УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Новікова Р.В.
суддів Берещанської І.І.
Кузнєцової О.О.
при секретарі Фінайкіній І.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Страхової компанії „РОСНО-Украйна”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс України” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04.02.2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів, зазначивши, що 15.03.2008 року відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем „ВАЗ-21101”, держномер НОМЕР_1 на 705 км автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, у порушення п.2.3.Б, 12.1. Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з належним їй автомобілем „Ауді А6”, держномер НОМЕР_2 та спричинив їй тілесні ушкодження. Постановою Алуштинського міського суду АР Крим ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.
Вважаючи порушеними свої права, ОСОБА_2 просила стягнути на її користь у відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження автомобілю – 113 979,64 грн., витрати на транспортуванням автомобілю – 2 010 грн., витрати на придбання ліків у зв’язку з її лікуванням - 1 041,35 грн., у відшкодування моральної шкоди – 50 000 грн., а також судові витрати.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04.02.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача у відшкодування майнової шкоди – 92 040,99 грн., моральну шкоду – 10 000 грн. та судові витрати – 1 828,50 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Справа № 22ц-3115/2010 головуючий суддя суду першої інстанції Андрєєва О.М..
суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кузнєцова О.О.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Зокрема, апелянт оскаржує висновки суду щодо доведеності та розміру матеріальної та моральної шкоди, а також покладення відповідальності за її відшкодування на нього без врахування укладеного ним договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Апелянт просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду відповідно до ст.. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, а рішення суду не підлягає скасуванню, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи у апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2008 р. о 17-й годині ОСОБА_3, керуючи автомобілем „ВАЗ-21101”, держномер НОМЕР_1 на 705 км автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, у порушення п.2.3.Б, 12.1. Правил дорожнього руху України, при мокрому дорожньому покритті не врахував дорожню обстановку, не відреагував на її зміни, не обрав безпечну швидкість руху, в наслідок чого виїхав на зустрічну смугу, де допустив зіткнення з автомобілем „Ауді А6”, держномер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який належить ОСОБА_2 При ДТП ОСОБА_2 знаходилася в автомобілі у якості пасажира (а.с. 7, 11).
Постановою Алуштинського міського суду АР Крим від 18.04.2008 р. ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.
В наслідок ДТП ОСОБА_2 отримала черепно-мозкову травму, струс головного мозку, у зв’язку з чим проходила лікування та понесла витрати у загальній сумі 1 041,35 грн. (а.с. 12-17, 21).
За висновком експертизи розмір матеріальної шкоди, заподіяної від пошкодження автомобілю становить 113 979,64 грн. (а.с. 22-59).
Витрати ОСОБА_2 за послуги евакуатора, що транспортував пошкоджений автомобіль „Ауді А6” з міста ДТП склали 2 010 грн. (а.с. 18).
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 на час скоєння ДТП була застрахована Страхової компанії „РОСНО-Украйна” (а.с. 77), правонаступником якої є ТОВ „Альянс України”.
За договором страхування ліміт відповідальності встановлено у сумі 25 500 грн. із франшизою у 510 грн. та сума у 24 900 грн. сплачена страховиком на користь ОСОБА_2 (а.с. 91-91).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що розмір матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 з вини ОСОБА_3 в наслідок дорожньо-транспортної події перевищує розмір страхового відшкодування, а тому різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, стягнута саме з винної особи – ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони засновані на фактичних обставинах у справі та відповідають нормам матеріального права.
Так, згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, враховуючи те, що сума матеріальної шкоди вище розміру страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності стягнення з ОСОБА_3 різниці у сумі 92 040,99 грн.
Висновки суду щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог щодо розміру матеріальної шкоди і наявності причинного зв’язку між діями відповідача та заподіянням цієї шкоди сумнівів у колегії суддів не викликають, а доводи апелянта вказаних висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Підстав для передачі ОСОБА_3 пошкодженої автомашини з урахуванням того, що позивачці відшкодовується повна вартість пошкодженої автомашини, на думку колегії суддів, не має, оскільки, виходячи зі змісту ст. 1194 ЦК України відповідальність ОСОБА_3 є субсидіарною, а тому право вищезазначеної вимоги може виникнути лише після задоволення відповідних вимог страховика.
Щодо моральної шкоди, колегія суддів з врахуванням ст. 22 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", п. 3 ч. 1 ст. 23 ЦК України, вважає обґрунтованим її стягненням саме з винної особи та визначений судом розмір її відшкодування є відповідною компенсацією заподіяної їй шкоди.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони висновків суду не спростовують, не впливають на їх правильність та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції постановлено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.
На підставі наведеного, та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 04.02.2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Судді: