УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Новікова Р.В.
суддів Берещанської І.І.
Кузнєцової О.О.
при секретарі Фінайкіній І.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 30.03.2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОП "Кримтеплокромуненерго" звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми, зазначивши, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, є споживачем послуг з централізованого теплопостачання, які надаються ОП, але оплачує їх не у повному обсязі, внаслідок чого за період з 01.03.2000 року по 01.12.2009 року за ним утворилася заборгованість у сумі 2 064,49 грн., яку позивач і просить стягнути на користь ОП.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30.03.2010 року позов ОП "Кримтеплокромуненерго" задоволено частково. Стягнуто на користь позивача з ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги у сумі 1 238 грн. Вирішено питання по розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, як ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального закону за невідповідністю висновків суду фактичним обставинам у справі. Апелянт просить прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, а рішення суду не підлягає скасуванню.
Так, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої
Справа № 22ц-12710/2010 головуючий суддя суду першої інстанції Опанасюк О.Д.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кузнєцова О.О.
інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є споживачем житлово- комунальних послуг, що надаються ОП "Кримтеплокоммуненерго", але не у повному обсязі оплачує їх, в наслідок чого за ним утворилася заборгованість, яка, будучи документально підтвердженою, стягнута з нього на користь позивача.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони засновані на матеріалах справи та відповідають нормам матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 48) та споживачем комунальних послуг з централізованого теплопостачання, які надаються ОП „Кримтеплокоммуненерго”, тобто між сторонами існують договірні правовідносини щодо надання та споживання комунальних послуг та їх оплаті.
Згідно довідці ОП „Кримтеплокоммуненерго”, станом на час звернення до суду з позовом з урахуванням внесених позивачем під час розгляду справи платежів, заборгованість відповідача по комунальним послугам складає 1 237,98 грн., з яких 29,17 грн. є документально не обґрунтованою.
Відповідно до ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону країни "Про житлово-комунальні послуги" наймач (споживач) зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги, та, як встановлено ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, встановивши обставини у справі та надавши доказам належну правову оцінку суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обґрунтованого позову та необхідності його часткового задоволення у межах суми в 1 208,81 грн.
Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності, на чому наполягав відповідач, суд першої інстанції, правильно посилаючись на ст. ст. 264, 267 ЦК України, ст. ст. 71, 75 ЦК України (в ред. 1963 року), обґрунтовано визначив, що відсутності підстав для його застосування відсутні, оскільки відповідачем періодично на протязі всіх років існування заборгованості вносилися суми, значно перевішуючи розмір періодичних платежів (а.с. 72-73), що дає підстави вважати внесені суми визнанням відповідачем фактів наявності заборгованості минулих років, що перериває перебіг строку позовної давності.
Посилання апелянта на те, що сплачуючи суми, що перевищують розмір щомісячних платежів, він визнавав лише визначену у квитанції заборгованість, належними доказами не підтверджені. У частці квитанції період заборгованості не визначений, а, як слідує з Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ № 135 від 29.03.2001 р. та № 22 від 21.01.2004 р., якщо у платіжному дорученні платником не зазначено чітко призначення платежу, перерахована сума у першу чергу спрямовується на погашення раніш існуючого боргу.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони висновків суду не спростовують, не впливають на їх правильність та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції постановлено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30.03.2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяті днів.
Судді: