КОПІЯ
Справа №11-176, 2010 року Головуючий в 1-й інстанції Філоненко М.В.
Категорія ст.187 ч.3 КК України Доповідач Суслов М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 березня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого – судді Кульбаби В.М.,
суддів Майданюк К.І., Суслова М.І.,
з участю прокурора Мельничука А.В.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу про обвинувачення за ст.187 ч.3 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за апеляцією останньої та в її інтересах захисника ОСОБА_1 на вирок Старосинявського районного суду від 21 січня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, з середньою освітою, вдову, на утриманні неповнолітня дитина, непрацюючу, не судиму,
та
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку с. Мисюрівка, мешканку АДРЕСА_2, з середньою освітою, одружену, на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, непрацюючу, згідно ст. 89 КК України не судиму,
засуджено обох за ст. 187 ч.3 КК України на 7 років позбавлення волі кожну з конфіскацією належного їм майна.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Старосинявської ЦРЛ 130 грн. 48 коп. витрат на лікування ОСОБА_4, з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 460 грн. та Старосинявської ЦРЛ 130 грн. 48 коп. витрат на лікування потерпілої.
Міру запобіжного заходу засудженим обрано утримання під вартою.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за те, що 18.09.2009 року в період з 22 по 23 год. вони, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою у заволодінні грошима ОСОБА_4, проникли в її будинок АДРЕСА_3, витягли останню на вулицю, де погрожуючи фізичною розправою, вимагали у неї гроші. Після запевнення потерпілою про відсутність у неї грошей, оскільки зберігаються у сусідки, засуджені здійснили на неї напад, за допомогою палиці, руками і ногами заподіяли їй тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких з короткочасним розладом здоров’я, обшукали потерпілу та відкрито заволоділи грошовими збереженнями тої в сумі 420 грн.
В поданій апеляції та доповненнях до неї захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу повернути на додаткове розслідування з зміною запобіжного заходу його підзахисній. При цьому вважає його незаконним з підстав істотного порушення та неправильного застосування кримінально – процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої, однобічності та неповноти досудового і судового слідства, а також з підстави невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того, вказує, судом порушено вимоги процесуального закону, оскільки його підзахисна в судовому засіданні допитана не була.
Засуджена ОСОБА_3 в своїй апеляції та в доповненнях до неї, просить перекваліфікувати її дії зі ст.187 ч.3 КК України на ст. 125 ч.2 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям та примиренням з потерпілою. При цьому вказує, що покази на досудовому слідстві давала під тиском працівників правоохоронних органів, злочин в стані алкогольного сп’яніння не вчиняла і потерпілій тілесних ушкоджень не наносила. Також щиро розкаюється у вчиненому і в подальшому такого робити не буде.
Засуджена ОСОБА_2 вирок суду не оскаржила.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженої ОСОБА_3 та її захисника на підтримку доводів апеляцій, міркування прокурора про необхідність скасування вироку із-за істотного порушення судом процесуального закону, перевіривши та обговоривши доводи апеляцій та вивчивши матеріали кримінальної справи, колегія суддів судової палати
з н а х о д и т ь
апеляції засудженої та її захисника як такими, що підлягають частковому задоволенню.
Районний суд визнав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 винними в тому, що вони 18 вересня 2009 року в період з 22 по 23 годину, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою проникли в жилий будинок потерпілої ОСОБА_4, який розташований в АДРЕСА_3, почали вимагати в останньої гроші, а пізніше, вийшовши з нею на вулицю, побили її, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, обшукали та відкрито заволоділи 420 грн., які були заховані під одягом.
Їх дії судом було кваліфіковано за ст.187 ч.3 КК України та засуджено кожну на 7 років позбавлення волі з конфіскацією належного їм майна.
Разом з тим, вирок суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню в зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України).
Як вбачається з вироку, суд при формулюванні обвинувачення для підсудних вказав обставини вчинення останніми злочинних посягань щодо потерпілої ОСОБА_4 без належної конкретизації дій винних осіб, мотивація самих злочинних посягань не узгоджується з фактами, що дійсно мали місце, не наведені діяння кожної окремо взятої обвинуваченої при спричиненні потерпілій тілесних ушкоджень, не вказано за допомогою яких знарядь, ким саме і куди наносилися удари, яким чином винні особи розпорядилися вилученими коштами.
Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
Вирок рахується обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом.
Однак, приймаючи рішення згідно ч.3 ст.299 КПК України про визнання недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, суд ухвалив допитати лише одну підсудну (а.с.194), позбавивши можливості підсудну ОСОБА_3 дати покази по обставинах вчинених нею і ОСОБА_2 злочинних посягань стосовно потерпілої ОСОБА_4
Частина четверта вказаного закону зобов’язує суд допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань, проводити обов’язково .
Вказаних вимог районний суд не дотримався, підсудна ОСОБА_3 в судовому засіданні не допитувалася (а.с.195-196), хоча вину визнала повністю і просила дати пояснення по суті справи (а.с.194), що потягло відсутність в формулюванні обвинувачення для неї діянь, вчинених безпосередньо з її участю.
За наведених обставин апеляційна інстанція приходить до переконання про істотне порушення місцевим судом вимог кримінально-процесуального закону, оскільки вказані порушення перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок ( ч.1 ст.370 КПК України).
Одночасно з наведеним, ознайомившись з доводами апеляції захисника ОСОБА_3, які він виніс на розсуд судової палати в апеляційній інстанції, про можливість зміни запобіжного заходу для останньої, колегія суддів приходить до переконання про їх обґрунтованість.
ОСОБА_3 позитивно характеризується по місцю проживання, заходам громадського чи адміністративного впливу не піддавалася, має постійне місце проживання, одружена, в неї на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, в даний час вона на останньому місяці вагітності і в кінці березня цього року повинна народити дитину, перешкодити встановленню істини у справі, ухилитися від слідства або суду чи продовжувати злочинну діяльність за таких обставин не зможе.
Наведене дає підстави про прийняття рішення про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд.
Керуючись ст.ст.165, 362, 365, 366, 370 КПК України, колегія суддів судової палати , -
у х в а л и л а :
апеляції засудженої ОСОБА_3 та в її інтересах захисника задовільнити частково.
Вирок Старосинявського районного суду від 21 січня 2010 року щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скасувати, а матеріали справи повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити утримання під вартою, а ОСОБА_3 змінити на підписку про невиїзд, звільнивши її з-під варти негайно.
Головуючий – суддя /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду
Хмельницької області М.І. Суслов