перевищення граничної величини спожитої електроенергії, згідно яким встановлена оплата за перевищення граничної величини спожитої електроенергії у розмірі 935,92 грн.
18 травня 2010р. позивачем отримані рахунок за електроенергію за розрахунковий період від 08.04.2010р. до 08.05.2010р. та рахунок на оплату за перевищення граничної величини спожитої електроенергії, згідно яким встановлена оплата за перевищення граничної величини спожитої електроенергії у розмірі 2237,47 грн.
Аналогічні рахунки були отримані за розрахунковий період від 08.10.2009р. до 08.11.2009р. та від 08.11.2009р. до 08.12.2009р. про оплату за перевищення граничної величини спожитої електроенергії у розмірі 1425,98 грн. та 1267,07 грн. відповідно.
Позивач, з урахуванням заяви від 02.08.2010р., просить суд визнати необґрунтованими нарахування відповідачем за перевищення договірної величини споживання електроенергії за розрахунковий період від 08.10.2009 р. до 08.11.2009 р. в розмірі 1425,98 грн., від 08.11.2009 р. до 08.12.2009 р. у розмірі 1267,07 грн., від 08.03.2010 р. до 08.04.2010 р. в розмірі 935,92 грн., від 08.04.2010 р. до 08.05.2010 р. в розмірі 2237,47 грн., за розрахунковий період з 08.05.2010 р. по 08.06.2010 р. в розмірі 1785,63 грн. Крім того, позивач просить зобов’язати ВАТ «Крименерго» виключити з особового рахунку нарахування за перевищення договірної величини споживання електроенергії в розмірі 1425,98грн., 1267,07 грн., 935,92 грн., 2237,47грн. та 1785,63 грн.
Суд вважає, що доводи позивача не засновані на нормах чинного законодавства та не підлягають задоволенню на підставі наступного.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 ГК України передбачено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
визнання наявності або відсутності прав;
визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;
визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
присудження до виконання обов'язку в натурі;
відшкодування збитків;
застосування штрафних санкцій;
застосування оперативно-господарських санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій;
установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
іншими способами, передбаченими законом.
Про захист прав та інтересів виключно у спосіб, встановлений договором або законом зазначено у п.3.5 рішення Конституційного суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 у справі №1-10/2004р.
Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Враховуючи, що сторонами у даній справі є юридичні особи, а спір між сторонами виник з господарських відносин, у суду не має законних підстав для застосування пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як підстави припинення провадження у справі. Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
Така правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 13.07.2004р. №10/732.
Таким чином, оскільки заявлений предмет позову не відповідає встановленим законом та договором способам захисту прав, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні 09.08.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 16.08.2010р.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд
ВИРІШІВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.