УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    3 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:    

                     головуючого судді             Новікова Р.В.

                     суддів                                  Берещанської І.І.

                                                                  Кузнєцової О.О.

                     при секретарі                      Фінайкіній І.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду  АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сімферопольської міської організації інвалідів війни та Збройних Сил, ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнення суми,

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19.03.2010 року та Сімферопольської міської організації інвалідів війни та Збройних Сил на додаткове рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.04.2010  року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення матеріального та моральної шкоди у сумі 50 000 грн., повернення особистих грошей у сумі – 8 980 грн., іменного годинника, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши, що 07.08.2009 року його повідомили про звільнення з займаної посади – комірника Сімферопольської міської організації інвалідів війни у зв’язку зі скороченням  штату, що  вважає  незаконним  та  безпідставним.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 19.03.2010  року позов ОСОБА_2 задоволено, його поновлено на роботі на посаді завідуючого господарством Сімферопольської міської організації інвалідів війни та Збройних Сил з 10.08.2009 року, зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 7 546,63 грн. та моральної шкоди у сумі 500 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Справа № 22ц-74831/2010                            головуючий суддя суду першої інстанції Заболотна Н.М.

                                                                     суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кузнєцова О.О.

Додатковим рішенням суду від 08.04.2010 року допущеного негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду частково скасувати – збільшивши суму стягнення моральної шкоди, стягнути 8 980 грн. та поновити його на роботі не на посаді завідуючого господарством, а комірника.

Мотивуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначив, що суд не дослідів всіх доказів, а дослідженим надав невірну правову оцінку, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку.

Сімферопольською міською організацією інвалідів війни та Збройних Сил також подана апеляційна скарга на судові рішення, але ухвалою апеляційного суду від 27.05.2010 року апеляційна скарга у частині оскарження рішення суду від 19.03.2010 року залишена без розгляду у зв’язку з пропуском строку апеляційного оскарження.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, переглядаючи судові рішення відповідно до вимог    ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційні скарги необґрунтовані та не підлягають задоволенню, а судові рішення не підлягають зміні чи скасуванню, зважаючи  на  таке.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи у апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді завідуючого господарства Сімферопольської міської організації інвалідів війни та Збройних Сил, суд першої інстанції виходив з того, що саме таку посаду займав позивач до свого звільнення; а, відмовляючи у задоволенні позову про зобов’язання відповідача повернути йому іменний годинник та особисті гроші у сумі 8 980 грн., суд першої інстанції виходив з недоведеності вимог в цій частині.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів оскільки вони засновані на матеріалах справи та відповідають нормам  матеріального права.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України,   у разі звільнення без законної  підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З довідки відповідача вбачається, що ОСОБА_2 за розпорядженням відповідача № 69 від 27.02.1991 року був прийнятий на роботу на посаду заступника голови соціально-побутової секції, а розпорядженням № 16 від 01.09.1996 року - переведений на посаду завідуючого господарством (а.с. 12), записи про що  внесені до трудової книжки позивача за №№  8-10 (а.с. 36-37).

За договором від 12.01.2000 року зі ОСОБА_2, як з завідуючим господарством, було укладено договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.  5).

Розпорядженням голови Сімферопольської міської організації інвалідів війни та Збройних Сил № 11 від 03.08.2009 року була скорочена посада саме завідуючого господарством (а.с. 76).

Таким чином, суд першої інстанції, дійшовши висновку щодо незаконності звільнення ОСОБА_2 з посади завідуючого господарства, обґрунтовано поновив його на роботі саме на той посаді, яку він займав до  свого звільнення.

Спростовуючи висновки суду в цій частині, та стверджуючи, що працював на посаді комірника, ОСОБА_2 разом з тим не надав суду будь-яких  доказів у підтвердження своїх доводів в цій частині.

Твердження апелянта щодо неповного з’ясування обставин у справі та, як наслідок, невідповідності висновків суду фактичним обставинам у частині недоведеності його вимог про зобов’язання відповідача повернути незаконно утримувані іменний годинник та особисті гроші у сумі 8 980 грн. спростовуються матеріалами справи та висновки суду в цій частині не викликають  у  колегії  суддів  сумнівів.

Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції дотримано вимог чинного законодавства та з урахуванням доводів сторін та наданих доказів правильно визначена сума відшкодування у розмірі 500 грн., що, на думку колегії суддів є справедливою компенсацією заподіяної позивачу моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду у оскаржуваній частині судового рішення, не впливають на правильність      цих висновків та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовані норми матеріального чи процесуального законодавства, що призвело  або  могло  призвести  до  неправильного  вирішення  справи.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача на додаткове рішення, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до  п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд зобов’язаний допустити негайне виконання рішення суду у частині   поновлення на роботі незаконно звільненого та присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше  ніж  за  один  місяць.

Будь-які інші питання, на чому наполягали представники відповідача   у суді апеляційної інстанції, додатковим рішенням не вирішувалися, а тому, враховуючи вимоги ст. 303 ЦПК України, підстав для апеляційного перегляду рішення суду в іншої частині немає.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Сімферопольської міської організації інвалідів війни та Збройних Сил відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим            від 19.03.2010 року та додаткове рішення Центрального районного суду           м. Сімферополя АР Крим від 08.04.2010  року залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку на протязі двадцяти   днів   безпосередньо   до   суду   касаційної   інстанції.

    Судді: